Постанова № 10394345, 02.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 р. № 2а-4318/10/1370

ВАТ "Львівське підприємство промислового залізничного транспорту"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

про про визнання протиправним і скасування акту ,

з участю представників: від позивача: Завалишин Ю.О. (довіреність № 9 від 19.05.2010 року)

від відповідача: Гроцький Н.З. (довіреність № 139/10-0 від 19.08.2009 року)

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»звернулося до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ВАТ «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту», оскільки наведені у акті підстави за яких відповідач анулював реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість чинним законодавством не передбачені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні (Вх. № 22850 від 23.06.2010 року).

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова 28 квітня 2010 р. складено Акт № 79 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ВАТ «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»(код 01268271) 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (далі - Акт).

Як вбачається із змісту акту Акту, комісією встановлено, що платником податку задекларовано загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців мншу за изначені п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Платник подає податків декларації з податку на додану вартість протягом 20.05.2009 р. до 15.04.2010 р., та декларує за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій на загальну суму 50788, 00 грн..

Як наслідок, комісія керуючись вимогами п.9.8 „в" ст. 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), п.2.1 п. 2 „Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану: вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.09.2005 за № 1039/11319 та п. 25.2 п. 25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 за № 208/4429, встановила, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ВАТ «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особами, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. "а" п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість").

У ст. 9 вказаного Закону визначено порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення цього податку.

Положеннями п. 9.8 ст. 9 цього Закону визначено випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. У пп."в" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що податковим органом здійснюється анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачений Законом України „Про податок на додану вартість" є вичерпним і розширенню не підлягає.

Даних про те, що позивач зареєструвався як платник єдиного податку чи став субєктом спрощених систем оподаткування відповідачем не надано. Крім того, матеріалами справи доведено, що позивач подає податкову звітність, як платник ПДВ. Не надано суду і рішення суду, яке могло бути підставою для прийняття оскаржуваного акту.

Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість також закріплено у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.

Підпунктом 25.2.1 цього Положення передбачено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "в" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Отже у цьому підпункті положення зазначено вичерпний перелік документів за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 25.2.2 вказаного Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обовязково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

В акті ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 79 від 28.04.2010 р., як підставу для анулювання реєстрації платника податку зазначено те, платником податку задекларовано загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців меншу за визначені п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Платник подає податків декларації з податку на додану вартість протягом 20.05.2009 р. до 15.04.2010 р., та декларує за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операційна загальну суму 50788, 00 грн., при цьому зроблено посилання на пп."в" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", який взагалі не передбачає такої підстави.

Тобто у самому рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість допущено протиріччя між підставою для прийняття такого рішення та посиланням на норму Закону.

Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. Відповідно до п.п. 7.7.11 а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України).

Таким чином анулювання реєстрації платника податку на додану вартість тягне за собою певні негативні наслідки саме з моменту втрати статусу платника ПДВ.

Підпунктом 25.4 пункту 25 Положення (в редакції на день прийняття рішення) передбачено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом не доведена правомірність складення оскаржуваного Акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки оскаржуваним Актом порушено право платника податків з 28.04.2010 р., тобто, з дати складання Акта відповідачем, воно підлягає захисту та відновленню згідно з принципами верховенства права та законності, що можливо зробити лише допустивши поворот виконання Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту» з моменту порушення права позивача, як це передбачено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вказуючи пп. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України, без урахування фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, вказані положення відповідачем не дотримані, оскільки Державна податкова інспекція у Галицькому районі м Львова прийняла рішення, викладене у формі акту № 79 від 28.04.2010 року про анулювання реєстрації ВАТ «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»як платника податку на додану вартість з підстав, які не передбачені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним і скасувати акт Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 79 від 28.04.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»(м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 01268271).

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова відновити дію свідоцтва № 17819539 про реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»(м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 01268271) платником податку на додану вартість з моменту його видачі.

4.Визнати Відкрите акціонерне товариство «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»(м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 01268271) платником податку на додану вартість з моменту його реєстрації платником такого податку.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівське підприємство промислового залізничного транспорту»(м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 01268271) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2010 року

Суддя Качур Р.П.