Постанова № 10390470, 29.06.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

29.06.10 копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 р. Справа № 2а-16796/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. <Текст > при секретаріЛоба Е.Г. за участю: представників позивача представників відповідача Полуциганової І.В., Лубенець С.В. Крутовських С.В., Бутурлима О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 04 грудня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000408813/0 від 30 липня 2009 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 17.07.2009 року №887-08-2/3-05768898, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000408813/0 від 30 липня 2009 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. Стосовно виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість у разі забезпечення певних категорій працівників з важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням (молоком) позивач зазначив, що забезпечення молоком працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці відносяться до складу валових витрат і, відповідно, не визначаються як такі, що передані безоплатно. Норми п.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР не можуть застосовуватись до операцій із забезпечення найманих працівників молоком. Стосовно завищення сум податкового кредиту у звязку із здійсненням операцій з брухтом чорних металів, позивач зазначив, що жодним підпунктом пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, як і іншим пунктом цього Закону, не визначено обовязкової компенсації податкового кредиту податковими зобовязаннями. Стосовно завищення сум податкового кредиту у звязку із не відображенням коригування сум податкового кредиту по матеріальних запасах, які використані не у господарській діяльності, позивач зазначив наступне. Пунктом 5.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми п.п. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути застосовані, оскільки матеріальні витрати, використані на виробництво готової продукції, не можуть частково відноситися до використаних у господарській діяльності, а частково як такі, що використані на невиробничі цілі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що в ході перевірки, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ВАТ «Дніпрошина» встановлено, що в порушення п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податкові зобовязання по ПДВ по операціям з безоплатної видачі молока певним категоріям працівників підприємства, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці на суму 294570,37 грн. Також проведеною перевіркою ВАТ «Дніпрошина» декларацій з ПДВ, реєстрів виданих податкових накладних, відомостей та листків-розшифровок аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках 631, 377, 641, 644 та ін., накладних, рахунків, актів виконаних робіт, бухгалтерських довідок, угод, головних книг встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Б Декларацій "придбання (виготовлення, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" всього у сумі 222 127,58 грн. Крім того, перевіркою показників ТОВ «Дніпрошина», відображених у рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.07 р. по 31.03.09 р. у загальній сумі 100997395565 грн. встановлено, що платник здійснював операції з придбання сировини та матеріалів, придбання енергоносіїв, придбання транспортних послуг, придбання паливно-мастильних матеріалів та інших послуг, які необхідні для ведення господарської діяльності. Перевіркою показників, відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" декларацій встановлено завищення валових витрат на суму 2 234 308 ,9 грн. Завищення валових витрат сталося внаслідок порушення норм пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме до валових витрат віднесені витрати, які пов'язані з використанням матеріальних активів в операціях продажу власної продукції за цінами, що є нижчими, ніж її виробнича собівартість, тобто такі витрати не можна вважати витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності платника податків.

Проаналізувавши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Дніпрошина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 р. по 31.03.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Дніпрошина» підпункту 4.2 ст.4, пп.7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2009 року №887-08-2/3-05768898, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000408813/0 від 30 липня 2009 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 4792303,50 грн., де 3194869 грн. основний платіж, 1597434,50 штрафні санкції.

Згідно акту перевірки від 17.07.2009 року №887-08-2/3-05768898 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську робить висновок, що в порушення п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-BP, зі змінами та доповненнями, ВАТ «Дніпрошина» не нараховувались податкові зобо в'язання при безоплатній передачі молока (спецхарчування) працівникам підприємства, ПДВ при придбанні якого було включено до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.3.1 ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Забезпечення певних категорій працівників з важкими та шкідливими умовами праці лі кувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, є фактично операцією з продажу мо лока за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача), і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п.4.2 ст. 4 Закону №168. При цьому, враховуючи те, що витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням є необхідними витратами пла тника на здійснення його господарської діяльності, він має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока, якщо такий пла тник здійснює оподатковувані операції.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", під поставкою товарів розуміються - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Таким чином, згідно п.4.1 ст.1 названого Закону встановлено, що між сторонами повинні скластися цивільно-правові відносини з поставки товару або надання послуг, незалежно від того чи товар надається за плату чи безоплатно.

Однак, як вбачається з акту перевірки, товар, а саме молоко, надавалося працівникам підприємства в межах трудових відносин, що врегульовані Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами у даній сфері правовідносин.

Так, стаття 166 КЗпП України передбачає, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Відповідачем не заперечується те, що молоко видавалося працівникам позивача у зв'язку з шкідливими умовами праці, про це свідчить і зміст акту перевірки.

Отже, порушень Закону України "Про податок на додану вартість" в частині норм, що регулюють порядок нарахування ПДВ в разі поставки та безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) позивачем допущено не було.

Посилання відповідача на п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних і товарообмінних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.3.19 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України 13.01.2004р. за № 5, вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування до фонду оплату праці не належить.

З огляду на вищенаведене безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є безоплатною передачею товарів (робіт, послуг) або натуральною виплатою у рахунок оплати праці, що виключає підстави для визначення вартості молока як бази оподаткування ПДВ.

При цьому п.п. 5.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 334), встановлено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994, пунктом 6 якого передбачено, що до складу валових витрат відносяться витрати щодо надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Таким чином, забезпечення молоком працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці відносяться до складу валових витрат і, відповідно, не визначаються як такі, що передані безоплатно.

Як вбачається з акту перевірки, згідно з п. 11.44 ст.11 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-BP "Про податок на додану вартість", з лютого 2007 року по грудень 2008 року ВАТ «Дніпрошина» користувалось пільгою з поставки відходів і брухту чорних металів, які утворились внаслідок ліквідації основних засобів у зв'язку з повним фізичним зносом та не придатністю до подальшої експлуатації.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість," у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Крім того, основні засоби, які підлягають ліквідації могли бути придбані без податку на додану вартість, але у процесі їх використання підприємство несло певні витрат на їх поліп шення, а у складі витрат на поліпшення міг сплачуватися (нараховуватися) податок. Враховуючи зазначене, при здійсненні операцій з поставки брухту чорних металів, одержаного внаслідок ліквідації об'єктів основних засобів, що були придбані до застосування пільги з ПДВ, суму якого було включено до складу податкового кредиту, необхідно визначити частку викори стання таких товарів в операціях, що звільнені від оподаткування у відповідному звітному періоді та виключити відповідну суму податку із податкового кредиту. Однак ВАТ «Дніпрошина» такий перерозподіл у 2007 році взагалі не проводився, а починаючи з березня 2008 року проводився без врахування обсягів поставки, які були відображені у поданих підприємством уточнюючих розрахунках.

Суд також не погоджується із зазначеним висновком податкової з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Тобто, п.п. 7.4.3 Закону № 168 визначено включення частки податку на додану вартість до податкового кредиту лише у разі коли товари (роботи, послуги) використовуються у оподатковуваних та неоподатковуваних операціях саме у звітному періоді, а не у ми нулих періодах.

При здійсненні реалізації брухту чорних металів у кожному відповідному періоді підприємство може визначити, які саме товари (роботи, послуги) придбані для використа ння в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування. Си ровина, матеріали, роботи та послуги, які придбаваються для виготовлення готової продукції підприємства, ніяким чином не можуть використовуватись в операціях з продажу брухту чорних металів, ці операції не є однорідними.

Для формування податкового кредиту при здійсненні таких операцій необхідно користуватись нормами п.п. 7.4.2 Закону № 168. Якщо ж підприємство у разі придбання товарів (робіт, послуг) не може визначити, які саме товари (роботи, послуги) використовуються в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування і придбані товари (роботи, послуги) можуть використовуватись одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних або звільнених від оподаткування операціях, то у цьому випадку необхідно керуватись нормами п.п. 7.4.3 Закону № 168.

Такі операції, як ліквідація основних фондів, ремонтні роботи з поліпшення основних фондів, які використовуються у виробничій діяльності підприємства, виготовлення металевих конструкцій, що використовуються у господарській дія льності підприємства для ремонтів основних фондів із металу, що придбаний з ПДВ, не відносяться до операцій, які не є об'єктами оподаткування або звільняються від оподаткування згідно норм п. 3.2, ст. 5 або п. 11.44 Закону № 168. Більш того, отримання (оприбуткування) брухту чорних металів від ліквідації основних фондів не є об'єктом оподаткування згідно п.п. 3.1.1 Закону № 168 та не є поставкою товарів згідно п. 1.4 Закону № 168.

Але в результаті таких операцій з'являється брухт чорних металів, операції з поставки якого звільняються від оподаткування згідно з п. 11.44 Закону № 168. Слід за значити, що лише операції з поставки брухту звільняються від оподаткування, а не можли ве придбання основних засобів без податку на додану вартість та здійснення їх ремонту у подальшому.

Таким чином, враховуючи наведене вище, слід зазначити, що позивач не при дбавав будь-яких товарів (робіт, послуг), які б могли одночасно використовуватись в оподатковуваних операціях з поставки товарів (робіт, послуг) та неоподатковуваних операціях з поставки брухту чорних металів у звітних періодах, які перевірялись.

При цьому, відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168, якщо придбані (виготовлені) товари (послуги) мають чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в певних операціях (в оподатковуваних податком на додану вартість за ставкою 20 % та 0 %, звільнених чи таких, що не є об'єктом оподаткува ння), то суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням та ких товарів (послуг), у повному обсязі відповідно включаються чи не включаються до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наведене, відповідачем безпідставно визначено суму податку на до дану вартість у складі податкового кредиту, яка підлягає коригуванню у сумі: за 2007 рік - 218 667,81 грн. та за 2008 рік - 3 459,77 грн.

Згідно акту перевірки встановлено, що за результатами перевірки показників по рядку 16 декларацій з ПДВ за період з 01.01.07 р. по 31.03.09 р. встановлено невідображення ВАТ «Дніпрошина» даних по кори гуванню сум ПДВ по матеріальним запасам, які використано не у господарській діяльності на загальну суму 19599570,94 грн.

В порушення п.п. 7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР, ВАТ «Дніпрошина» завищено суму податкового кредиту по тим матері альним запасам, які використано не у господарській діяльності на загальну суму 3919914,19 грн.

На підставі встановленого порушення, підприємством до складу валових витрат віднесені витрати, які не вважаються ви тратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності - реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі 29488670, 12 грн.

Для розрахунку бази, яка підлягає коригуванню по ПДВ по матеріалам, які використані не у господарській діяльності використовується розрахунок матеріальної складової готової продукції на підставі показників Головної книги по доходному рахунку 701 та рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції», який в свою чергу акумулює списання ТМЦ (рах. 20,22) на виробництво (рах. 231, 261, 91) .

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки право на податковий кредит з податку на додану вартість, як і склад податкового кредиту визначається Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР і не залежить від фінансових результатів діяльності, які відображені у фінансовій звітності за даними бухгалтерського обліку. Тим більш податковий кредит та податкові зобов'язання не залежать від визначення результатів продажу продукції та собівартості проданої продукції.

Пунктом 7.4 Закону № 168 визначено склад податкового кредиту. Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із до говірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвести цій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого ви користання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операці ях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протя гом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею з цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали використовуватись товари (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях чи ні. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподатку вання або звільнених від оподаткування, то вони вважаються проданими за звичайними цінами, в тому податковому періоді, на який припадає початок такого використання.

Підпунктами 7.4.2 та 7.4.3 Закону № 168 визначається, як відображається податок на додану вартість у складі податкового кредиту у разі придбання (виготовлення) товарів послуг та основних фондів, що призначені для використання в операціях, які не є об' єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 Закону № 168 та у разі часткового викори стання в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Підпунктом 7.4.4 Закону № 168 визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Витрати, які включаються до складу собівартості виготовленої продукції, придбавались підприємством для здійснення господарської діяльності та не можуть бути частково включені до податкового кредиту, а частково ні, оскільки не виконуються умови п.п. 7.4.2 та пп. 7.4.3 Закону № 168. Поставка готової продукції підприємства є об'єктом оподаткування згідно з п.п. 3.1.1 Закону № 168 і всі матеріали, сировина, послуги, що придбані для її виготовлення придбаваються для подальшого їх використання у власній господарській діяльності підприємства в оподатковуваних операціях.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000408813/0 від 30 липня 2009 року.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000408813/0 від 30 липня 2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 29 червня 2010 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно.

< Список >

СуддяВ.М. Олійник

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

В.М. Олійник