Постанова № 10394767, 15.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-3245/10/2370 15.07.2010 р. м. Черкаси

09 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Плешньової Г.В. (за довіреністю),

представника відповідача Пасічник А.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К»до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправним та скасування акту перевірки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просить визнати протиправним акт перевірки виконання роботодавцем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8080 грн. 14 коп. від 09.04.2010 року, винесений щодо ТОВ «Фірма АКАНТ+К».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному акті є незаконними та такими, що суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а сама перевірка виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ним адміністративно-господарських санкцій проведена відповідачем з порушенням Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги згідно уточнення № 390 від 14.07.2010 року та просив суд визнати протиправним та скасувати акт Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно ТОВ «Фірма АКАНТ+К» адміністративно-господарських санкцій у сумі 8080 грн. 14 коп., оформлений актом від 09.04.2010 року без номеру.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К»зареєстроване як юридична особа 18.01.1993 року, ідентифікаційний код 14207584.

09.04.2010 року головним спеціалістом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Сук С.В. проведена перевірка виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, про що складено акт перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ними адміністративно господарських санкцій від 09.04.2010 року.

Позивач стверджує, що вищезазначений акт має бути визнано протиправним та скасовано, оскільки зі змісту акту не відомо яка саме перевірка проводилась відповідачем. В судовому засіданні представник позивача наполягав, що оскільки в акті не зазначено планова чи позапланова була перевірка, тому не можливо визначити підстави проведення перевірки.

Також представник позивача під час судового розгляду справи пояснив, що перевірка була проведена всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», оскільки позивач не належить до субєктів господарювання з високим ступенем ризику, відповідно до Критеріїв, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності субєктами господарювання, що повинні виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1288.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки стало неподання позивачем в період часу з 01.03.2010 року по 09.04.2010 року звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), про що складено протокол про адміністративне правопорушення №3 від 09.04.2010 року стосовно головного бухгалтера позивача Портянко О.В.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що звіт форми №10-ПІ було подано позивачем з порушенням строків, визначеними законодавством.

Суд також бере до уваги постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.05.2010 року у справі №3-1230/10.

Відповідно до вказаної постанови, Портянко О.В. в період часу з 01.03.2010 року по 09.04.2010 року не подала звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, не виконавши вимоги ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», внаслідок чого працівника позивача визнаною винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.1881 Кодексу про адміністративне правопорушення України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.9 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Строк подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів визначений п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року N 70, а саме щороку до 1 березня відділенням Фонду роботодавці подають відповідний звіт.

Крім того, у самій формі № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженій наказом Мінпраці від 10.02.2007 року № 42, вказано, що звіт подається не пізніше 1 березня після звітного періоду.

Відповідно до п.3 Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання, що повинні виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1288до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать ті, що не подають звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Згідно з п. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Відповідно до копії оскаржуваного акту судом встановлено, що перевірка виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року була проведена з відома керівника позивача Герасименка С.Д.

Крім того, згідно п.5 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо посилання позивача на те, що розрахунки чисельності інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у кількості 6 осіб проведені відповідачем невірно і чисельність інвалідів, які повинні працювати на ТОВ «Фірма АКАНТ+К»повинна складати 5 осіб суд встановив.

Перевіркою виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено оскаржуваний акт, відповідачем було встановлено, що протягом 2009 року позивач використовував працю 146 найманих працівників, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 5 осіб. Чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»згідно акту від 09.04.2010 року становить 6 осіб.

Позивач стверджує, що чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на ТОВ «Фірма АКАНТ+К»становить 5 осіб і розраховується згідно формули: 146 (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на ТОВ «Фірма АКАНТ+К») * 4% = 5,84.

В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування даної позиції посилався на основи математики і арифметики та стверджував, що в даному випадку число має округлятися до цілого в сторону зменшення.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Разом з тим, суд зазначає, що обчислення чисельності працюючих, яка виступає базою для розрахунку такого нормативу на підприємствах, має здійснюватися відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384передбачено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно встановлено чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»на підприємстві позивача в кількості 6 осіб.

Згідно п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій від 09.04.2010 року, який позивач просить визнати протиправним та скасувати, не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, оскільки не породжує прав чи обовязків у позивача.

Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки з питань виконання позивачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ним адміністративно господарських санкцій, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є невмотивованими та необґрунтованими, а відповідно такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2010 року.

Головуючий С.О. Кульчицький