Постанова № 10394451, 16.07.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11559/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дейта Сістем»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейта Сістем»(далі по тексту ТОВ «Дейта Сістем») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами, з а виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту виконання платником податку вимог закону щодо подання до податкового органу податкової декларації, як то передбачено пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Крім того, укладаючи угоду № 01-5/12 ТОВ «Дейта Сістем» та ПП «Рєалорт»мали намір отримати реальні правові наслідки від такої угоди, укладення договору між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»було здійснено на виконання підприємницької діяльності TOB «Дейта Сістем».

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені по тексту позову.

Представником відповідача у судовому засіданні були надані заперечення, у відповідності до яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що угода, укладена між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт" має протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту TOB „Дейта сістем", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України - є нікчемним, що в свою чергу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у звязку з чим, здійснюється коригування показників податкової декларації, пов'язаної з обчисленням сум податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, що проведені на підставі такого нікчемного правочину, тобто сума ПДВ у розмірі 31360,00 грн. віднесена TOB „Дейта сістем" до складу дозволеного податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2009 року за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" підлягає корегуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

З 18.08.2009 р. по 25.08.2009 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Бурячком Сергієм Васильовичем, згідно з п.5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення на перевірку від 14.08.2009 р. № 001123/1274 та наказу про її проведення від 14.08.2009 р. № 1104, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, проведена документальна виїзна позапланова перевірка TOB „Дейта сістем" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Рєалорт" (код ЄДРПОУ 36109607) за період лютий 2009 р. Перевірку проведено з відома та в присутності директора Резнікова Олександра Володимировича, направлення та копія наказу органу ДПС вручені йому під розписку 18.08.09 р., та головного бухгалтера Реміняк Віри Миколаївни.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Рєалорт" за період лютий 2009 р. № 10966/23-513/355004060 від 31.08.2009 р. У висновку до акту зазначено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями TOB „Дейта сістем" завищено суму дозволеного податкового кредиту у лютому 2009 р. в розмірі 31 360 грн.

При проведенні співставлення між задекларованими податковими зобов'язаннями вказаного контрагента та задекларованим податковим кредитом TOB „Дейта сістем" виявлено, що у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року підприємство ПП „Рєалорт" не відобразило у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з TOB „Дейта сістем".

У ході проведення виїзної документальної перевірки була використана довідка ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27.07.2009 р. № 9408/23-512/36155632/26, згідно якої у ПП „Рєалорт" (код ЄДРПОУ 36109607) обсяги поставки товарів (послуг) не можуть бути ідентифіковані як база оподаткування відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, чим не підтверджується показники податкових зобов'язань по рядку 9 декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р.

За таких обставин, відповідач під час проведеної перевірки прийшов до висновку, що діяльність TOB „Дейта сістем" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань, та угода, укладена між позивачем та ПП «Рєалорт»є нікчемною, оскільки спрямована на незаконне заволодіння майном держави, суперечить її інтересам і моральним засадам суспільства, і тому порушує публічний порядок.

На підстав акту перевірки № 10966/23-513/355004060 від 31.08.2009 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси 09.09.2009 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000862350/0, яким відповідно до пп.б пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47040,00 грн., у тому числі за основним платежем 31360,00 грн. та штрафних санкцій 15680,00 грн.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2008 року між TOB «Дейта Сістем»та TOB «Лукойл Технолоджи Сервісиз Україна»було укладено договір №08/06, відповідно до умов якого позивач взяв на себе обов'язки виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство»8.0 автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства».

У відповідності до п. 2.2.1 договору №08/06 від 01.12.2008 року виконавець мав право залучати сторонніх спеціалістів для виконання робіт за договором.

На виконання умов зазначеного договору, 05.12.2008 року між позивачем та приватним підприємством «Рєалорт»було укладено договір № 01-5/12, у відповідності до умов якого приватне підприємство «Рєалорт» взяло на себе обов'язки виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство 8.0»автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства», а позивач зобовязався прийняти та сплати роботи у відповідності у умовами даного договору.

На момент укладення договору № 01-5/12, ПП «Рєалорт»було надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 506429, довідку про взяття на облік платника податків по формі 4-ОПП, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та довідку Головного управління статистики в Одеській області з єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, умови договору від 05.12.2008 року №01-5/12 були виконані ПП «Рєалорт»в повному обсязі, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.02.2009 року та розроблена технічна документація - інструкція користувача за додатково розробленими інтерфейсами з оброблення в системі 1С Підприємство, що підписана сторонами договору.

09.02.2009 року позивач здійснив оплату виконаних робіт контрагентом та отримав податкову накладну. Викладене підтверджується податковою накладною №9 /02 від 09.02.2009 року та банківською випискою від 26.02.2009р.

В подальшому результати робіт були передані TOB «Лукойл Технолоджі Сервісиз Україна», про що свідчить акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 11.02.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину судом не вимагається.

Правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що у результаті порушення контрагентом TOB „Дейта сістем" ПП „Рєалорт" своїх податкових зобов'язань, угода, укладена між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт" має протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту TOB „Дейта сістем", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, відповідно до ч. чергу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, судом надана критична оцінка доводам відповідача з огляду на те, що невиконання своїх податкових зобов'язань ПП «Рєалорт»не може свідчити про протиправність укладеної між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»угоди, та спрямованість з боку позивача на заволодіння державним майном і порушення публічного порядку.

Укладення договору між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»було здійснено на виконання підприємницької діяльності TOB «Дейта Сістем»та мало на меті одержання прибутку, що повною мірою відповідає статутним завданням TOB „Дейта сістем".

На час укладення договору між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт» від 05.12.2008 року №01-5/12 (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП „Рєалорт» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Укладання угоди між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт» від 05.12.2008 року №01-5/12 та її подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство 8.0»автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства», а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.02.2009 року та розробленою технічною документацією - інструкцією користувача за додатково розробленими інтерфейсами з оброблення в системі 1С Підприємство, що підписана сторонами договору, податковою накладною №9/02 від 09.02.2009 року , яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказом сплати виконавцю вартості виконаних робіт з ПДВ .

Актом перевірки № 10966/23-513/355004060 від 31.08.2009 р. не встановлено, що ця угода була укладена всупереч інтересам держави та суспільства з умислом обох сторін цієї угоди на настання негативних наслідків для держави.

За таких обставин TOB „Дейта сістем" не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В свою чергу, п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту виконання платником податку вимог закону щодо подання до податкового органу податкової декларації, як то передбачено пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із контрагентів не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма контрагентами вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Інших доказів (вироку суду по кримінальній справі відносно посадових осіб учасників угоди, судового рішення про визнання угоди недійсною) щодо наявності у посадових осіб сторін договору умислу на вчинення такої угоди з метою, що не відповідає інтересам суспільства та держави представником позивача надано не було. А тому суд, у відповідності до положень ч.1 ст.71 КАС України, приходить до висновку про їхню відсутність.

Даних про нікчемність угоди, укладеної між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт», від 05.12.2008 року №01-5/12 з підстав її укладання всупереч інтересам держави представником позивача не надано та судом не встановлено.

Угода, укладена між TOB „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт», від 05.12.2008 року №01-5/12 була виконана сторонами повністю та не була попередньо визнана судом недійсною з мотиву невідповідності її вимогам ч. 5 ст.203 ЦК України.

Навмисність дій посадових осіб сторін на укладання угоди від 05.12.08 року №01-5/12, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства у встановленому законом порядку не встановлена.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дейта Сістем» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р., - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000862350/0 від 09.09.2009р.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 16.07.2010 року. Суддя О.В. Колесниченко

16 липня 2010 року