Рішення № 10390220, 15.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2010 р.Справа № 14/1076-10 за позовом дочірнього підприємства "Техенерго" м. Київ

до дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" м. Деражня

про стягнення 383557,90 грн.

                                                            Головуючий суддя Гладюк Ю.В.

судді Грамчук І.В.

Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 308500 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу склобанки №11/02 від 20.02.2009р., 44728,90 грн. пені, 17718,54 грн. втрат від інфляції та 12610,46 грн. 3% річних, а всього 382619,72 грн.

Позивач в судове засідання представника не направив, проте, надіслав заяву в якій повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 5000,00 грн. основного боргу, що підтверджується банківською випискою від 07.07.2010р. Просить стягнути з відповідача 303500,00 грн. основного боргу, 44728,90 грн. пені, 17718,54 грн. втрат від інфляції та 12610,46 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 24.06.2010р. розгляд справи відкладався через неявку представника відповідача. 13.07.2010р. відповідач надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням директора та юриста у м. Київ. Також повідомив, що згідно платіжного доручення №142 від 07.07.2010р. сплачено позивачу 5000,00 грн. боргу.

Судом не знайдено підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не позбавлений можливості захищати свої інтереси шляхом подання письмового відзиву на позов. За таких обставин, суд вирішує спір згідно ст. 75 ГПК України, за наявними в справі матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

20.02.2009р. між сторонами укладено договір №11/02, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) позивач зобов’язується передати у власність відповідача, а відповідач оплатити і прийняти склопродукцію виробництва Пісковского заводу скловиробів, на умовах даного договору згідно специфікацій, які являються невід`ємною частиною договору. В специфікаціях вказується кількість товару, строки поставок, ціна за одиницю товару, порядок оплати.

Згідно п. 3 специфікацій до договору оплата товару вказаного в специфікації здійснюється на розрахунковий розрахунок позивача на умовах відстрочки платежу до 45 (сорок п’ять) календарних дні з дати відвантаження, яка фіксується в видаткових документах.

Позивач свої зобов’язання по договору №11/02 виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідач взяті на себе зобов’язання, щодо оплати товару, належним чином не виконав.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків (підписаного та скріпленого печатками сторін), станом на 31.03.2010р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 308500 грн.

Згідно п. 5.2 договору в випадку недодержання умов оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період відшкодування пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

В зв’язку з простроченням оплати позивач нарахував відповідачу 44728,90 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 17718,54 грн. інфляційних втрат, 12610,46 грн. –3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов’язань по договору щодо оплати товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30300,00 грн. основного боргу відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем, у відповідності до п. 5.2 договору, ст.232 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, нараховано до стягнення з відповідача 44728,90 грн. пені.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 12610,46 грн. - 3% річних та 17718,54 грн. інфляційних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №142 від 07.07.2010р. та банківської виписки від 07.07.2010р., після звернення позивача до суду відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов’язань, визначених умовами договору №11/02 від 20.02.2009р., вимога позивача про стягнення 303500,00 грн. основного боргу, 44728,90 грн. пені, 17718,54 грн. втрат від інфляції та 12610,46 грн. 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню, в решті суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" (м. Деражня, вул. Миру, 126, код 01729677) на користь дочірнього підприємства "Техенерго" (м. Київ, вул. Електриків, 29 А, код 32072610) –303500,00 грн. (триста три тисячі п’ятсот гривень) основного боргу, 12610,46 грн. (дванадцять тисяч шістсот десять гривень 46 копійок) –3% річних, 17718,54 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 54 копійки) інфляційних втрат, 44728,90 грн. (сорок чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень 90 копійок) пені, 3835,58 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п’ять гривень 58 копійок) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 5000 грн. провадження припинити.

                              Суддя