Ухвала суду № 103925484, 12.04.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1127/22

Провадження № 1-кс/0203/947/2022

УХВАЛА

12 квітня 2022 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В.,

при секретарі - Погрібному О.Ю.,

за участі прокурора - Грицька А.С.,

слідчого - Сидоркіної Д.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в залі суду погоджене прокурором клопотання старшого слідчого СВ ВП № 12 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, капітана поліції Сидоркіної Д. В., про забезпечення кримінального провадження, розпочатого 24 березня 2022 року з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2022 04 301 0000017, застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного за ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Приазовського району Запорізької області, громадянина України, українця за національністю, військовозобов`язаного, який має середньо-спеціальну освіту за фахом маляра-штукартура, не працює, неодружений, малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий: 10 лютого 2014 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч.1. ст. 125 КК України до громадських робіт строком 100 годин; 25 грудня 2015 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, за ч.2 ст. 389 КК України до арешту строком 1 місяць 25 днів; 06 липня 2018 року вироком Приазовського районного суду м. Запоріжжя, за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень; 06 грудня 2018 року вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області, за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання 13 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2022 року в порядку ст.ст. 186-187 КПК України без затримання підозрюваного під наглядом Центральної окружної прокуратури м. Дніпра слідчий за погодженням з прокурором Грицько А.С. звернувся з клопотанням про застосування у вигляді запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, яке за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст. 176, 184 цього Кодексу.

Дане клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 у разі запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише застосування до підозрюваного тримання під вартою, на думку сторони обвинувачення, відповідатиме завданням охорони прав та інтересів суспільства. Зокрема, отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення відносно нього покарання у вигляді реального позбавлення волі до десяти років, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як притягується до відповідальності за скоєне за ознаками корисливого тяжкого злочину проти власності, враховуючи також і обстановку вчиненого злочину в умовах воєнного стану. Перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 , за відсутності міцних соціальних зв`язків, будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини проти власності, а також не маючи законних джерел доходів, має можлвість вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з наведених у ньому підстав, обґрунтовуючи наявність зазначених ними ризиків тим, що досудове слідство ведеться за обставинами розкриття тяжкого злочину проти власності в умовах воєнного стану, і перебуваючи на свободі, враховуючи наявність судимостей за вчинення злочинів проти власності, підозрюваний буде переховуватись від органу досудового розслідуванні і суду, а відсутність законних джерел доходів свідчить про існування реального ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Підозрюваний в засіданні наполягав на відмові у задоволенні клопотання та застосуванні до нього запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою у вигляді домашнього арешту в будинку релігійної громади по АДРЕСА_2 , з тих підстав, що не мав наміру вчинення злочину після повідомлення йому ОСОБА_2 свого наміру на відібрання у ОСОБА_3 , мобільного телефону, і наразі він спрямовує свої зусилля на шлях виправлення і законослухняності.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора та слідчого, заперечення та міркування підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, дійшов наступних висновків.

Воєнний стан введений на всій території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин того ж дня у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, але скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства через це за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заборонене, що не виключає застосування належної правової процедури з характерними для цього правового режиму особливостями досудового розслідування згідно ст. 12-2 цього Закону без обмежень повноважень судів, органів та установ системи правосуддя.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану, вчиненому у групі осіб без попередньої змови 23 березня 2022 року близько 18-00 год. проти приватної власності потерпілого ОСОБА_3 за сукупністю з викраденням офіційного документу, а саме банківських карток ОСОБА_3 , що стороною обвинувачення кваліфіковано, в тому числі, за ознаками тяжкого злочину проти власності за ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якої у виді покарання передбачає позбавлення волі строком до десяти років, чим допускається застосування згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою, яке за практикою Європейського Суду з прав людини в рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» має сприяти виконанню досудовим розслідувань завдань доведеності факту вчинення та характеру поставлених за вину правопорушень.

Так, 12квітня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він під час проведення на зупинці громадського транспорту на Вокзальній площі м. Дніпра дозвілля за розпиванням спиртних напоїв в групі раніше незнайомих йому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з 18 години 23 березня 2022 року після подолання ОСОБА_2 того ж дня волі ОСОБА_3 до опору завданим ударом ногою в область грудей, від якого потерпілий упав спиною додолу за кіоском біля зупинки громадського транспорту на Привокзальній вулиці, 15, у м. Дніпрі навпроти КЗО «Середня загальноосвітня школа № 1» Дніпровської міської ради, близько 20 години 10 години з метою особистого збагачення в умовах воєнного стану умисно відкрито забрав з особистих речей ОСОБА_3 з корисливих мотивів мобільний телефон моделі «Xiaomi Redmi 8» та грошові кошти в сумі 2500 грн. разом з двома банківськими картками АТ «Державний ощадний банк України» №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що силоміць відібрані з карманів одягу потерпілого ОСОБА_2 , притискаючи ногами до землі руки ОСОБА_3 , в групі з ОСОБА_6 , якому передана зірвана з плеча потерпілого сумка з особистими речами останнього, з чим ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 залишили місце події, розпорядившись награбованим на власний розсуд.

Як вбачається з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру в грабежі в умовах воєнного стану в ідеальній сукупності з викраденням офіційних документів фактичними даними про відшукані та добровільно видані предмети злочинів у тісному зв`язку з показаннями свідка ОСОБА_7 , чим перевірені на достовірність показання потерпілого ОСОБА_3 , який впізнав, зокрема, і ОСОБА_1 , що разом із заявами ОСОБА_6 доводить причетність підозрюваного до події сукупності злочинів в умовах воєнного стану.

Тому прокурором наведені достатні докази для підтвердження фактів відкритого привласнення чужого майна та важливих особистих документів групою осіб в умовах воєнного стану після застосування сили без розладу здоров`я, що є причиною виникнення підозри, які за практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акта, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя не може не звернути увагу на зловживання стороною обвинувачення попередньою правовою кваліфікацією фактично скоєного, що без належної ретельності на початковому етапі подрібнено, ніяк не виправдовуючи допущене зволікання з початком досудового розслідування.

Так, усна заява потерпілого про тяжкий корисливий злочин прийнята під протокол 23.03.2022 о 21 годині 44 хвилин, після чого «на гарячому» пійманий ОСОБА_1 , на що за даними протоколів вказує його участь у слідчих діях тієї ж доби вже о 22 годині 30 хвилин після вокзалу вже у приміщенні поліції, але вимоги ст. 214 КПК України виконанні чомусь тільки 24.03.2022 о 13 годині 34 хвилин, внаслідок чого виїмка добровільно виданих підозрюваним грошових коштів готівкою та банківських карток, що стали безпосереднім предметом кримінальних посягань, оформлена протоколом огляду вмісту кишень одягу перехожого, а протоколами огляду місця події оформлена, по суті, перевірка показань потерпілого на місцевості та слідчий експеримент з відновленням за участі підозрюваного обстановки та обставин події, в результаті чого відшуканий один з предметів посягання, які могли проводитися лишень після внесення відомостей до ЄРДР. Сам огляд місця події, як такий, з фіксуванням слідів бійки, волочіння чи катання, крові, одягу, взуття, складанням схеми, фототаблиці з оглядових, вузлових і детальних знімків і таке інше - не проводився ні невідкладно 23.03.2022, ні зранку за денного освітлення, як того вимагає відомча інструкція.

При цьому, прокурор не звернув увагу на показання потерпілого та очевидців щодо викрадення у сумці паспорта громадянина України на ім`я потерпілого та амбулаторної медичної карти хворого з епікризом з історії хвороби, які залежно від значення для реалізації потерпілим своїх прав на соціальних захист можуть також належати до важливих особистих документів за ч. 3 ст. 357 КК України, тоді як сумнівна кваліфікація банківських карток офіційними документами заснована на неоднозначній судовій практиці тлумачення примітки до ст. 358 КК України, яка не враховує відмежування за визначенням п.п. 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» серед платіжних інструментів, власне, документів на переказ від платіжних карток. А саме, головна відмінність предмета злочину проти власності від предмету проступку з офіційними документами полягає у вартісному виразі, якого останні, самі по собі, як такого не мають. Натомість, платіжна картка згідно п. 14.7 ст. 14 зазначеного Закону № 2346-III складає власність банку, який на умовах договору може передати її у власність користувача платіжної системи, утворюючи собою з одного боку об`єкт власності та з іншого - матеріальний носій, що не містить жодної інформації, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти належності його держателю коштів, а для ініціювання їх переказу лишень надає доступ до такої інформації ще й за допомогою платіжного пристрою (банкомату, терміналу тощо), позаяк не самостійно, в силу чого не містить істотних ознак примітки до ст. 358 КК України, передбачених для офіційного документа.

До того ж, для відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у групі осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою, ч. 1 ст. 29 КК України не вимагає кваліфікації додатково за ч. 1 ст. 28 цього Кодексу, як не потребує цього і розв`язання питань з призначенням покарання за обтяжуючих обставин згідно п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України. Водночас, наведені стороною обвинувачення мотиви кваліфікації внаслідок передування у часі насильницьких дій приєднанню групи осіб до закінчення корисливого злочину за загальними правилами відмежування співучасті від причетності до злочину за ч. 6 ст. 27 КК України вимагають від досудового слідства за усталеною судовою практикою повного всебічного і об`єктивного встановлення згідно з істиною обставин того, чи безпосередньо ОСОБА_6 та ОСОБА_1 посприяли застосуванню ОСОБА_2 насильства або ж скористалися ним для заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 , на що звертав увагу Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», інакше визначити момент заволодіння ОСОБА_2 чужим майном в інтересах застосування ст. 198 КК України.

Відповідно, для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації прокурором на цій стадії кримінального провадження наведені достатні докази, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою ідеальної сукупності правопорушень відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та продовження протиправної діяльності.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бекчиев проти Молдови» і «Панченко проти Росії» слідчий суддя приймає до уваги за основу не лише суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри, а й відсутність у підозрюваного за місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами іншого соціального зв`язку достатніх причин для стримування його від спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з чого слідує неможливість обмежитись заходами самоізоляції в домашніх умовах з потребою у постійному нагляді за підозрюваним, що складає легітимну мету втручання в особисту свободу згідно п. 1ч. 1 ст. 177 КПК України.

Етіологія поставленого за вину злочинного посягання у сфері дозвілля пов`язується з виявленням умислу і проявленою готовністю отримувати задоволення примітивних інтересів у вживанні засобів сп`яніння, в тому числі заборонених в обороті чи обмежено оборотоздатних, що підвищує ризик вчинення нових злочинів.

Звідси, прокурором у з`ясованих обставинах надані переконливі докази того, що на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати існуючими ризики ухилення від відповідальності та вчиненні іншого кримінального правопорушення, запобігання чому складає легітимну мету за п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у своєму клопотанні, що виправдовують характерний для тримання під вартою ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Так, за даними УІАП ГУНП в Дніпропетровській області від 25 березня 2022 року, що узгоджуються з даними вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2022 року № 334/1265/22 (провадження № 1-кп/334/473/22), ОСОБА_1 неодноразово судимий: 10 лютого 2014 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч.1. ст. 125 КК України до громадських робіт строком 100 годин; 25 грудня 2015 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, за ч.2 ст. 389 КК України до арешту строком 1 місяць 25 днів; 06 липня 2018 року вироком Приазовського районного суду м. Запоріжжя, за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень; 06 грудня 2018 року вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області, за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання 13 вересня 2021 року, обставини чого в обстановці воєнного стану та за відсутності законних джерел доходів, свідчать про доведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, в тому числі проти власності.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням повідомленої підозри у тяжкому злочинному посяганні проти власності, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі і вчиненню іншого кримінального правопорушення та ухилення від виконання процесуальних рішень згідно ст. 194 КПК України слідчому судді належить постановити цю ухвалу про тримання підозрюваного під вартою в межах строків досудового розслідування з моменту затримання в залі суду і до 17-00 год. 29 травня 2022 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваного в умовах попереднього ув`язнення відсутні.

Визначаючи відповідно до ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині проти власності в умовах воєнного стану, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою ступенем довіри до перспективи її втрати як стримуючого засобу, не будучи вочевидь непомірною, але відбиваючи бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 193-194, 196-197, 309-310, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 12 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Сидоркіної Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1 , підозрюваного за ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України, тримати під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», ув`язнивши на строк дії цієї ухвали на сорок вісім днів, тобто до 16 год. 00 хв. 29 травня 2022 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути достроково звільнений під заставу 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень) гривень, тобто 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на спеціальний депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 , відкритий Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) в ДКСУ, м. Київ (МФО 820172), одночасно з покладенням на підозрюваного згідно з ст. 194 КПК України на строк дії цієї ухвали до 29 травня 2022 року обов`язків:

-прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора та суду;

-не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідком ОСОБА_7 , підозрюваними ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ;

Підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Попередити про звернення суми застави в дохід держави і зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу на випадок невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ ВП № 12 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В. Колесніченко