Рішення № 103906422, 11.04.2022, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/220/22

2/467/123/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року орган опіки та піклування особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Згідно ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.02.2022 року вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Відповідно до ухвали суді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11.03.2022 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче провадження.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 року матір дитини ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав. Рішення набрало законної сили 03.01.2019 року.

Батька дитини ОСОБА_2 вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 року визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. Вирок набрав законної сили 28.02.2019 року.

В зв`язку з зазначеним, розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації від 19.03.2019 року № 60 малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківської піклування.

Розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації від 08.04.2019 року № 71 над малолітнім ОСОБА_1 встановлено опіку та призначено опікуна - його бабусю ОСОБА_4 .

Малолітній ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із опікуном за адресою: АДРЕСА_1 .

Спеціалістами служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради обстежено умови проживання ОСОБА_1 , про що складено акт обстеження умов проживання та встановлено, що опікуном дитини створені належні умови для проживання та виховання дитини.

Під час відвідування родини, опікун ОСОБА_4 повідомила, що її син ОСОБА_2 звільнився із місць позбавлення волі та повернувся додому, але тривалий час не мое знайти роботи, не працює, дитиною не замається, втратив зв`язок з дитиною, а також має намір поїати з м. Южноукраїнська до м. Києва у пошуках заробітку.

26.11.2021 року ОСОБА_2 надав до служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради заяву, відповідно до якої він не має наміру займатися вихованням сина ОСОБА_1 .

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради, 26.11.2021 року встановлено підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

В зв`язку з зазначеним та враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради,та інтересах малолітнього ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь опікуна ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом і до повноліття дитини.

Від представника органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради до судового засідання надійшла заява, згідно якої вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Крім того просила суд слухання у справі провести без участі представника органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради.

Від представника служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради до судового засідання надійшла заява, згідно якої він підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та слухання у справі провести за відсутності без участі представника служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим пор час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, згідно якої не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Одночасно з цим, просив суд слухання у справі провести за його відсутності.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області 14.02.2014 року (а.с. 9).

У відповідності до копії заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 (а.с. 10-11). Рішення набрало законної сили 03.01.2019 року.

Згідно копії вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 с. 70, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 5 років позбавлення волі (а.с. 13-16).

Відповідно до копії розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації № 60 від 19.03.2019 року ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 17).

Розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації № 71 від 08.04.2019 року над ОСОБА_1 встановлено опіку та призначено опікуна його бабусю ОСОБА_4 (а.с. 18).

У відповідності до копії акту обстеження умов проживання від 16.09.2021 року, проведеного за місцем перебування дитини, встановлено, що для виховання та розвитку дитни створені всі необхідні умови. Опікун ОСОБА_4 належним чином виконує обов`язки опікуна, займається вихованням та утриманням малолітньої дитини (а.с. 20).

Згідно копії довідки про звільнення серії МИК № 16602, ОСОБА_2 звільнений з ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» по кінцю строку (а.с. 21).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 , наданої на ім`я начальника служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради, останній зазначив, що не має наміру надалі займатися вихованням свого сина ОСОБА_1 (а.с. 22).

У відповідності до копії наказу начальника служби у справах дітей Южноукранської міської ради № 11 від 26.01.2021 року ОСОБА_1 з 01.02.2021 року поставлено на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 23).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Южоукраїнської міської ради № 422 від 03.12.2021 року, затверджено висновок органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24)

У відповідності до копії висновку органу опіки і піклування Южноукраїнської міської ради № 422 від 03.12.2021 року, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 (а.с. 25).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 СК України встановлено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частинами 6-10 ст. 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 190 СК України встановлені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема вони зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Водночас статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав. Зокрема, якщо вона чи він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як випливає з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Пунктом 15 вказаної вище Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд, враховуючи вищевикладені обставини справи, погоджується з висновком органу опіки та піклування, який є належним чином мотивованим та обґрунтованим, приходить до висновку щодо необхідності позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав у даному випадку буде відповідати інтересам дитини.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Та у цьому випадку суд установив, що відповідач умисно і свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина, так як не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток і не готує його до самостійного життя. І його поведінку на цей час на краще змінити не можливо.

Про це, зокрема, свідчать дані стосовно того, що відповідача за час проживання з дитиною не забезпечував йому належні умови проживання, харчування та лікування, суд також враховує заяву відповідача про визнання позову.

Як наслідок, позбавлення відповідача батьківських прав є пропорційною мірю за установлених судом обставин і буде відповідати інтересам малолітньої дитини, так як судом достовірно установлено порушення його прав з боку батька, позаяк, згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За такого, вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини, то суд виходить зі наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Однак, як встановлено судом, відповідач матеріально не забезпечує дитину взагалі, не те, що у мірі, необхідній і достатній для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Тому, аліменти з відповідача на утримання дитини слід стягнути на підставі судового рішення.

За правилом, установленим ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, а частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Враховуючи обставини, із числа регламентованих ч. 1 ст. 182 СК України такі, як вік, матеріальне становище та стан здоров`я дитини, зокрема, що він на теперішній час перебуває на утриманні опікуна.

Також, суд бере до уваги вік, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, те що останній є особою працездатного віку, не працевлаштований, інших доходів не має.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що прямо визначено положеннями ч. 2 ст. 182 СК України.

Крім цього, за правилом ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Те, що відповідач не працевлаштований і не має доходу, не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання дитини та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (постанова ВС КЦС від 07 листопада 2018 року у справі № 355/511/17).

Оскільки аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що права батьків є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини є обґрунтованим і підлягає до задоволення у розмірі, що заявлений позивачем, тобто 1/4 частині від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд, крім того, не установив обставин, що передбачені ст. 188 СК України стосовно відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину слід присудити із дня пред`явлення позову, тобто з 11 лютого 2022 року.

З огляду на викладене вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням обставин, регламентованих п.п. 1-4 ч. 3 цієї ж статті, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Зокрема, позивач пред`явив дві вимоги, а тому з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1984.80 грн. (по 992.40 грн. за кожну із вимог).

Згідно із ст. 430 УПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Роз`яснити, що згідно положень ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (ідентифікаційний код 20910974, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова