Вирок № 103910513, 05.04.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1285/22

Провадження № 1-кп/466/423/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретарів с/з Семків Х.І.,

розглянувши в залі суду в м.Львові в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12022142380000193 від 07 лютого 2022 року щодо обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, має на утриманні 2-є малолітніх дітей, працездатний, не працевлаштований, військовозобов`язаний, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

за участю прокурора Завадовської Л.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 06 лютого 2022 року приблизно об 18:20 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), керуючись корисливим мотивом, з метою протиправного збагачення, перебуваючи у торговому залі гіпермаркету «Ашан», що знаходиться за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 16і, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, викрав із торгової полиці товар, а саме: масло Селянське 82% 200г у кількості одинадцяти штук, вартістю за одну штуку - 53 грн 92 коп., після чого, вийшовши за межі касового контролю, залишивши приміщення гіпермаркету, пішов у невідомому напрямку та розпорядився викраденим товаром на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ТзОВ "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ", гіпермаркету «Ашан», що за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 16і матеріальних збитків на суму 593 грн 12 коп. без ПДВ.

Таким чином, дії ОСОБА_1 кваліфікуються як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто скоєння кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку визнав повністю та пояснив, що він підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. З викраденим розпорядився на свій розсуд, продав та отримані кошти витратив на власні потреби. Подав заяву у якій просить призначити справу до судового розгляду 05.04.2022 та слухати справу по суті.

Представник потерпілого ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» Кушнір М.М. 21.03.2022 подав заяву про розгляд кримінального провадження у відсутності представника потерпілого. При визначенні міри покарання покладається на розсуд суду. Цивільний позов заявляти не буде

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, а також доказами що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального проступку повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами та його дії слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не числиться, за місцем проживання характеризується посередньо, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, реальність виконання покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті за якими кваліфіковано проступок у виді громадських робіт.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Витрати на проведення експертизи відсутні.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 80 /вісімдесяти/ годин громадських робіт.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

Речовий доказ: DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, який постановою про визнання речових доказів від 08.02.2022 визнано речовим доказом - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя П. С. Невойт