Рішення № 103915196, 23.02.2022, Вишгородський районний суд Київської області

23.02.22 363/29/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Тищенко К.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції в місті Києві у якій просить скасувати постанову серії БАБ № 000631 від 19 грудня 2021 року, винесену інспектором взводу №1 роти №2, батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Машовець А.М про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначає, що 19 грудня 2021 року він на автомобілі рухався по Мінському проспекту в м. Києві у напрямку м. Вишгород. Під`їжджаючи до одного з перехресть, на якому був дозволений поворот ліворуч, він здійснив виїзд на смугу реверсивного руху, з метою повернути, та після виконання цього маневру розвернутися. Однак, по смузі зустрічного руху був безперервний потік автомобілів і зрозумівши, що він не має можливості виконати маневр повороту ліворуч, увімкнув правий поворот та повернувся на смугу по якій попередньо здійснював свій рух, при цьому рухався через лінію 1.6 перетинати яку дозволяється з будь-якого боку.

Після закінчення маневру та проїзду перехрестя його зупинили працівники поліції, повідомили що він порушив правила обгону транспортних засобів та склали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: здійснив рух по смузі, виїзд на яку заборонено, чим порушив вимоги знаку 3.21 «В`їзд заборонено» та дорожню розмітку 13.9.2. При цьому, з метою запобіганню виїзду на окрему смугу руху, знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9, а тому, знак 3.21 «В`їзд заборонено» припинив свою дію після того як він наблизився до перехрестя, а тому його вимоги він не міг ніяким чином порушити. Також, інспектор УПП Машовець А.М. у своїй постанові посилається на порушення вимог дорожньої розмітки 13.9.2, яка в Правилах дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року

№ 1306, взагалі не передбачена.

З вказаним правопорушенням та винесеною постановою позивач не погоджується, оскільки під час її винесення, інспектором порушено вимоги закону, порушено його права на участь під час розгляду справи, не роз`яснено йому права, не прийнято та не враховано заявлених ним клопотань, пояснень, постанову винесено без наявності достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Вважаючи постанову незаконною, просить скасувати її.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 20 січня 2022 року. Копію ухвали надіслано сторонам у справі, а відповідачу також надіслано копію адміністративного позову з додатками на поштову адресу та у порядку, передбаченому частиною першою статті 268 КАС України, та запропоновано протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У призначене судове засідання з`явився позивач. Відповідач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядок. У зв`язку з неявкою відповідача, а також відсутністю зворотного повідомлення про отримання ним копії адміністративного позову, копії ухвали про відкриття провадження та повістки про виклик до суду, надіслані на поштову адресу, а також у зв`язку з тим, що на офіційну електронну адресу відповідача, через технічну помилку, судову кореспонденцію не було доставлено, судове засідання було відкладено. Наступне судове засідання призначено на 16:30 10 лютого 2022 року, про що повідомлено учасників провадження у встановлений законом спосіб.

10 лютого 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, позовну заяву підтримує та просить задовольнити.

Судове засідання, призначене на 10 лютого 2022 року не відбулося у зв`язку з перебуванням суді на лікарняному. Наступне засідання призначене на 16:30 23 лютого 2022 року, про що повідомлено учасників провадження.

У судове засідання, призначене 23 лютого 2022 року сторони не з`явилися. При цьому, суд враховує раніше подану заяву позивача про розгляд справи без його участі. Відповідач свого представника до суду не направив, при цьому, як убачається із зворотних повідомлень про вручення судової кореспонденції та судових повісток про виклик до суду на 20 січня 2022 року та на 10 лютого 2022 року повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив та відповідно до статей 162, 175 КАС України не скористався своїм процесуальним правом та не надіслав до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 2 цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19 грудня 2021 року серії БАБ

№ 000631 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як зазначено у оскаржуваній постанові, 19 грудня 2021 року о 14:30 у місті Києві по проспекту Мінський, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив рух по смузі, виїзд на яку заборонено, чим порушив вимоги знаку 3.21 «В`їзд заборонено» та дорожню розмітку «1 3 9 2», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП.

У вказаній постанові, у графі «до постанови додаються» позивачем зазначено -

«З порушенням не згоден».

Вказане адміністративне правопорушення згідно вищезазначеної постанови зафіксоване не в автоматичному режимі.

Оскаржуючи до суду вказану постанову, позивач зазначає про порушення, допущенні інспектором під час фіксування адміністративного правопорушення та під час винесення постанови.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 7 листопада 2015 року за № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема статтею 122 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції).

Пункт 5 розділу ІІІ Інструкції передбачає які питання вирішує поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (пункт 8 розділу ІІІ Інструкції).

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції встановлені дії поліцейського при розгляді справи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема, статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України, знак 3.21 «В`їзд заборонено», забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Розділом 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України встановлено 34.1 - горизонтальна розмітка та 34.2 - вертикальна. Водночас у зазначеному Розділі відсутні позначення дорожньої розмітки «1 3 9 2» та будь-яка інша із такою комбінацією цифр, порушення якої інкриміновано ОСОБА_1 та зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення.

Так, частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

За приписами статей 258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із повною фіксацією вчиненого позивачем правопорушення тощо.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі №338/126/17.

Крім цього у постанові відсутня вказівка на пункт Правил дорожнього руху України, який було порушено ОСОБА_1 .

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

На підтвердження вини позивача щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є лише постанова, яка оскаржується.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Інших доказів на підтвердження вини позивача в розумінні положень статті 251 КУпАП, матеріали справи не містять і відповідачем не надано.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до статей 7, 254, 258 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 73, 74 КАС України передбачено, що належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми убачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Суд зазначає, що відповідачем по справі не було надано доказів на підтвердження адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, який би підтвердив факт порушення позивачем частини першої статті 122 КУпАП.

Положеннями частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини від

10 грудня 1948 року та частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оскільки, інспектором взводу №1 роти №2, батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Машовець А.М. не зафіксовано та не підтверджено допустимими, належним та достатніми доказами факт вчинення позивачем правопорушення та у постанові про накладення стягнення зазначено вид дорожньої розмітки, не передбаченої Правилами дорожнього руху України, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає скасуванню.

Так, частиною третьою статті 286 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши матеріали справи, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, суд, враховуючи положення статті 286 КАС України, дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню, оскільки постанову не можна визнати обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, в силу пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду, то відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід держави підлягає судовий збір у розмірі 454 гривні.

Керуючись статтями 251, 245, 258 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ № 000631 від 19 грудня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором взводу №1 роти №2, батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшого лейтенанта Машовець А.М., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Києві в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції в місті Києві, ЄДРПОУ 37993783, адреса: м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.

Суддя О.П. Лукач