Постанова № 10390402, 18.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.10Справа №2а-14083/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М. , при секретарі судового засідання Дубініній А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кримбумага" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представник позивача не з'явився

представника відповідача Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.10р.

Суть спору: Приватне підприємство "Кримбумага" (далі позивач, ПП «Кримбумага») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2009 р. № 0005662301/0 , від 23.07.2009 р. № 0005662301/1 з донарахування Позивачу орендної плати з юридичних осіб за основним платежем 21661,40 грн., штрафних (фінансових) санкцій 10885,70 грн., усього 32657,10 грн.; а також визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2009 р. № 0005652301/0, від 23.07.2009 р. № 00056523010/1 по донарахуванню Позивачу збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за основним платежем 312,81 грн., штрафних санкцій -1020,00 грн., усього -1332,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки та при визначенні податкових зобовязань відповідачем порушенні норми чинного законодавства, зокрема позивач зазначив, що ним з органом місцевого самоврядування, відповідно до вимог діючого законодавства, були укладені договори оренди земельних ділянок. Цими договорами визначена сума орендної плати. Зміни щодо розміру орендної плати у договори не вносилися. За таких підстав, у період що перевірявся, позивач вважає, що ним вірно визначалася сума орендної плати у податкових деклараціях, оскільки суми зазначалися виходячи з умов договору оренди земельної ділянки. Крім того, позивач вважає безпідставним нарахування відповідачем збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у зв'язку з використанням свердловини, оскільки він є платником збору за спеціальне водокористування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 88), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем при визначенні суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не враховано нові коефіцієнти для розрахунку ставок орендної плати, які введені згідно із рішенням Сімферопольської міської ради від 24.05.2007 року №264. Також представник відповідача наполягає на обґрунтованості нарахування податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи.

В судове засіданні 18.06.2010 року представник позивача не з'явився , про день та час судового розгляду сповіщений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, враховуючи клопотання представника позивача, керуючись ст. 128 КАС України вважає за можливим продовжити розгляд справи за наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів; тобто вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 даного Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Приватне підприємство «Кримбумага» має статус юридичної особи з 16.06.2004р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 435566, виданим Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с.11) та Статутом ПП «Кримбумага», (а.с. 14-21). Ідентифікаційний код юридичної особи 20691006.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 006146 до основних видів діяльності за КВЕД позивача відноситься (а.с.12):

-Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієничного призначення;

-Роздрібна торгівля пальним;

-Інші види оптової торгівлі;

-Здавання в оренду власного нерухомого майна;

-Роздрібна торгівля з лотків та на ринках;

-Оброблення неметалевих відходів та брухту.

Посадовими особами податкових органів проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, за наслідками якої складено акт від 30.04.2009 р. № 3948/23-7/20691006, згідно із висновками якого, зокрема, встановлено порушення позивачем:

- ст. 2, ст. 5 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ “Про плату за землю”, рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю», внаслідок чого донараховано зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власті за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. на загальну суму 21771,40 грн.;

-П.п. 2.1. п. 2 , п.п.3.3.п. 3 , п.п.5.1. п. 5 , п.п.6.1. п. 6 Інструкції «Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету», затвердженої спільним наказом Комітету спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. № 105/309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за № 474/3767, ПП «Кримбумага» у періоді з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 розрахунки збору до ДПІ у м. Сімферополі за 1-й-3-й квартали 2008 р., не надавало, оплату не здійснювали, нараховане податкове зобовязання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. на загально суму 312,81 грн.

На підставі акту перевірки від 30.04.2009 р. № 3948/23-7/20691006, прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2009 року №005662301/0, та від 14.05.2009р. №0005662301/1 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 32657,10 грн. , в тому числі за основним платежем 21771,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10885,7 грн.; а також податкові-повідомлення рішення від 14.05.2009 р. №0005625301/0, від 23.07.2009 року № 0005652301/1 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1332,81 грн., в тому числі за основним платежем 312,81 грн., за штрафними санкціями 1020,00 грн.(а.с.72-75).

Оцінюючи правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень суд встановив наступне.

Земельні ділянки можуть надаватися у власність, постійне користування та на умовах оренди (стаття 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” користування землею в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається у залежності від грошової оцінки земель. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендарю для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю”оренда засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Крім того, правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, визначені в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». У ст. 2 зазначеного Закону вказано, що земельні ділянки є обєктами нерухомого майна, право користування якими строком більш ніж один рік підлягає державної реєстрації (ст.4 Закону).

Судом встановлено, що 29.11.2006 р. між позивачем та Сімферопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею, 3,6687 га з метою несільськогосподарського використання за адресою : м. Сімферополь, 11 км Московського шосе (кадастровий номер земельної ділянки 011010000006:001:0057). 05.09.2008 р. укладено додаткову угоду № 1 , відповідно якої договір оренди земельної ділянки викладений в новій редакції, відповідно якої зазначена земельна ділянка поділена на дві частини за цільовим призначенням та встановлені нові ставки орендної плати за земельну ділянку(а.с.22-35).

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди зареєстровано в Комітеті з управління земельними ресурсами під № 1168 від 30.11.2006 р.

Донарахування відповідачем сум орендної плати за землю відбулось по періодам з 01.01.2008 року по 04.09.2008 р. в сумі 19528,36 грн. та з 05.09.2008 року в сумі- 2080,88 грн.

Індексація орендної платні проводиться, пеня нараховується відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до податкового зобов'язання нарахована позивачем самостійно, він сплачував за період, який був охоплений перевіркою, орендну плату за землю , виходячи з розмірів орендної плати за земельну ділянку, встановлених відповідно договору в попередній редакції, а саме 2401,02 грн. в місяць.

Додатковою угодою, укладеною 05.09.2008 р., встановлені наступні місячні розміри орендної плати: за земельну ділянку № 1 4606,25 грн., за земельну ділянку № 2 403,30 грн.

Суд не приймає до уваги помилкові доводи представника відповідача стосовно того, що умовами договору передбачено зміну розміру орендної плати за погодженням сторін також в умовах зміни умов господарювання, погіршення стану земельної ділянки не з вини орендодавця та орендатора, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством. (п. 4.3). Відповідно до п.7.2.,7.3. Договору зміни умов договору, до яких відноситься і сума орендної платні, здійснюється в письмовій формі за взаємної угодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. У випадках внесення змін до Договору, він підлягає обовязковій перереєстрації у встановленому порядку. Аналогічна норма була викладена в пункті 4.3. основного договору, укладеного 09.11.2006 р.

Укладення додаткових угод та перереєстрація договору, в яких передбачено збільшення розміру орендної плати відповідно до рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р., відбулось між позивачем і Сімферопольською міською радою 05.09.2008 року. Додаткова угода № 1 від 05.09.2008 року зареєстрована в Кримській філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 040900100011 23.03.2009 р.

Факт реєстрації договору посвідчено виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та в Комітеті з управління земельними ресурсами міської ради 09.10.2008 р.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення 21-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №264 від 24.05.2007 року “Про орендну плату за землю по місту Сімферополю”, яким встановлені коефіцієнти до ставок земельного податку для розрахунків розмірів орендної плати за землю по місту Сімферополю є тільки обовязковою підставою для перегляду умов договорів оренди. Перегляд умов договору оренди здійснюється шляхом внесення змін до договорів оренди. При цьому, такі зміни повинні вноситись в той спосіб та таким чином, яким було укладено основний договір, тобто, шляхом укладення додаткової угоди та ії державної реєстрації.

З тих же підстав, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відповіді управління економіки та регіональної політики Сімферопольської міської ради № 02-01/356 від 31.03.2009 року на запит ДПІ у м. Сімферополі та довідок розрахунків розмірів орендної плати на землю за рішенням 8-ї сесії від 12.10.2006 р. № 95, відповідно до яких розрахована орендна плата за земельну ділянку за період з 01.01.2008 р. по 04.09.2008 р. в розмірі 4799,88 грн. в місяць та за період 05.09.2008р. по 30.09.2008 р. в розмірі 5009,55 грн.

Таким чином, до укладання та реєстрації додаткових угод позивач не мав правових підстав здійснювати виплати орендної плати виходячи з ставок орендної плати, встановлених рішенням сесії Сімферопольської міської ради № 264.

У звязку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування відповідачем сум орендної плати за землю, в силу п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вважає, необґрунтованим й нарахування штрафних санкцій з цього податкового зобов'язання .

Щодо обґрунтованості донарахування відповідачем податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, судом встановлено наступне.

Порядок встановлення Нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 115 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку визначено, що збору за виконання геологорозвідувальних робіт справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток (п. 12 Порядку):

-раніше погашених запасів корисних копалин, віднесених у процесі розробки родовищ у встановленому порядку до категорії втрачених у надрах;

-вуглеводневої сировини з нерентабельних свердловин з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах нафтогазопромислових районів;

-підземних вод, які не використовуються в народному господарстві:

·видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю та охорони навколишнього природного середовища;

·які видобуваються із надр для усунення їх забруднення;

·які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії (підтоплення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо).

Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що Порядок передбачає виключний перелік умов в яких не справляється збір за геологорозвідувальні роботи при видобутку підземних вод.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється надрокористувачами самостійно відповідно до вимог Інструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету ( п. 13 Порядку).

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин (п. 13-1 Порядку).

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Суми збору за виконані геологорозвідувальні роботи відносяться на валові витрати( п. 14 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку надрокористувачі несуть відповідальність за правильність обчислення збору за виконані геологорозвідувальні роботи, повноту і своєчасність його внесення до державного бюджету, а також за правильність обчислення і своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків.

Пункт 16 Порядку визначає, що для органів державної податкової служби підставою для взяття на облік нових надрокористувачів, що повинні сплачувати збір за виконані геологорозвідувальні роботи, є повідомлення органів державного гірничого нагляду про надання дозволів на виконання гірничих робіт на родовищі чи погодження на проведення дослідно-промислової розробки родовища та органів охорони навколишнього природного середовища про надання дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що позивачем за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року не задекларовано збір за геологорозвідувальні роботи, та не сплачено зазначений збір за вказаний період в розмірі 312,81 грн.

Висновки відповідача з цих питань ґрунтуються на тому, що позивач використовував воду у виробничих цілях шляхом забору води з артезіанської свердловини № 1031, на яку у позивача є дозвіл на спеціальне водокористування , виданий Рескомприроди Криму від 01.11.2006 року за № 937 строком дії до 01.07.2009 року (а.с.103-105).

Отже наявність дозволу на спеціальне водокористування є підставою для взяття на облік органами податкової служби надрокористувачів, що повинні сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи.

Єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі - збір за геологорозвідувальні роботи), складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби, визначений Інструкцією про порядок справляння збору, затвердженою спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. № 105/309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за № 474/3767 (далі Інструкція).

Відповідно до п.1.3 Інструкції сплата збору за геологорозвідувальні роботи не звільняє користувачів надр від сплати інших обов'язкових платежів, якщо інше не встановлено законодавчими актами України та міжнародними угодами.

Таким чином, суд не приймає доводи позивача щодо необгрутованості нарахування відповідачем збору за геологорозвідувальні роботи у зв'язку зі сплатою позивачем збору за спеціальне водокористування.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є (п.2.1. Інструкції) всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах:

раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння;

з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є (п.3.1. Інструкції) обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин.

Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічними проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду.

Надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

За четвертий звітний квартал збір обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин з урахуванням уточнених їх обсягів після закінчення року, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів (пункт 5.1. Інструкції).

Відповідачем розраховано збір за геологорозвідувальні роботи виходячи з обєму добутої підземної води за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 р. 8050 куб.м, нормативів збору - 3,81 грн. за 100 куб.м., індексу інфляції за останній місяць звітного кварталу - 101,10 грн. та проіндексованого нормативу збору - 3,85191.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на видобуток підземних вод зі свердловини № 1031 позивачем для використання у своїй господарській діяльності не поширюються винятки, відповідно до яких не відбувається обчислення та сплата збору за геологорозвідувальні роботи.

У звязку з чим, суд погоджується з висновками відповідача, зробленими за результатами перевірки щодо наявності у позивача обовязку щодо подачі розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи та сплати зазначеного збору у встановленому порядку.

З огляду на викладене суд вважає правомірним та обґрунтованим визначення податкового зобов'язання позивачу зі збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 312,81 грн., та відповідно штрафних санкцій за неподання звітності щодо розрахунку зазначеного збору та визначення податковим органом суми податкового зобов'язання.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень рішень від 14.05.2009 р. №0005625301/0, від 23.07.2009 року № 0005652301/1 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1332,81 грн., в тому числі за основним платежем 312,81 грн., за штрафними санкціями 1020,00 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2009 р. № 0005662301/0 , від 23.07.2009 р. № 0005662301/1 з донарахування Позивачу орендної плати з юридичних осіб за основним платежем 21661,40 грн., штрафних (фінансових) санкцій 10885,70 грн., усього 32657,10 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1,70 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160,163 КАСУ постанову складено та підписано 25.06.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі від 14.05.2009 р. № 0005662301/0, від 23.07.2009 р. № 0005662301/1 з донарахування Приватному підприємству «Кримбумага» орендної плати з юридичних осіб за основним платежем 21661,40 грн., штрафних (фінансових) санкцій 10885,70 грн., всього на суму 32657,10 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримбумага»(95493, м. Сімферополь, Московське шосе, Ідентифікаційний код юридичної особи 20691006) 1,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.