Ухвала суду № 10393414, 29.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-33190/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

2. Заступника прокурора м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року

у справі №6/47(№22-а-21429/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі –ВАТ «АК «Київводоканал»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі –СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП)

за участю Прокуратури Печерського району м.Києва, Прокуратури м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000441520/0 від 19.12.2006 року, №0000431520/0 від 19.12.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наведені у акті податкової перевірки терміни та суми порушень не відповідають даним податкового та бухгалтерського обліку підприємства. Податковий орган, не зважаючи на призначення платежу, який зазначений у платіжних дорученнях, направив кошти, які сплачені підприємством на погашення поточних податкових зобов’язань, на погашення заборгованості минулих періодів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000441520/0 від 19.12.2006 року, №0000431520/0 від 19.12.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків та Заступник прокурора м.Києва звернулись із касаційним скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких поставлено питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна перевірка ВАТ «АК «Київводоканал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року, про що складено акт №818/1520/03327664 від 06.12.2006 року.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема визначено, що ВАТ «АК «Київводоканал» здійснювало сплату узгоджених зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 330523,15грн. із затриманням на 89 календарних днів та здійснювало сплату узгоджених зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9025786,72грн. із затриманням на 89 календарних днів, чим порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000431520/0 від 19.12.2006 року, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20%, що складає 66104,63грн.;

- №0000441520/0 від 19.12.2006 року, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 50%, що складає 4512893,36грн.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань.

Як вбачається з акту перевірки, у позивача 21.01.2001 року виник податковий борг, внаслідок реалізації постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію і природний газ, послуги водопостачання та водовідведення»від 07.06.2000 року №934 та «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2000 року №934»від 14.11.2000 року №1693. У грудні позивач отримав з Державного бюджету України грошові кошти у сумі 128,1 млн. грн., які відповідно до вищезазначених постанов були спрямовані на погашення грошових зобов’язань за енергоносії, однак сплата податків даними постановами передбачена не була. Отже, внаслідок розрахунків, здійснених у грудні 2000 року, з 20 січня 2001 року у ВАТ «АК Київводоканал»утворилася недоїмка (податкові борги) перед бюджетом зі сплати податку на прибуток та ПДВ загальною сумою 28,7 млн. грн. У зв’язку з вищевикладеним, на підставі п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всі поточні зобов’язання позивача направлялись податковим органом в погашення цього податкового боргу (а.с.66 т.1).

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій цілком правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Цілком правомірно, також, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків та Заступника прокурора м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.