Рішення № 103910515, 06.04.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 444/3238/21

Провадження № 2/466/822/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 квітня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Масної К.О.

справа №444/3238/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

02.11.2021 року представник АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за договором про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №О6762192/2 від 19.11.2018 року в розмірі 19274,53 гривень, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2270,00 грн. та 1927,50 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.03.2017 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №6762192, згідно з яким банк встановив максимальну суму ліміту кредитування по рахунку відповідача в розмірі 50 000 гривень при забезпеченні клієнтом поступлень коштів на рахунок з джерел зазначених в п. 1.2 договору за один календарний місяць, в сумі, що становить або перевищує 1000 гривень, зі строком ліміту кредитування дванадцять календарних місяців та зі сплатою 30 % річних за користування кредитними коштами. Своїх договірних зобов`язань відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Звернення з приводу погашення заборгованості до відповідача, була ним проігноровано. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст. ст. 526, 530, 536, 549, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 23.09.2021 року має заборгованість у розмірі 19274,53 грн., яка складається з наступного: 15800,00грн. - неповернута сума кредиту; 3421,85 грн. - заборгованість за відсотками; 52,67грн. - прострочені відсотки станом на 23.09.2021 року. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Кредобанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.03.2017 року між позивачем публічним акціонерним товариством «Кредобанк», який змінив назву та організаційно-правову форму з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №6762192, згідно з яким банк встановив максимальну суму ліміту кредитування по рахунку відповідача в розмірі 50 000 гривень при забезпеченні клієнтом поступлень коштів на рахунок з джерел зазначених в п. 1.2 договору за один календарний місяць, в сумі, що становить або перевищує 1000 гривень, зі строком ліміту кредитування дванадцять календарних місяців та зі сплатою 30 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 1.16 Договору за користування кредитом, отриманими по цьому Договору, клієнт сплачує банку проценти у розмірі 30%річних, але не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Пунктом 1.18 Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний повернути кредитну заборгованість у повному обсязі в терміни, передбачені цим Договором (п.1.15) та/або в останній день дії трудових (цивільно - правових) відносин з організацією, та/або в інших випадках визначених Правилами та цим Договором, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Згідно з п.1.30 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитними правовідносинами клієнт, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п.1.16 цього Договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обовязків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобовязання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 1048 ЦК України регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №О6762192/2 від 19.11.2018 року в розмірі 19274,53 грн., з яких: 15800,00грн. - неповернута сума кредиту; 3421,85 грн. - заборгованість за відсотками; 52,67грн. - прострочені відсотки станом на 23.09.2021 року, що стверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача станом на 23.09.2021 року, розрахунком заборгованості по кредиту та розрахунком пені по простроченій заборгованості, які складені у відповідності до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов договору про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №О6762192/2, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з наведеним з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 19274,53 гривень.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то у таких на думку суду слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, подані ордер серії КС №573217, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №68 серії ЧН №000531 адвоката Павленка Сергія Валерійовича та договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об`єднанням «Бізнес і право», в особі директора Король - Єгорової Євгенії Володимирівни.

Позивач просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 1927,50 грн. Разом з тим, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що АТ «Кредобанк» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять, крім того, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги матеріали справи також не містять.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги АТ «Кредобанк» про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1927,50грн. слід відмовити.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір, у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження - м. Львів, вул. Сахарова, 78) заборгованість за договором про встановлення ліміту кредитування (автоматичний овердрафт) №О6762192/2 від 19.11.2018 року в розмірі 19274,53 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 53 коп.) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 06.04.2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук