Рішення № 103915595, 11.01.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/16429/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання Самолюк Ю.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явилась,

третьої особи-2: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі відповідач, ТОВ «ФК «Аланд»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (далі третя особа-1, Приватний нотаріус Горай О.С.), Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі третя особа-2, Приватний виконавець Клименко Р.В.), в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 45146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 25.09.2013 року у розмірі 20 705 грн. 00 коп. та 500 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом; стягнути з відповідача на користь позивача в порядку повернення стягнуту за вказаним виконавчим написом грошову суму в розмірі 3 177 грн. 08 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 45146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 25.09.2013 року у розмірі 20 705 грн. 00 коп. та 500 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

04.02.2021 року Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження № 64364285 з виконання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 45146, а постановою від 19.03.2021 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Внаслідок виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.03.2021 року з рахунку позивача, призначеного для нарахування заробітної плати, було стягнуто кошти в розмірі 3 177 грн. 08 коп., що підтверджується звітом про здійснення відрахування та виплат від 13.04.2021 року № 808.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору; під час вчинення виконавчого напису відповідачем не було надано нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача.

Крім зазначеного, позивач вважає, що на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відраховані із заробітної плати останньої 3 177 грн. 08 коп., набуті відповідачем безпідставно внаслідок виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Горая О.С., Приватного виконавця Клименка Р.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення грошових коштів передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за вищевказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.10.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 45146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 21 205 грн. 00 коп., що здійснюється в межах виконавчого провадження № 64364285, відкритого 04.02.2021 року Приватним виконавцем Клименком Р.В.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року відкладено розгляд справи на 11.01.2022 року.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 45146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 25.09.2013 року у розмірі 20 705 грн. 00 коп. та 500 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

04.02.2021 року Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження № 64364285 з виконання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 45146.

Постановою Приватного виконавця Клименка Р.В. від 19.03.2021 року в межах виконавчого провадження № 64364285 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Згідно з копією звіту про здійснені відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 за постановою № 64364285 від 19.03.2021 року, виданою за виконавчим документом № 45146 від 08.09.2020 року за період з 01.04.2021 року (вих. № 808 від 13.04.2021 року) з ОСОБА_1 стягнуто 3 177 грн. 08 коп.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі Порядок).

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», до нотаріальних дій відноситься, у тому числі, вчинення виконавчих написів.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено умови вчинення виконавчих написів. За положеннями цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні за змістом умови вчинення виконавчих написів визначає Порядок: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду (пп 1.1-1.3 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі Перелік). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп 3.1-3.5 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому, Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 та Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Таку правову позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 року № 201/1662/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним нотаріусом Гораєм О.С. при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ «ФК «Аланд» у розмірі 20 705 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, Приватний нотаріус Горай О.С. вчинив оспорюваний виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.

Крім зазначеного, на підставі ст. 1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача відраховані із заробітної плати позивача грошові кошти в розмірі 3 177 грн. 08 коп., набуті відповідачем внаслідок виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна виникають за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з копією звіту про здійснені відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 за постановою № 64364285 від 19.03.2021 року, виданою за виконавчим документом № 45146 від 08.09.2020 року за період з 01.04.2021 року (вих. № 808 від 13.04.2021 року) з ОСОБА_1 стягнуто 3 177 грн. 08 коп.

Отже, зазначені грошові кошти були відраховані із заробітної плати позивача та стягнуті на користь відповідача в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, який не підлягає виконанню, а відтак ці грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу в силу вимог ст. 1212 ЦК України.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. за подання до суду позовної заяви майнового характеру, що підтверджується квитанцією № 16938 від 29.04.2021 року; в розмірі 908 грн. 00 коп. за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, що підтверджується квитанцією № 16882 від 29.04.2021 року, та в розмірі 454 грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № 14206 від 29.04.2021 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 270 грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 4 тис. грн.

У ст. 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу: копію договору про надання правової допомоги від 06.04.2021 року № 06/04/2021-1а; копію заключної виписки за період з 28.04.2021 року по 28.04.2021 року, згідно з якою здійснено оплату за вищевказаним договором у розмірі 4 тис. грн.

За таких обставин, оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 тис. грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 45146, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 20 705 грн. 00 коп. та 500 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом, на підставі якого 04.02.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем відкрито виконавче провадження № 64364285.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 08 коп. в порядку повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_1 за виконавчим написом, вчиненим 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 45146.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301; код ЄДРПОУ 42642578;

Третя особа-1 Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;

Третя особа-2 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 21.01.2022 року.

Суддя Є.С. Хайнацький