Постанова № 10391417, 22.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2-а-15163/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача Кошляк М.В.,

представника відповідача Телегазій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаватрансбуд"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтавіпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2009 року Відкрите акціонерного товариства "Полтаватрансбуд" ( надалі по тексту - позивач, ВАТ "Полтаватрансбуд")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтавіпро скасування рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві № 193 від 31.12.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і страхові внески, здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Крім того, зазначав, що стаття 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду здійснювалось ВАТ «Полтаватрансбуд»того ж дня, що і отримання останнім грошових коштів на оплату праці своїх працівників.

В ході судового розгляду справи, 13.05.2010, позивач надав уточнення до адміністративного позову, в якому просив скасувати рішення № 193 від 31.12.2008 в частині застосування фінансової санкції в сумі 60541,04 грн та пені в сумі 2160,48 грн у звязку із відсутністю підстав для їх застосування, а в частині застосування фінансової санкції в сумі 38620,50 грн та пені в сумі 2583,44 грн з підстав, викладених в адміністративному позові № 143 від 28.01.2009.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те,що у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно з виплатою сум заробітної плати в пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Остаточна сплата страхових внесків (різниці між нарахованою сумою страхових внесків за звітний місяць та фактично сплаченою впродовж звітного місяця сумою авансованих платежів) має бути здійснена страхувальником до 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи була фактично виплачена працівникам заробітна плата (інший дохід) за звітний місяць чи ні. Несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків (пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") та несплата, неповна, або несвоєчасна сплата авансових платежів із страхових внесків (пункт 7 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") є окремими видами порушень, які тягнуть за собою застосування до страхувальників різного роду фінансових санкцій. Вказував на, то, що посилання позивача на статтю 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" помилкове, оскільки, починаючи з 01.01.2004, суб'єкти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування сплачують до Пенсійного фонду страхові внески, а не збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. А нарахування страхових внесків, їх обчислення і сплата регулюються спеціальним законом з цих питань - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерного товариства "Полтаватрансбуд" зареєстровано як юридична особа 29.12.1993 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та внесено до Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України (ЄДРПОУ) 23.05.2007, ідентифікаційний код 01377190, що підтверджується копією довідки із ЄДРПОУ № 09/2-928, виданої Головним управління статисти у Полтавській області.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV Відкрите акціонерного товариства "Полтаватрансбуд" є страхувальником платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві, реєстраційний номер платника 1627020052.

30.12.2008 начальником Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві прийнято рішення № 193 “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду вирішено застосувати до ВАТ"Полтаватрансбуд" у вигляді стягнення суму штрафу в розмірі 99161,54 грн та нараховано пеню в розмірі 4743,92 грн.

Рішення отримано ВАТ "Полтаватрансбуд"15.01.2009 вх. № 46, про що свідчить відмітка на його копії.

Так як, позивач із вищевказаними рішенням не згоден, тому звернувся до суду з проханням про його скасування.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність винесення відповідачем спірного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

А згідно із частиною 6 статті 19 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобовязаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 106 зазначеного Закону передбачено застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків /пункт 2 частини 9 статті 106/, а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом /пункт 7 частини 9 статті 106/.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обовязку: один по сплаті авансових платежів, другий по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Враховуючі наведене, суд дійшов думки, що посилання позивача на обовязок по сплаті ним страхових внесків того ж дня, що і отримання ним коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників не заслуговують на увагу, а отже в частині застосування фінансової санкції в сумі 38620,50 грн та пені в сумі 2583,44 грн з підстав зазначених у позові позов задоволенню не підлягає.

Разом із тим, із фактичних обставин справи вбачається, що при прийнятті рішення відповідач недобросовісно виконав покладені на нього обовязки з огляду на таке.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Порядок застосування фінансових санкцій до платників страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція № 21-1).

Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції № 21-1 ( у редакції чинній на момент прийняття рішення) у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;

при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;

при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

А пунктом 10.1. Інструкції № 21-1 встановлено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Судом встановлено, в порушення вимог Інструкції 21-1, а саме, додатку 14 до підпункту 9.3.2. Інструкції в рішенні № 193 від 30.12.2008 не вказано за який саме період нараховано фінансові санкції та пеня, тобто за який базовий період було несвоєчасно сплачено (несвоєчасно перераховано) страхові внески позивачем.

Лише в розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%,42% до спірного рішення, зазначено, що період розрахунку з 20.02.2004 по 27.11.2008: сума штрафної санкції - 105082,31 грн, пені -5248,17 грн, період накладення з 07.12.2004 по 07.12.2004: сума накладених штрафів -9364,54 грн, пені-647,61 грн, а саму штрафної санкції, яку потрібно накласти 95717,67 грн, пені,яку потрібно накласти - 4600,56 грн, а по особовому рахунку 1-5%: період розрахунку з 20.02.2004 по 21.08.2008: сума накладених штрафів -1615,99 грн, пені - 104 грн, а саму штрафної 2008: сума штрафної санкції 5059,86 грн, пені -248,25 грн, період накладення з 07.12.2004 санкції, яку потрібно накласти 3443,87 грн, пені,яку потрібно накласти 143,36 грн.

Водночас, позивачем подано до суду копію рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві від 07.10.2008 № 134 про застосування до ВАТ "Полтаватрансбуд" фінансових санкцій в розмірі 51939, 65 грн та нарахування пені 1461,35 грн за період знову ж таки з 20.02.2004 по 26.08.2008.

При цьому, як вбачається із розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%,42% та 1-5% до рішень №134 від 07.10.2008 та № 193 від 30.12.2008 періоди застосування повністю співпадають та дублюються.

Як вбачається з матеріалів справи визначений розрахунком до рішення № 193 від 30.12.2008 період, за який застосовано фінансову санкцію, з 20.02.2004 по 27.11.2008, за умови однакової застосованої відсоткової ставки штрафу повністю поглинає період, за який застосовано фінансову санкцію та пеню попереднім рішенням № 134 від 07.10.2008, (який визначає період з 20.02.2004 по 26.08.2008), тобто Управлінням були двічі застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені за один і той же період.

Водночас, згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність має індивідуальний характер.

До того ж, в ході судового розгляду справи відповідачем було повідомлено про відкликання рішення № 193 від 30.12.2008, суду в підтвердження вказаних обставин не надано жодних доказів та позив не підтвердив відкликання спірного рішення.

Беручи до уваги вказане, суд ставить під сумнів правильність нарахованих ВАТ "Полтаватрансбуд" фінансових санкцій та пені, а відтак і правомірність прийняття рішення № 193 від 30.12.2008.

Враховуючі, що посадові особи органів Пенсійного фонду України зобовязані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи Пенсійного фонду функцій та повною мірою використовувати надані їм права (стаття 63 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”).

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відвідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, пункту 1 частини 3 статті 2, частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішень за № 193 від 30.12.2008 - не ґрунтуються на Законі.

У відповідності до 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позов ВАТ"Полтаватрансбуд" з підстав викладених вище.

При цьому суд наголошує, що задоволенню підлягають вимоги позивача в частині застосування фінансової санкції в сумі 38620,50 грн та пені в сумі 2583,44 грн не з підстав викладених у позові, а з підстав порушення відповідачем порядку та правильності застосування штрафних санкцій пені .

Зважаючи на те, що рішення є актом індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ВАТ «Полтаватрансбуд»про скасування рішення та визнати протиправним і скасувати рішення від 30.12.2008 № 193 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду»як таке, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтаватрансбуд"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві № 193 від 30 грудня 2008 року “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаватрансбуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 / три / гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 29 червня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко