Рішення № 103916753, 04.04.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/229/22 Справа №465/9302/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

04.04.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів та виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Процесуальні дії у справі.

13.01.2022 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Франківського районного суду м. Львова від 13.12.2021 про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ у справах дітей Франківської РДА Львівської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів та виїзд дитини за кордон без згоди батька, на розгляд за підсудністю на підставі ст. 27 ЦПК України.

22.11.2021 позивач ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 третя особа: відділ у справах дітей Франківської РДА Львівської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів та виїзд дитини за кордон без згоди батька. В обґрунтування позову представник позивачки покликався на те, що з 09.06.2016 по 14.03.2019 позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . 14.03.2019 рішенням Франківського районного суду м. Львова шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивач та відповідач проживають окремо, останній не наділяє увагою доньку, не цікавиться її здоров`ям, вихованням та забезпеченням, добровільно не надає матеріальної допомоги, позивач самостійно несе всі витрати, пов`язані з утриманням дитини, неодноразово зверталася до відповідача з проханням брати участь у її вихованні, проте на таке він не реагував. Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок доньці задля підвищення її рівня світогляду, покращення стану здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку. Зокрема, планує навесні та влітку 2022 року відвідати Єгипет та Туреччину, країни Шенгенської угоди, що вважає забезпеченням інтересів дитини у межах здійснення батьківських прав і обов`язків. Крім цього, просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 17.01.2022, матеріали позовної заяви та додані до неї документи відповідач отримав 25.01.2022, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 33).

Третя особа відділ у справах дітей Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради отримав 21.01.2022 ухвалу суду від 17.01.2022 про відкриття провадження та додані до неї документи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 34), пояснень не надали.

08.02.2022 на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає такі необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову. Покликався на те, що з моменту розірвання шлюбу, усвідомлюючи свій батьківських обов`язок, бере участь у несенні витрат на утримання доньки, систематично щомісяця надсилає кошти, натомість позивачка обмежує спілкування та побачення з дитиною. Із середини 2021 року позивач переховує дитину від відповідача, відтак, останній змушений був звернутися до правоохоронних органів із метою встановлення місцезнаходження дитини. Твердження позивачки про те, що така зверталася до нього із питанням про надання дозволу на виїзд спільної дитини за кордон не відповідає дійсності. Посилається також на те, що позивачка повинна була зазначити конкретну країну, куди планує виїхати з дитиною та строк такого виїзду, вказати день його початку та закінчення, щоб не створювати ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості. Крім цього, просив присудити йому витрати на правову допомогу.

21.02.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Гриніва Т.В. щодо проведення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримали та просили задоволити.

23.02.2022 на електронну адресу суду надійшла заява представника третьої особи щодо проведення розгляду справи за відсутності представника третьої особи, щодо вирішення спору покладаються на думку суду. Крім цього, вказали, що у Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради не надходило звернень щодо дозволу на виготовлення проїзних документів та виїзд за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без дозволу батька (а.с. 48).

04.02.2022 на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Ратича Т.М. щодо проведення розгляду справи за відсутності відповідача та його представника. Крім цього, представник відповідача просив надати 5-ти денний строк для подачі відповідачем доказів про розмір витрат на правову допомогу на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Сторони у справі записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с. 5).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.03.2019 у справі №456/4793/18 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 11-12).

Сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з позивачкою, що не заперечується відповідачем.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини за вимогами ст. 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до ст. 313 Цивільного Кодексу України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», документами, що дають право на виїзд з України та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Відповідно до пп. 2 п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа. У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

Представником позивача на підтвердження доказів звернення до відповідача із проханням оформлення паспорта для виїзду за кордон та надання дозволу на такий виїзд подано до суду копію листа-прохання від 05.11.2021 без проставлення підпису на такому та копію квитанції ВПЗ «Укрпошта» від 09.11.2021 про відправку рекомендованого листа на ім`я « ОСОБА_2 » (а.с. 9-10).

За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Із наведеного вбачається, що належним доказом направлення вказаного позивачкою у позовній заяві відповідачу відправлення у справі є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення.

За таких обставин, належним доказом надіслання листа-прохання відповідачу є оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).

Таким чином, суд не бере до уваги надані позивачкою докази, оскільки такі є неналежними у зв`язку із тим, що не доводять направлення саме вказаного нею відправлення для відповідача.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №712/10623/17 (провадження №14-244цс18) прийшла висновку про те, що дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дитини у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, за відсутності другого з батьків може бути наданий на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Вказане знаходить і відображення у постанові ВС від 25.03.2020 у справі №382/1140/17-ц, провадження №61-40242св18.

Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону та статтей 141, 153, 157 СК України.

У даному випадку, позивачка звертаючись до суду з даним позовом ставила питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини до 4 країн без визначення конкретного строку та періоду такого виїзду, без визначення його початку й закінчення, а також без зазначення мети виїзду, що не узгоджується з вищевказаними нормами матеріального права.

Задоволення таких вимог та надання такого дозволу позивачці позбавляють можливості відповідача бути обізнаним про виїзд його доньки за межі України і про строк та мету поїздки.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки надання дозволу на виготовлення проїзних документів на тимчасове багаторазове вивезення за межі України до території чотирьох держав малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька упродовж періоду з 01.01.2022 по 01.01.2024 буде заважати повноцінній змозі батька брати участь у вихованні дитини. Крім того, позивачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що надання такого дозволу необхідне для дитини та найкраще відповідатиме її інтересам.

На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат у судовому засіданні, надавши час представнику відповідача для подання доказів про розмір витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 141, 150, 154, 155, 157 СК України, ст. 313 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання на 10:00 год. 11.04.2022.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Відділ у справах дітей Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: вул. Генерала Чупринки, 85, м. Львів, 79057, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056121.

Повний текст рішення складено 11.04.2022.

Суддя Головатий А.П.