Ухвала суду № 10393429, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-47037/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 24 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року

у справі № 5/329/08-АП

за позовом Приморської міської ради Запорізької області (надалі Приморська МР Запорізької області)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області (надалі ДПІ у Приморському районі Запорізької області)

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області

за участі прокуратури Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032302/0 від 26.03.2008 року, зобовязати Управління Державного казначейства у Приморському районі Запорізької області повернути на поточний рахунок позивач помилково сплачений податок на додану вартість у розмірі 181639,70грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за договором купівлі-продажу від 20.12.2007 року позивачем була здійснена операція, яка не підлягає оподаткуванню за Законом України «Про податок на додану вартість», а тому позивач не повинен здійснювати реєстрацію як платник податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032302/0 від 26.03.2008 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,39грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач не повинен був нараховувати податок на додану вартість (надалі ПДВ) за договором купівлі-продажу від 20.12.2007 року. Фактична сплата ПДВ покупцем у складі ціни придбання за обєкт нерухомості також може свідчить лише про наявність надмірної сплати, яка у разі виникнення спору щодо цієї суми між сторонами договору, може бути повернута позивачем за взаємною згодою або в судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Приморському районі Запорізької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 24 липня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку Приморської МР Запорізької області з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2005 року по 28.02.2008 року, про що складено акт №4/2302/20485360 від 24.03.2008 року.

Вказаною перевіркою було встановлено, що позивач в порушення п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»зареєструвався як платник податку на додану вартість на один податковий період пізніше, а саме: свідоцтво від 27.02.2008 №100100935; договір купівлі-продажу обєкту на суму 1089838,20грн. зареєстрований 20.12.2007 року. Позивач неправомірно користувався пільгою (код пільги 140101104) по податку на додану вартість за лютий місяць 2008 року в сумі 181640грн., яка передбачена п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, було встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість в сумі 181639,70грн.

За наслідками перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000032302/0 від 26.03.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 201794,94грн. в т.ч. за основним платежем 181639,70грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20155,24грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Приморська МР Запорізької області звернулась з адміністративним позовом до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.106 КАС України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена позовна заява надійшла до суду першої інстанції 11.04.2008 року та була підписана секретарем міської ради Гогунським К.М. (а.с.4), однак доручення, яке міститься в матеріалах справи датовано 12.06.2008 року (а.с.83). Отже, виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, що відповідно до доручення №01-34/1110 від 12.06.2008 року, секретар міської ради Гогунський К.М. не мав повноважень на звернення до суду в інтересах Приморської МР Запорізької області у квітні 2008 року, в той час, як позовна заява повинна була бути подана міським головою, виконуючим обовязки міського голови або уповноваженою особою, відповідно до доручення, чинного на час подання позовної заяви.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, Приморській МР Запорізької області було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, гуртожиток по вул. Морська, 71, м.Приморськ, Запорізької області (а.с.55), на підставі Рішення Приморської МР Запорізької області №30 від 20.02.2004 року. Однак, в той же час, у матеріалах справи міститься посилання на Рішення сесії Приморської МР четвертого скликання від 25.03.2005 року за №66 «Про передачу частини нежитлової будівлі по вул. Морська, 71 під будівництво жилого будинку» (а.с.98). Вище зазначені документи не були витребувані судами попередніх інстанцій та не були предметом дослідження при розгляді справи.

Відповідно до акту перевірки, податковим органом, зокрема, встановлено, що позивач, в порушення п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», зареєструвався як платник ПДВ на один період пізніше з посиланням на свідоцтво від 27.02.2008 року №100100935 (а.с.24 зворот), однак, дане свідоцтво відсутнє у матеріалах справи.

Слід також зазначити, що при проведені перевірки, податковим органом було досліджено та звірено, з інформаційною базою даних ДПІ у Приморському районі Запорізької області, дані про наявність рахунків у банках та інших фінансових установах позивача за період, що перевірявся, та на дату складання акту (а.с.25-27). Відповідно до платіжних доручень №1 від 10.01.2008 року (а.с.74) та №37 від 31.03.2008 року (а.с.76), грошові кошти за сплату нежитлового приміщення, згідно договору від 20.12.2007 року, були зараховані на р/р позивача №31512905700277, а згодом, сума ПДВ у розмірі 181639,70грн., з зазначеного рахунку була повернута на р/р позивача №31110029700276. Однак, зазначені розрахункові рахунки відсутні у переліку рахунків, які відкриті на імя позивача у банках та інших фінансових установах, відповідно до акту перевірки.

Також, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься уточнення позовних вимог, з тексту якого вбачається, що на підставі ч.1 ст.112 КАС України представник позивача Гогунський К.М. просить не розглядати позовну заяву в частині зобовязання Управління Державного казначейства у Приморському районі Головного Управління Державного казначейства України в Запорізькій області повернути на поточний рахунок Приморської міської ради Запорізької області помилково сплачений податок на додану вартість в розмірі 181639,70грн. Між тим право на вчинення такої дії представника спеціально не обумовлене у виданій йому довіреності.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.112 КАС України, про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Однак, судом першої інстанції з цього питання не було прийнято рішення у встановлений Законом спосіб і на це процесуальне порушення не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ст.220 ч.2 КАС України, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року про зупинення виконання постанови господарського суду Запорізької області від 24 липня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.