Постанова № 10394690, 13.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2010 р. № 2а- 7224/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Дейнеко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації товариства з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до повідомлення від 26.05.2010 року № 9548/10/28-214, визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо присвоєння податковій декларації товариства з податку на додану вартість за квітень 2010 року в електронних базах статусу "Не визнано, як податкова декларація", зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова видалити в електронних базах статус "Не визнано, як податкова декларація" податкової декларації ТОВ "СНАРК, ЛТД" з податку на додану вартість за квітень 2010 року, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підставами для невизнання податкової декларації є: якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків, проте спірна податкова декларація містить всі перелічені реквізити, підписана керівником товариства та скріплена печаткою платника податків.

Також позивач зазначив, що отримане ним повідомлення № 9548/10/28-214 від 26 травня 2010 року "про невизнання, як податкової звітності" не містить ані підстав неприйняття декларації, ані пропозицій подати нову декларацію, в зв'язку з чим на його думку рішення про невизнання зазначеної декларації є таким, що прийняте без передбачених законом підстав, як і наступні дії відповідача, пов"язані з прийняттям оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Маслов Л.К. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Долошко А.О. проти позову заперечував, посилаючись на те, що декларації з ПДВ за квітень 2010 року позивачем заповнено всупереч вимогам, встановлених податковим законодавством щодо заповнення податкової декларації з ПДВ, в зв'язку з чим згідно протоколу № 13 проведення засідання робочої групи, ствотреної відповідно до наказу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 275 декларація з ПДВ за квітень 2010 року ТОВ "СНАРК, ЛТД" визнана такою, що заповнена всупереч вимогам, встановленим наказом ДПА України від 27.01.10 р. № 39 "Зміни до Методичних рекомендацій централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України" та Порядком заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 16, про що позивачеві направлено повідомлення від 26.05.2010 року № 9548/10/28-214.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, 28.05.10 р. ТОВ "СНАРК, ЛТД" було отримано від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомлення № 9548/10/28-214 від 26 травня 2010 року "про невизнання, як податкової звітності", яким відповідач повідомив позивача, що його податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана відповідним ДПІ як податкова звітність, яка подана товариством через поштовий зв"язок 18.05.2010 року та отримана відповідною стороною 20.05.2010 року, що стало підставою для відповідача про присвоєння податковій декларації товариства з податку на додану вартість за квітень 2010 року в електронних базах статусу "Не визнано, як податкова декларація", з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до чинного податкового законодавства, наслідком прийняття такого рішення для відповідача є обов'язкове звернення до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), однак отримане позивачем повідомлення № 9548/10/28-214 від 26 травня 2010 року "про невизнання, як податкової звітності" не містить ані підстав неприйняття вказаної декларації, ані пропозицій подати нову декларацію, що дає суду змогу зробити висновок щодо незаконності оскаржуваного рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: - надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; - оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З наведених норм вказаного Закону випливає, що невизнання декларації контролюючим органом як податкової декларації є рішенням такого контролюючого органу - актом індивідуальної дії, що породжує права та обов'язки платника податків, а платник податків має право на оскарження такого рішення в порядку апеляційного узгодження.

Абзац 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" містить виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Проте жодної з перелічених підстав невизнання поданої позивачем декларації з матеріалів справи не вбачається, а на наявність хоча б однієї з них відповідач не вказує ані в спірному рішенні, ані в своїх запереченнях.

Прочерки у рядках, на що посилається відповідна сторона як на не відповідність зазначеної декларації вимогам чинного законодавства щодо її заповнення, які не впливають на визначення суми податкового зобовязання, суд не вважає такими, що є обовязковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність або відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі закону.

Крім того, положення пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону вимагає, що у випадку невизнання декларації відповідач зобовязаний звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), що також відповідачем не було зроблено.

Посилання відповідача на внутрішні розпорядчі документи судом не беруться до уваги, адже ці документи не можуть розширювати встановлене законом коло повноважень відповідача або визначати інший, ніж встановлено законом, спосіб його дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона в даному випадку не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення та дії, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, обраний позивачем спосіб поновлення порушеного права у вигляді спонукання відповідача видалити в електронних базах статус "Не визнано, як податкова декларація" його декларації з ПДВ за квітень 2010 року, суд вважає правильним, що є правовою підставою для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "СНАРК, ЛТД" з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до повідомлення від 26.05.2010 року № 9548/10/28-214.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо присвоєння податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "СНАРК, ЛТД" за квітень 2010 року в електронних базах статусу "Не визнано, як податкова декларація".

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова видалити в електронних базах статусу "Не визнано, як податкова декларація" податкової декларації ТОВ "СНАРК, ЛТД" з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 13.07.10р.

Суддя Самойлова В.В.