Рішення № 10390231, 06.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 р.                                                                      Справа №09-13/1172

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача –Мамзеров О.В. за довіреністю, відповідача - Новіков М.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АГ-БАГ-Україна”, м. Яготин Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Москаленки Чорнобаївського району, про стягнення 301077,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2009 року до господарського суду подано позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 297703,32 грн. грошової заборгованості, скоригованої по курсу євро до гривні, 18179,70 грн. збитків від інфляції, 2673,32 грн. три проценти річних, 21356,79 грн. договірної пені, 59540,66 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також судові витрати: 3995,00 грн. державного мита, 118,00 грн. послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 18000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги мотивовані наступним: 09 вересня 2008 року сторони уклали договір купівлі-продажу №07/08АG, в порушення умов якого, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 171000,00 грн., яка згідно п.3.3 договору підлягає коригуванню до курсу євро, відповідно, сума боргу станом на 25.12.2008 року становить 297703,32 грн. Окрім цього, за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідно до умов договору відповідач повинен сплатити пеню та штраф, а також згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних, збитки від інфляції за період прострочення з 01.12.2008 року по 10.04.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2010 року скасована постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 28 травня 2010 року справа №13/1172 передана на розгляд судді Курченко Н.М.

При новому розгляді справи:

17 червня 2010 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

У заяві про зміну позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- 171000,00 грн. боргу з оплати за продану по договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року №07/08АG плющилку та прес вологого зерна СР 1 для консервування вологого зерна;

- 34852,78 грн. збитків від інфляції, нарахованих на суму заборгованості за період з грудня 2008 року по березень 2010 року;

- 7589,58 грн. три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 25.12.2008 року по 17.06.2010 року, тобто за 540 днів прострочення;

- 53435,00 грн. договірної пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за той же період прострочення;

- 34200,00 грн. штрафу, передбаченого п.9.5 Договору, у розмірі 20 % від суми простроченого грошового зобов’язання, а також усі судові витрати.

Відповідач подав клопотання:

- від 16.06.2010 року про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що постановою Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 27.01.2010 року скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, але не скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2009 року; отже існує чинне рішення суду, яким вирішено спір між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- від 06.07.2010 року, яким просить відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що позивач не виконав своїх договірних зобов’язань, а тому зустрічний обов’язок відповідача по оплаті товару не наступив; також просить суд згідно ч.3 ст.267 ЦК України до вимог позивача застосувати позовну давність.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю; заперечив щодо клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі та застосування позовної давності, мотивуючи тим, що позовна заява подана вчасно;

- представник відповідача підтримав клопотання, просить відмовити у позові повністю; пояснив, що заява про зміну позовних вимог подана після спливу позовної давності.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

09 вересня 2008 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 07/08АG (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу у справі) плющилку та прес вологого зерна СР 1 для консервування вологого зерна -надалі за текстом –техніку, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та оплатити вартість техніки на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. Договору загальна сума договору складає: 380050,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) –63341,66 грн., та включає вартість техніки, видатки по її упаковці, маркуванню, передпродажній підготовці, всі митні платежі та обов’язкові збори, страхування товару до моменту передачі техніки покупцеві, а також монтажні, пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу покупця.

У п. 2.3. сторони встановили, що загальна вартість договору (п. 2.1.) та сума платежів (п.п. 3.1-3.3.) будуть змінюватись відповідно до зміни курсу української гривні відносно євро, за курсом НБУ, на дату проведення платежу покупцем.

          Згідно п. п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору для поставки техніки на склад покупця, покупець сплачує частину вартості техніки (далі - початковий внесок) у розмірі 38050,00 грн., у строк до 11 вересня 2008 року. Другий платіж у розмірі 171000,00 грн., покупець сплачує до 25 листопада 2008 року. Третій платіж у розмірі 171000,00 грн. покупець сплачує до 25 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 3.5. Договору продавець залишається повністю власником техніки до тих пір, поки вся сума договору згідно п. 2.1. цього договору не буде сплачена покупцем. До цього часу покупець не має права без письмової згоди продавця здавати техніку в оренду, продавати її, надавати в якості застави або в будь-який інший спосіб змінювати право власності на техніку.

          В разі несплати покупцем вартості техніки згідно цього договору продавець без попередження покупця може забрати техніку (п. 3.7 Договору).          Після передачі техніки продавцем покупцю сторони зобов’язані укласти договір відповідального зберігання техніки на період з дати підписання акту здачі-приймання техніки по дату запуску техніки в роботу та навчання персоналу покупця, відповідно до умов якого продавець зобов’язаний належно зберігати техніку до моменту запуску в роботу та налагоджувальних робіт (п. 4.1. Договору).

          Поставка техніки здійснюється до 21 вересня 2008 року. Техніка передається покупцю протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту сплати покупцем першого платежу згідно п. 3.1. даного договору відповідно до розділу 2 цього договору. Техніка поставляється на склад продавця, де здійснюється приймання-передача техніки для відповідального зберігання (п. 5.1 Договору).

          Факт передачі техніки покупцю підтверджується актом прийому-передачі з відповідального зберігання. Разом з технікою продавець передає технічну документацію, інструкцію з експлуатації техніки, про що зазначається в акті прийому-передачі з відповідального зберігання (п. 5.2 Договору).

          Датою передачі є дата зазначена в акті прийому-передачі з відповідального зберігання ( п. 5.3 Договору).

          За бажанням покупця сторони здійснюють установку та введення в експлуатацію техніки на територію покупця за схемою (п. 5.5 Договору).

          За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки іншій стороні, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому законодавством України (п. 9.1 Договору).

          У випадку прострочення платежів покупцем вказаних в пунктах 3.1., 3.2., 3.3. цього Договору йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Якщо покупець порушив термін розрахунку більш ніж на 20 днів, він зобов’язаний також виплатити продавцю штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу (п. 9.5 Договору).

          Додатки до цього договору є невід’ємною частиною цього договору (п. 12.2 Договору).

          Відповідно до Додатку № 3 від 24 грудня 2008 року п. № 2 договору ціна та загальна вартість техніки викладено у новій редакції, а саме: п. 2.1. загальна сума договору складає 380050,00 грн., у тому числі ПДВ, та включає вартість техніки, видатки по її упаковці, маркуванню, передпродажній підготовці, всі митні платежі та обов’язкові збори, страхування товару до моменту передачі техніки покупцеві, а також монтажні, пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу покупця. Пункт 2.2. ціни на продукцію, що підлягає поставці за даним договором, установлюються в гривнях.

          Позивачем був направлений відповідачу рахунок-фактура № АГ-00195 від 10 вересня 2008 року на суму 38050,00 грн. з ПДВ за машину Роміл.

          17 вересня 2008 року платіжним дорученням №828 відповідач перерахував позивачу 38050,00 грн. з призначенням платежу: «згідно дог 07/08 за Роміл по рах. 195 від 10.09.08 згідно пост. 805 від 12.05.99 р. у т.ч. ПДВ 20% грн. 6341,67».

          01 грудня 2008 року платіжним дорученням №986 відповідач перерахував позивачу 171000,00 грн. з призначенням платежу: «згідно дог 07/08 за Роміл по рах. 195 від 10.09.2008 р., в т.ч. ПДВ –28500,00».

          19 вересня 2008 року сторони підписали акт №1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання №3 від 19 вересня 2008 року, відповідно до якого депонент (позивач у справі) передав, а покупець (відповідач у справі) прийняв товар –плющілку, параметри 2070, марки СР-1. Будь-які претензії у виконавця до депонента по комплектності та якості товару відсутні.

          Позивачем проводилось гарантійне обслуговування обладнання, ремонт та заміна запасних частин, що підтверджується актом виконаних робіт по гарантійному обслуговуванню, ремонту та заміні запасних частин від 20 листопада 2008 року, а також сервісне обслуговування та ремонт, що підтверджується листом відвідання клієнта від 12 грудня 2008 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, задоволенню не підлягає, оскільки постановою Вищого господарського суду Черкаської області від 27.01.2010 року скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Отже спір підлягає вирішенню по суті.

Договір, на який посилаються сторони, за своєю правовою природою суд вважає господарським договором у сфері господарсько-торговельної діяльності, опосередкований господарським договором купівлі-продажу (ст.263 Господарського кодексу України –ГК України).

Загальні положення про купівлю-продаж врегульовані Цивільним кодексом України (ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Таким чином, договором купівлі-продажу може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару. Однак дана обставина не звільняє покупця від обов’язку з оплати за проданий товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем товар був переданий відповідачу 19 вересня 2008 року; позивач здійснював гарантійне обслуговування товару; на виконання умов Договору відповідач здійснив оплату початкового внеску в сумі 38050,00 грн. та другий платіж в сумі 171000,00 грн. Третій платіж в сумі 171000,00 грн. відповідач не сплатив, що не заперечує.

Доводи відповідача про те, що позивач не виконав зобов’язань по договору, тому строк виконання зобов’язань з оплати третього платежу не наступив, суд вважає безпідставними, такими, що не відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи. Товар переданий покупцю (відповідач) і знаходиться у нього. Отже згідно ст.664 ЦК України та умов договору обов’язок продавця передати товар вважається виконаним. Умовами Договору встановлено, що право власності до покупця (відповідача) на товар переходить після повної оплати за товар, що згідно ст.ст.334, 697 ЦК України до даного виду договору є можливим. Отже обов’язок відповідача зберігати товар ґрунтується на умовах укладеного сторонами договору купівлі-продажу і при цьому укладення окремого письмового договору зберігання не є обов’язковим.

З огляду на наведені норми законодавства та наявні у справі докази, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 171000,00 грн. основного боргу з оплати за проданий товар.

Стосовно позовних вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошових зобов’язань, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 спеціального Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з оплати третього платежу за товар в сумі 171000,00 грн., який підлягав сплаті до 25 грудня 2008 року.

          Відповідно до умов п. 9.5 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 25 грудня 2008 року по 01 червня 2010 року, що становить за його розрахунком 53435,00 грн. та за це ж порушення після 20 днів прострочення виконання грошового зобов’язання, додатково штраф в сумі 34200,00 грн.

          Розрахунок пені підлягає коригуванню, оскільки позивач неправильно визначив період прострочення, а саме: прострочення виконання грошового зобов’язання виникло з наступного дня, що наступив після дня, в який відповідач повинен був здійснити оплату за товар, тобто з 26 грудня 2008 року, а не з 25 грудня 2008 року, як визначив позивач. Окрім цього, згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, оскільки інше не встановлено договором та законом.

          Таким чином, позивач має право на стягнення договірної пені за прострочення сплати третього платежу за період з 26.12.2008 року по 25.06.2009 року (182 дні), у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період прострочення. Сума до стягнення пені становить 20345,58 грн., з розрахунку: 171000,00 грн. (сума боргу) х 0,0657 (розмір пені за один день прострочення, що діяла у період прострочення з 26.12.2008 по 14.06.09) х 171 день; 171000,00 грн. (сума боргу) х 0,0603 (розмір пені за один день прострочення, що діяла у період прострочення з 15.06.2009 по 25.06.2009) х 11 днів.

          Обумовлений п.9.5 договором додатковий штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання, судом не стягується, оскільки вищенаведеним спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за прострочення виконання грошового зобов’язання встановлена відповідальність у виді пені.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, стосовно спірних правовідносин також не встановлений інший розмір процентів спеціальним законом. Тому на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач вправі нарахувати відповідачу три проценти річних та інфляційні за весь період прострочення.

Розрахунки трьох процентів річних та інфляційних також підлягають коригуванню наступним чином.

Три проценти річних становить 7575,48 грн. з розрахунку: 171000,00 грн. (сума боргу) х 3% : 365 днів х 539 днів за період з 26.12.2008 по 17.06.2010 (останній день періоду прострочення, визначений позивачем, відповідає його праву). Кількість днів прострочення зменшена на один день за рахунок зміни дати прострочення платежу з 26.12.2008, а не 25.12.2008, як визначив позивач.

Інфляційні нарахування позивач визначив з грудня 2008 року, що не відповідає умовам договору, оскільки строк виконання зобов’язання до 25.12.2008 року. Тому інфляційні нарахування за грудень 2008 року судом не застосовуються. Останній місяць інфляційних нарахувань позивач визначив - березень 2010 року, що є його правом.

Таким чином, збільшення суми боргу за рахунок встановленого індексу інфляції за період прострочення із січня 2009 року по березень (включно) 2010 року становить - 30010,50 грн. з розрахунку: 171000,00 грн. (сума боргу) х встановлені індекси інфляції за період прострочення: 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 (місячні індекси інфляції 2009 року) х 101,8 січень 2010 х 101,9 лютий 2010 х 100,9 березень 2010.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача, окрім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов’язання: пені в сумі 20345,58 грн., три проценти річних в сумі 7575,48 грн., інфляційні нарахування в сумі 30010,50 грн.

Доводи відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до заяви про зміну позовних вимог безпідставні, з огляду на наступне. Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред’явлення особою позову до одного з боржників. Грошове зобов’язання з оплати третього платежу за товар по договору є простроченим з 26.12.2008 року. Позов подано 21.04.2009 року. Таким чином, позов подано в межах встановленої ст.ст.257, 258 ЦК України загальної та спеціальної (з вимог про стягнення пені та штрафу) позовної давності. Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити позовні вимоги. Отже переривання перебігу позовної давності починається з дня пред’явлення позову, а не з дня подання заяви про зміну позовних вимог, як вважає відповідач.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2289,32 грн. в рахунок оплати державного мита та 89,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 2379,12 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, ідентифікаційний код 03793596 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АГ-БАГ-Україна”, Київська область, м. Яготин, вул. Київська, 4, ідентифікаційний код 34233561 –171000,00 грн. основного боргу, 20345,58 грн. договірної пені, 30010,50 грн. інфляційних нарахувань, 7575,48 грн. три проценти річних, а також 2379,12 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено та підписано 12 липня 2010 року.