Рішення № 10390013, 17.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа№ 4/54

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю прокурора Клак Ю.Г., представників: позивача Іващука О., відповідача Іванюк І.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Львівського комунального підприємства „Балатон-409” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Львівського комунального підприємства „Балатон-409”, з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 66307,17 грн. боргу, 707,22 грн. пені, 232,98 грн. 3% річних, 1276,76 грн. інфляційних за неналежне виконання зобов»язань за договором № 345/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 листопада 2002 року. Заборгованість за надані послуги виникла в період з 01 листопада 2010 року до 17 лютого 2010 року. Пеня нарахована на заборговану суму в період з 15 грудня 2009 року до 17 лютого 2010 року.

Представник позивача і прокурор уточнені позовні вимоги підтримали.

Відповідач надав відзив, позов заперечує. Стверджує, що прокурор не зясував у повному обсязі договірних зобовязань між сторонами. А саме, в додатку № 1 до договору 345/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 листопада 2002 року обсяги постачання теплової енергії за адресою м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 11 розраховані виходячи із належної позивачу загальної опалювальної площі будинку, що становить 599,40 м.кв. Натомість в будинку № 11 на вул. Гетьмана Мазепи в м. Львові відповідачу належить 311,60 м.кв. Тому нарахування на 287,8 м.кв. площі є безпідставним. З цього приводу відповідач 19 лютого 2010 року звернувся до позивача, проте до цього часу рішення не вирішене. Також відповідач вважає, що спір повинен був попередньо врегульовуватись у претензійному порядку, а прокурор не обґрунтував у чому полягає порушення відповідачем прав та інтересів держави.

В підтвердження відповідач надав суду копії технічного паспорту на нежитлові приміщення Львівського комунального підприємства „Балатон-409” за адресою: м. Львів, вул. Г. Мазепи, 11, свідоцтва про право власності на приміщення загальною площею 311,6 кв.м., які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 11 від 03 листопада 2005 року та витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 листопада 2005 року, копію додаткової угоди до договору 345/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 листопада 2002 року, укладену сторонами 26 квітня 2010 року.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення прокурора та представників сторін, дослідив надані докази в їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 Цивільного Кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Статтями 193, 265 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно з матеріалами справи 01 листопада 2002 року сторони уклали договір № 345/Ш про постачання теплової енергії у гарячій воді за умовами якого позивач зобов»язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов»язався отримувати та до 15-го числа місяця, наступного за звітним, оплачувати позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії за встановленими тарифами. Пунктом 7.2.3. договору встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за теплову енергію сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Надалі сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору № 3952/Ш про постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме 03 січня 2007 року, 22 травня 2007 року, 21 лютого 2008 року, а також 26 квітня 2010 року. Додаткові угоди стосувалися обсягів постачання теплової енергії в приміщення, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 11.

Серед іншого, в договорі та в додаткових угодах до нього, загальна опалювальна площа належних відповідачу приміщень визначена 599,40 м.кв.

Позивач зобов»язання за договором № 345/Ш про постачання теплової енергії у гарячій воді виконав. Відповідач частково, в сумі 20000,00 грн. сплатив позивачу вартість наданих послуг, а саме платіжним дорученням № 859 від 05 лютого 2010 року 9400,00 грн., платіжним дорученням № 860 від 12 лютого 2010 року 10600,00 грн. На дату порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 листопада 2010 року до 17 лютого 2010 року становила 66307,17 грн. Відповідач надав суду платіжне доручення № 927 від 19 лютого 2010 року, яким 19 лютого 2010 року сплатив позивачу ще 11000,00 грн. На дату розгляду справи суду не надано доказів сплати решти заборгованої суми.

На суму боргу 66307,17 грн., що виникла в період з 15 грудня 2009 року до 17 лютого 2010 року, начислено 707,22 грн. пені, що відповідає п. 7.2.3. договору. Пеня нарахована з дотриманням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму боргу начислено 232,98 грн. 3% річних та 1276,76 грн. інфляційних нарахувань.

За приписами ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобовязані належними і допустимими доказами доводити обставини, що є підставою їх вимог чи заперечень.

Позивач підтвердив факт сплати відповідачем 19 лютого 2010 року 11000,00 грн. заборгованої суми, надав суду доказів зарахування цієї суми в рахунок погашення боргу за інший, ніж вказаний у позові період - з 01 листопада 2010 року до 17 лютого 2010 року. Крім того, в платіжному дорученні № 927 від 19 лютого 2010 року призначенням платежу названо «за опалення орендарів згідно договору № 345/Ш». Як зазначено вище, відповідач не сплатив усієї суми боргу за договором № 345/Ш, що виникла в період з 01 листопада 2010 року до 17 лютого 2010 року. Пунктом 6.3. договору встановлено обов»язок відповідача (споживача) до 15-го числа місяця, наступного за звітним, оплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії. Отже, 19 лютого 2010 року відповідач сплатив позивачу 11000,00 грн. за вже спожиту ним (відповідачем) теплову енергію.

Відтак, суд не має підстав для висновку про оплату відповідачем 11000,00 грн. в рахунок погашення боргу за інший період та з інших підстав. Тому суд зменшує на 11000,00 грн. розмір суми основного боргу відповідача за договором № 345/Ш і стягує з відповідача на користь позивача 55307,17 грн.

Відповідач не надав суду належного доказу в підтвердження того, що в період з 01 листопада 2010 року до 17 лютого 2010 року йому (відповідачу) належали нежитлові приміщення загальною площею 311,60 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 11. Таким доказом мав бути витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Технічний паспорт складений 02 березня 2005 року, копію якого надав суду відповідач, не зареєстрований в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», тому не може слугувати доказом приналежності відповідачу нерухомого майна, його технічних характеристик і площі.

Свідоцтво про право власності на приміщення загальною площею 311,6 кв.м., які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 11 від 03 листопада 2005 року та витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 листопада 2005 року посвідчують приналежність названих приміщень на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, а не відповідачу.

В додаткових угодах до договору № 3952/Ш про постачання теплової енергії у гарячій воді, які сторони укладали 03 січня 2007 року, 22 травня 2007 року, 21 лютого 2008 року, а також після порушення провадження в даній справі - 26 квітня 2010 року, вказано, що відповідачу належить загальна опалювальна площа 599,40 кв.м.

Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги твердження відповідача про безпідставність нарахування позивачем вартості наданих послуг виходячи з 599,40 кв.м. опалювальної площі, належної позивачу, а не з опалювальної площі 311,60 кв.м.

Твердження позивача про необхідність претензійного порядку врегулювання спору не ґрунтуються на законі.

Виходячи з викладеного суд стягує з відповідача на користь позивача 55307,17 грн. основного боргу, 707,22 грн. пені, 1276,76 грн. інфляційних збитків, 232,98 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно стягненій сумі, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Львівського комунального підприємства „Балатон-409” (м. Львів, вул. Мазепи, 11; ідентифікаційний код 22333481):

- на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” (м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 55307,17 грн. основного боргу, 707,22 грн. пені, 1276,76 грн. інфляційних збитків, 232,98 грн. 3% річних;

- в доход державного бюджету 575,24 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя