Постанова № 10394460, 12.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2384/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.

представника відповідача - Ворожки Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремавтобуд"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїв Полтавській областіпро скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 97 від 23.04.2010 р., -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремавтобуд"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 97 від 23.04.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 23.04.2010 № 97 прийнятий відповідачем в порушення вимог підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки у ньому не вказано жодної з підстав, передбачених цим підпунктом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та прохав відмовити посилаючись на те, що працівниками податкового органу встановлено факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів - TOВ "Кремавтобуд" не задекларував податкові зобов'язання, тобто підприємство ухиляється від сплати податків, має низьке податкове навантаження, та не має права на збереження статусу платника податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремавтобуд" зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить видане цьому товариству свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23696317.

23.04.2010 р. комісією Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремавтобуд", яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 97.

Згідно зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Кремавтобуд" в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ від 22.04.2010 р. № 86.

Правовою ж підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р, згідно якого органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Правомірність застосування зазначеного припису розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Так, відповідно до підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України “Про податок на додану вартість”, або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.

Таким чином, посилання в підпункті “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

А відтак, є підстави вважати, що відповідач неправильно застосував вказану норму закону.

Оскільки пункт 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами “а”- “г” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Кремавтобуд" від 23.04.2010 № 97, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування цього акту підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати акт Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 97 від 23.04.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремавтобуд” (код ЭДРПОУ 30132398, вул. Новоселівська, 5, с. Піщане, Кременчуцький район Полтавської області, 39701).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Кремавтобуд” витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко