Ухвала суду № 10392623, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-23655/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Мойсюка М.І.,

суддів: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф.,

Лиски Т.О., Штульман І.В., при секретарі: Гуменюку І.В.,

за участю представників: Харцизької міської ради Парицької Н.О. і ТзОВ фірма «Меркурій»Пастухової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Харцизька Донецької області до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька Донецької області», треті особи: Харцизька міська рада Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій», Мале підприємство «Саша»про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації, за касаційною скаргою Прокурора м. Харцизька Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2009 року,-

у с т а н о в и л а:

У березні 2008 року Прокурор м. Харцизька Донецької області звернувся з позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька Донецької області», треті особи: Харцизька міська рада Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій», Мале підприємство «Саша»про визнання дій неправомірними та скасування державної реєстрації.

В заяві зазначав, що в ході перевірки правовстановлюючих документів на обєкти нерухомості центрального міського ринку та її філії, які розташовані на земельних ділянках площею 1,8426 га і 0,2953 га по вул. Шалімова та відповідно в мікрорайоні «Металургів»м. Харцизька виявлені порушення діючого законодавства з боку відповідача. Згідно з довідкою Макіївського міського відділу ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»№ 28 від 5 лютого 2008 року зазначені земельні ділянки є власністю Харцизької міської ради, в оренду чи власність будь-кому не надавались. Реєстрація права власності на нерухоме майно, розташоване на цих земельних ділянках відповідачем проведена в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»і Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зачіпає інтереси Харцизької міської ради.

За результатами перевірки прокурором 28 лютого 2008 року було винесено протести №№ 881, 882, 883 на рішення прийняті відповідачем з державної реєстрації обєктів нерухомості, в задоволенні яких відмовлено.

Посилаючись на ці обставини прокурор просив про задоволення позову.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року позов задоволено, постановлено визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька»щодо державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меркурій»та Малого підприємства «Саша»на обєкти нерухомості.

Цим же рішенням суду скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій»на обєкти: критий павільйон (реєстраційний номер21200952), будівлю магазину «Супутник»(реєстраційний номер 21200408), будівлю туалету (реєстраційний номер 21200467), павільйон для торгівлі (реєстраційний номер 21200687), будівлю автостоянки (реєстраційний номер 22058665), будівля туалету (реєстраційний номер 22058493), сарай-склад (реєстраційний номер 22058586), навіси (реєстраційний номер 22059145), а також державну реєстрацію права власності Малого підприємства «Саша»на нежитловий павільйон магазин (реєстраційний номер 21794414) (далі спірні обєкти).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в позові.

У касаційній скарзі Прокурор м. Харцизька Донецької області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалене ним рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій»посилаючись на встановлення апеляційним судом дійсних обставин справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові апеляційний суд виходив з того, що державна реєстрація спірних обєктів здійснена у відповідності вимог законодавства, прокурор у позові не визначив протиправності дій відповідача і закону, якому вони суперечать. Одночасно суд визнав пропущеним строк на звернення до суду.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм матеріального і процесуального права виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є протиправність рішень відповідача від 29 листопада 2007 року, 17 січня 2008 року, 8 лютого 2008 року з державної реєстрації спірних обєктів за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій»і Малого підприємства «Саша».

За приписами частин 1 і 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеного висновки апеляційного суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на вимогах норм процесуального права.

Підставою для державної реєстрації спірних обєктів слугували договори купівлі-продажу від 28 червня 1993 року, 26 травня 1995 року, 23 жовтня 1995 року, 19 серпня 1998 року і акт Державної технічної комісії від 29 травня 2002 року № 260 про прийняття в експлуатацію навісів.

А тому з огляду на правові підстави державної реєстрації обєктів, відповідач зобовязаний був здійснити комплекс дій для цього чи відмови у їх реєстрації.

Так, за приписами частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1952-ІУ від 1 липня 2004 року (в редакції спірного періоду, далі по тексту Закон № 1952-ІУ) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 2 абзаців 1 і 4 статті 8 Закону № 1952-ІУ державний реєстратор прав у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на обєкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.

Зазначені вимоги до підготовчих дій з державної реєстрації містяться і в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (далі Положення).

Так, відповідно пункту 1.6 Положення реєстрації підлягають права власності тільки на обєкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці обєкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не повязані фундаментом із землею.

Реєстрація прав проводиться в порядку визначеному пунктом 1.13 Положення, згідно якого здійснюється приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав, прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав, унесення записів до Реєстру прав, учинення написів на правовстановлювальних документах, видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Згідно з пунктом 2.7 Положення документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

З моменту прийняття заяви здійснюється розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів та згідно з пунктом 3.1 Положення реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на обєкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав, перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені, приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності, видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідач, в порушення зазначених вимог законодавства не вчинив повноту підготовчих дій, необхідних для державної реєстрації спірних обєктів.

Як убачається з матеріалів справи обєктами державної реєстрації були: критий павільйон (реєстраційний номер 21200952), будівля магазину «Супутник»(реєстраційний номер 21200408), будівля туалету (реєстраційний номер 21200467), павільйон для торгівлі (реєстраційний номер 21200687), будівля автостоянки (реєстраційний номер 22058665), будівля туалету (реєстраційний номер 22058493), сарай-склад (реєстраційний номер 22058586), навіси (реєстраційний номер 22059145), нежитловий павільйон магазин (реєстраційний номер 21794414), підставою для державної реєстрації спірних обєктів слугували договори купівлі-продажу від 28 червня 1993 року, 26 травня 1995 року, 23 жовтня 1995 року, 19 серпня 1998 року і акт Державної технічної комісії від 29 травня 2002 року № 260 про прийняття в експлуатацію навісів.

З матеріалів справи також вбачається і встановлено судом першої інстанції, що приймаючи рішення про державну реєстрацію павільйону магазину (реєстраційний номер 21794414), відповідач не зясував дійсних даних про обєкт, його інвентаризацію. У частині державної реєстрації критого павільйону (реєстраційний номер 21200952), павільйону для торгівлі (реєстраційний номер 21200687), будівлі автостоянки (реєстраційний номер 22058665), будівлі туалету (реєстраційний номер 22058493), сарай-складу (реєстраційний номер 22058586) відповідачем не враховано того, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій», яке зареєстроване як юридична особа 26 лютого 1996 року і у користь якого здійснювалась державна реєстрація обєктів, не було і не могло виступати стороною у договорі купівлі-продажу від 26 травня 1995 року (саме ця угода заявлена як підстава державної реєстрації). Перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій»на ці обєкти угодами не стверджується, такі у справі відсутні. В угоді відсутній перелік майна, яке є предметом передачі, в тому числі сама передача, а продажа майна розташованого в мікрорайоні Металургів, взагалі не значиться.

Невідповідними є висновки апеляційного суду і в частині реєстрації навісів (реєстраційний номер 22059145). З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація таких здійснена з підстав затвердження акту Державної технічної комісії від 29 травня 2002 року № 260 про прийняття їх в експлуатацію. Разом з тим, розпорядження міського голови м. Харцизька від 14 травня 2002 року №196 «Про призначення технічної комісії щодо введення в експлуатацію навісів»і рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради від 5 червня 2002 року №417 «Про затвердження акту Державної технічної комісії від 29 травня 2002 року № 260 про прийняття в експлуатацію навісів на центральному ринку по вулиці Шалімова у м. Харцизьку»скасовані розпорядженням міського голови м. Харцизька від 4 червня 2009 року №217р та відповідно рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради від 3 червня 2009 року №303. За цих обставин державна реєстрація обєкту визнається безпідставною.

Невідповідними є дані подані для державної реєстрації і відносно обєктів будівлі туалету (реєстраційний номер 21200467) і магазину №1 «Супутник»(реєстраційний номер 21200408).

Оскільки державну реєстрацію спірних обєктів відповідач здійснив у листопаді 2007 року, січні - лютому 2008 року, а підставами слугували угоди 1993, 1995, 1998 років, тому суду слід було врахувати, що за даними технічної інвентаризації періоду укладення угод, спірні обєкти не відповідали ознакам, опису та площі, зазначеним в документах поданих для їх державної реєстрації.

Окрім цього земельні ділянки, на яких розташовані спірні обєкти не надавались у користування і не є у власності третіх осіб.

Системний аналіз зазначеного дають підстави вважати, що правових підстав для державної реєстрації спірних обєктів у відповідача не було.

При цьому колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що скасування рішення відповідача щодо державної реєстрації спірних обєктів не скасовує право власності на них за третіми особами і не є перешкодою для здійснення подальшої їх реєстрації у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи про те, що прокурор є неналежним позивачем у справі.

За приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та розяснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», позивачем в адміністративній справі може бути субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий субєкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт 5 частини першої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.

Зазначених обставин апеляційний суд не врахував, у звязку з чим оскаржуване рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтею 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Прокурора м. Харцизька Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2009 року скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає крім випадків, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.