Рішення № 103915593, 13.01.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7350/21-ц

Категорія 35

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань - Самолюк Ю.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - позивач, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 9 986 грн. 56 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також 2 270 грн. 00 коп. судових витрат.

В обґрунтування позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» зазначає, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є в згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вказаний будинок перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Відповідач користується комунальними послугами, отримує у повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які надає позивач, проте протягом 36 місяців, а саме з 01.05.2015 року по 31.12.2020 року не здійснює оплату за отримані комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 9 986 грн. 56 коп.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 162 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 9 986 грн. 56 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також 2 270 грн. судового збору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та призначено судове засідання для розгляду справи на 07.04.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2021 року розгляд справи відкладено на 13.05.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2021 року розгляд справи відкладено на 09.07.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2021 року розгляд справи відкладено на 26.08.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року розгляд справи відкладено на 11.10.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2021 року розгляд справи відкладено на 13.01.2022 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання, у якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2020 року, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».

Згідно п.п. 15, 16 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації; Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик»; Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», Комунальному підприємству по утриманню та експлуатації житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» передати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014 року.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є балансоутримувачем будинків комунальної власності у Печерському районі м. Києва та є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 ; є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир житлового фонду комунальної власності територіальної громади на обслуговуючій території й збір із власників приватизованих квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 24 ЖК УРСР, житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

За положеннями ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 цього Закону).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Пунктом 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, який втратив чинність на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, до 10.06.2018 року тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховувалися виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо та встановлювалися органом місцевого самоврядування.

У місті Києві тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлювалися, зокрема, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 року № 442; з 01.07.2017 року - розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 року № 668 (розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2019 року № 1317).

Згідно з п. 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII набрав чинності 10.12.2017 року, то з 10.06.2018 року виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) позбавлений повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Разом з тим, за положеннями п. 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

З огляду на зазначене, нарахування відповідачу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року з проводилось позивачем за тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 року № 668.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 цього Кодексу власність зобов`язує.

За положеннями ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ця стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не сплачує в установленому законом порядку грошові кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого, згідно з розрахунком боргу, долученим позивачем до позовної заяви, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.05.2015 року по 31.12.2020 року в розмірі 9 986 грн. 56 коп.

Відповідач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати житлово-комунальних послуг у визначеному чинним законодавством розмірі.

Разом з тим, як убачається з копії витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, долученої позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2020 року.

З огляду на зазначене, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 лише з 20.02.2020 року на підставі договору купівлі-продажу квартири.

З отриманої на запит суду інформації відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи (витяг № 14278569 від 19.02.2021 року) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19.02.2021 року зареєстровані особи відсутні.

Водночас, позивач надав розрахунок боргу відповідача як мешканця квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року в розмірі 9 986 грн. 56 коп.

Таким чином, позивач не надав належних та достовірних доказів того, що відповідач була власником або наймачем зазначеної квартири з 01.05.2015 року (часу виникнення боргу, зазначеного у позовній заяві) по 20.02.2020 року (момент виникнення права власності у відповідача), а відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач була споживачем відповідних житлово-комунальних послуг та фактично користувалась ними у цей період.

За таких обставин, вказана у розрахунку позивача заборгованість за період з 01.05.2015 року (часу виникнення боргу, зазначеного у позовній заяві) по 20.02.2020 року є необґрунтованою та стягненню з відповідача не підлягає.

Крім того, заборгованість у розмірі 2 319 грн. 99 коп. визначена в розрахунку боргу як початкове сальдо без обґрунтованого розрахунку цієї суми. Вбачається також, що вказана заборгованість визначена позивачем за період, який передував періоду заборгованості з обґрунтованим розрахунком з січня 2018 року. Тобто, вказана позивачем у розрахунку заборгованість у розмірі 2 319 грн. 99 коп. також є необґрунтованою та стягненню з відповідача не підлягає.

Оскільки, відповідач одержує житлово-комунальні послуги, проте не сплачує за них у встановленому законом порядку, з відповідача як власника квартири АДРЕСА_1 підлягає стягненню на користь позивача 2 187 грн. 88 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог про стягнення з позивача заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 01.05.2015 року по 20.02.2020 року, суд вважає, що в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 322674 від 19.01.2021 року та № 322696 від 13.08.2020 року.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 986 грн. 56 коп., однак суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 187 грн. 88 коп., що становить 21,91 %, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 497 грн. 36 коп. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 24, 162 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 322, 509, 525, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280, 353-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 88 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» витрати зі сплати судового збору у розмірі 497 (чотириста дев`яносто сім) грн. 36 коп.

Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»: 01021, м. Київ, пров. Мар`яненка, 7; код ЄДРПОУ 35692211.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 24.01.2022 року.

Суддя Є.С. Хайнацький