Ухвала суду № 103939492, 13.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 квітня 2022 року Справа № 160/17837/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін Станіслав Вікторовича розглянувши матеріали адміністративної справи №160/17837/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дії відповідача протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 30.09.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати дії відповідача незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантовано гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) №080807 від 12 лютого 2015 року в розмірі 5000 доларів США (129 592,62 грн. еквівалент суми за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.);

- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 600 000 грн.

У позові позивач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України Про захист прав споживачів.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху і встановлено строк для усунення виявлених недоліків.

05.10.2021 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України Про захист прав споживачів.

06.10.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Також ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху від 01.10.2021 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

22.02.2022 року справа надійшла до суду першої інстанції та передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року задоволено заяву про самовідвід судді Жукової Є.О. та передано справу для подальшого перерозподілу.

14.03.2022 року справу за наслідками перерозподілу передано судді Златіну С.В.

Ухвалою суду від 16.03.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 16.03.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору; позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та надано позивачу строк п`ять днів з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору?

Ухвали суду від 16.03.2022 року направлено позивачу на електронну пошту позивача.

07.04.2022 року позивач подав клопотання, у якому вказує на те, що отримав ухвалу суду від 16.03.2022 року про залишення позовної заяви без руху лише 05.04.2022 року та просить поновити строк для усунення недоліків позовної заяви; відкрити провадження у справі та дослідити надані позивачем пояснення стосовно звільнення від сплати судового збору; позивач надав суду позовну заяву з додатками для суду і відповідача.

У клопотанні позивач наголошує на тому, що він як споживач згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Позивач посилається на підтвердження своєї правової позиції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року № 817/649/15 та від 15.05.2019 року у справі № 817/777/16, а також на постанови Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 817/777/16, від 09.12.2020 року у справі № 160/7886/18.

Також позивач вказує на те, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 року у справі № 160/17837/21 вказано на те, що позивач звільнений від сплати судового збору як споживач згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Третій апеляційний адміністративний суд у вказаній постанові посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року № 817/649/15 та Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі 640/1677/19, від 23.01.2020 року у справі № 817/777/16 та від 09.04.2020 року у справі № 826/14519/18.

Стосовно клопотання позивача про поводження термінів для усунення недоліків позовної заяви, то суд зазначає наступне.

В ухвалі суду від 16.03.2022 року про залишення позовної заяви без руху позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалу суду від 16.03.2022 року направлено позивачу на електронну пошту позивача 16.03.2022 року.

Однак позивач не підтвердив засобами електронного зв`язку про отримання від суду ухвали від 16.03.2022 року про залишення позовної заяви без руху.

У клопотанні від 07.04.2022 року позивач самостійно вказує на те, що отримав ухвалу суду від 16.03.2022 року про залишення позовної заяви без руху лише 05.04.2022 року.

За вказаних обставин суд вважає датою отримання позивачем ухвали суду від 16.03.2022 року саме 05.04.2022 року, а тому строк для усунення недоліків позовної заяви спливає 11.04.2022 року.

Отже, позивачем станом на 07.04.2022 року, тобто на дату подання клопотання на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2022 року, не пропущено строк для усунення недоліків позовної заяви, який встановлений в ухвалі суду від 16.03.2022 року.

А тому, клопотання позивача про поводження термінів для усунення недоліків позовної заяви не підлягає задоволенню.

Стосовно звільнення позивача від сплати судового збору згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до вимог ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір". При цьому процесуальна норма частини другої статті 132 КАС є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір". Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.

Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України "Про судовий збір" установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України "Про судовий збір". При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 1 цього Закону фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Разом з тим слід зазначити, що Фонд не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Таким чином, Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З наведеного убачається, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Аналогічну правову позицію займає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 160/15864/20 та у постанові від 15.05.2019 року у справі № 817/777/16, а також Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.02.2021 року у справі № 160/15864/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 160/15864/20, остання відступила від власного правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 817/649/16, на яку посилається позивач та Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.12.2021 року у даній справі, як на підставу для звільнення позивача від сплати судового збору.

Оскільки правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 817/649/16, не застосовується то, суд не знаходить підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та відмовляє у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, яке викладено у позовній заяві.

Позивач подав позовну заяву до суду 30.09.2021 року, що видно зі штампу суду на позовній заяві, яка міститься у матеріалах справи, тобто вже після з`явлення тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 160/15864/20.

За вказаних обставин підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спору у даній справі є правовідносини щодо організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивач у позовній заяві та у клопотанні від 07.04.2022 року не наводить.

У відповідності до вимог ч.13-15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно вимог п.7 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження у адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160,161,172 КАС України, і позивач не усунув недоліків у строк, встановлений судом.

Оскільки позивач не усунув повністю недоліки позовної заяви, які вказані в ухвалі суду від 16.03.2022 року, а саме: не надав судуд доказів сплати судового збору, то позовна заява підлягає залишенню без розгляду п.7 ч.1 ст. 240 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 160, 161, 171, 240 КАС України, суд ухвалив -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 07.04.2020 року про проводження термінів для усунення недоліків позовної заяви.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дії відповідача протиправними залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляд, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін