Рішення № 1038988, 19.04.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.07 Справа № 22/104/07

Суддя Скиданова Ю.О.

Позивач:

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”,

49602, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108

Відповідач:

Відкрите акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”,

69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72

Про:

стягнення 1865,52 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники:

Від позивача: Шамрай С.В. –довіреність № 20 від 01.01.2007р.

Від відповідача: Ткаченко Л.Л. –довіреність №20-221 від 15.02.2007 р.

Дядько А.С. –довіреність №20-530 від 20.09.2006 р.

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося державне підприємство “Придніпровська залізниця” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення 1865,52грн. плати за користування вагонами та збір за зберігання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2007 р. порушено провадження у справі №22/104/07, судове засідання призначено на 28.03.2007 р.. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.04.2007 р..

У судовому засіданні 19.04.2007 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частину рішення, за згодою представників сторін.

За письмовим клопотанням представників сторін судові засідання проводилися без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. ст. 49, 119 Статуту залізниць України, Правила: 1 - користування вагонами і контейнерами, 2 ...- збереження; 3...- видачі вантажів, ст. ст. 258, 925 ЦК України, ст. 310 ГК України, вказує на те, що відповідач, в порушення вищезазначених норм, відмовився від прийняття вантажу, який 04.08.2006 р. о 08 год. 10 хв. на станцію призначення “Запоріжжя-Ліве” прибув з металобрухтом в вагоні №67866418 зі станції Ніжньоддніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці і простояв на місцях загального користування станції до 07.08.2006 р. до 15 год. 15 хв., про що складено акт № 17844 від 07 серпня 2006 р.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, який долучено до матеріалів справи, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, звертає увагу суду на той факт, що з його сторони відсутня вина в простої вантажу, оскільки з його сторони не було відмови від вантажу, він не міг його прийняти до тих пір, поки позивач (перевізник) не виконає належним чином свої зобов’язання, які він повинен виконати, згідно з установленими законодавством вимогами, тобто не було в наявності і не було у залізниці обов’язкових для металобрухту супровідних документів (сертифікату якості та свідоцтва про вибухонебезпечність).

Вислухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:

04.08.2006 р. у 08 годин 10 хв. на станцію призначення Запорожжя –Ліве прибув вагон № 67866418 з металобрухтом зі станції Ніжньоддніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці, що простояв на місцях загального користування станції до 07 серпня 2006 р. до 15 годин 15 хв., у зв’язку з відсутності додатка до накладної № 46096168 посвідчення про вибухонебезпечність і радіаційної безпеки.

Вантажоодержувач - ЗАТ “ЗМК “Запоріжсталь” відмовилося від одержання вантажу, посилаючись на відсутність посвідчення про вибухонебезпечну і радіаційну безпеку.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998р. № 457 (далі Статут) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж , що надійшов на його адресу. Термін вивозу і порядок схоронності вантажу встановлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно, протягом доби. Цей термін обчислюється з 24 годин дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці, або з 24 годин дати подачі вагонів по розвантаження засобами одержувача.

За збереження вантажу на станції понад зазначений термін стягується плата, установлена тарифом.

Статтею 47 Статуту залізниць передбачений випадок, коли вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу, а саме: лише у випадку, коли якість вантажу в результаті псування або ушкодження змінилася настільки, що виключає можливість повного або часткового його використання.

Відповідно до пункту 32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивозу і порядок схоронності вантажу встановлюються Правилами схоронності вантажів.

Для вивозу зі станції одержувач зобов'язаний пред'явити накладну. Якщо вивіз вантажу проводиться після закінчення безкоштовного збереження, то одержувач зобов'язаний пред'явити представнику станції, що видає вантаж, квитанцію про оплату збору за схоронність вантажу.

З вищевикладеного випливає, що вантажоодержувач зобов'язаний був прийняти вантаж і вивезти його зі станції в будь-якому випадку, навіть у випадку , якщо до накладної не були прикладені будь-які документи.

Зазначеними Правилами встановлено, що одержувач може відмовитися від прийняття вантажу тільки лише, якщо якість вантажу, через псування або ушкодження змінилося настільки , що не можливе повне або часткове його використання (ч. 2 п. 33 Правил) .

Відповідно до частини 2 статті 310 ХК України одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, що прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого чи зіпсованого вантажу , якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного чи часткового використання його по первісному призначенню.

Інших випадків відмови від прийняття вантажу законодавством не передбачено.

Слід зазначити, що в обов'язок залізниці входить лише доставка вантажу по призначенню в збереженому виді й у визначений термін. В обов'язок залізниці –станції одержання не входить перевірка наявності або відсутності посвідчення про вибухонебезпечність і радіаційну безпеку.

Залізниця станції одержання вантажу видає вантажоодержувачу той вантаж який прибув, і ті документи, що фактично супроводжували вантаж.

Таким чином, суд дійшов висновку, що навіть при відсутності зазначеного посвідчення , вантажоодержувач не мав права відмовлятися від одержання вантажу.

Вантажоодержувач - ЗАТ ЗМК “Запоріжсталь” знаходиться в договірних відносинах з відправником вантажу.

За таких обставин, усі суперечки з приводу додання або не недодання посвідчення про вибухонебезпечності і радіаційну безпеку, це відносини вантажоодержувача з відправником вантажу.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України “Про залізничний транспорт” перевізники не мають права відмовляти пасажирам і відправникам вантажу в перевезенні, крім випадків, передбачених Статутом залізниць України.

Металобрухт не відноситься до радіоактивних вантажів .

Перевезення небезпечних вантажів, тобто коли і відправник вантажу і вантажоодержувач і перевізник знають про те, що перевозиться дійсно не безпечний вантаж, регулюється окремим законодавством, у т.р. Законом України “Про перевезення небезпечних вантажів”, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів і т.д. .

У даному випадку, ЗАТ “ЗМК “Запоріжсталь” уклав договір з відправником вантажу на одержання металобрухту, при цьому передбачалося одержання звичайного, не радіоактивного металобрухту.

Фактично відповідачем отриманий не радіоактивний металобрухт .

Відповідно до частини 4 статті 308 ХК України, у разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачені спеціальні документи (посвідчення), що підтверджують якість і інші властивості перевезеного вантажу, відправник вантажу зобов'язаний передати такі документи перевізнику разом з вантажем.

У відповідності зі статтею 120 Статуту залізниць, за затримку вагонів і контейнерів у зв’язку з не доданням до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних і інших адміністративних правил, або неналежне їхнє оформлення, відправник вантажу вносить плату, установлену статтею 119 Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Посилання відповідача на зазначену статтю не обґрунтовані, оскільки в зазначеній статті мова йде про затримку вагонів і контейнерів на станції відправлення, за умови, якщо відправник вантажу не приклав до накладної необхідні документи. У даному випадку відправник вантажу несе відповідальність перед залізною дорогою станції відправлення.

Відповідно до пункту 3 Правил приймання вантажу до перевезення, відправник зобов'язаний , за вимогою станції, пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на завантажену продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Відповідно до пункту 96 Технічних умов завантаження і кріплення вантажів , при пред'явленні металобрухту до перевезення, до кожної накладної відповідно до вимог ДОСТа повинне бути прикладене посвідчення про приведення зазначеного металобрухту в стан, безпечний для перевезення, переробки, переплавляння, і про знешкодження металобрухту від вибухонебезпечних матеріалів.

У даному випадку цей пункт також стосується відправника вантажу, що повинний прикласти до накладної посвідчення, а не залізниці.

У підпункті 5.1 пункту 5 ДСТУ 4121 –2002 “Метали чорні вторинні” також зазначено, що металобрухт, який надходить, або відвантажується з підприємств, повинний проходити обов'язковий радіаційний контроль, контроль відносно вибухонебезпеки і хімічного забруднення.

Кожен транспортний засіб з металобрухтом повинен супроводжуватися документом щодо радіаційної безпеки, вибухової і хімічної безпеки.

Зазначена в цьому пункті вимога також відноситься не до залізниці, а до відправника вантажу, що повинний прикласти до вантажу відповідні супровідні документи.

Розпорядженням №МО –01р/3 від 21.02.2005р. ГП “Придніпровська залізниця” зобов’язала залізницю при пред'явленні металобрухту до перевезення перевіряти наявність посвідчення про вибухонебезпеку, хімічну і радіаційну безпеку за формою, передбаченої ДСТУ 4121 –2002.

З вищевикладеного випливає, що, по-перше, дане розпорядження стосується тільки Придніпровської залізниці, по-друге, мова в розпорядженні йде лише про перевірку наявності таких документів, і по-третє, мова в ньому йде про перевірку документів при прийнятті вантажу до перевезення, тобто коли вантаж відправляється з Придніпровської залізниці, а не прибуває на станцію призначення .

Посилання відповідача на пункт 1.6 Правил оформлення перевізних документів, який доповнено, згідно наказу Міністерства транспорту і зв'язку України № 540 від 12.09.2005р., не приймається судом до уваги, оскільки у ньому мова йде про те, що відправник вантажу зобов'язаний металобрухт супроводжувати необхідними додатковими документами, а станція відправлення перевіряти наявність цих документів.

Жоден з зазначених вище документів не передбачає, що перевіркою наявності посвідчення зобов'язана займатися залізниця –станції призначення.

До того ж слід зазначити, що відповідач не довів, що при прийнятті вантажу до перевезення документи не перевірялися залізницею.

У статті 5 Закону України “Про металобрухт” зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечувати контроль за: вибуховою, пожежною, екологічною і радіаційною безпекою, відповідно до чинного законодавства.

Розділ 3 Закони України “Про металобрухт” містить перелік органів, що здійснюють державне регулювання і контроль за операціями з металобрухтом.

Залізниця не відноситься до контролюючого органам.

Відповідно до статті 125 Статуту залізниць , після прибуття вантажу на станцію призначення вантажу, усю відповідальність перед залізницею несе одержувач.

З усього вищевикладених випливає, що в обов'язки залізниці входить доставка вантажу по призначенню й у термін. Залізниця станції призначення видає отримувачу вантажу той вантаж, що прибув, і ті документи, що фактично супроводжували вантаж.

Усі відносини щодо безпеки вантажу і наявності супровідних документів є господарськими відносинами відправника вантажу і вантажоодержувача. Суб'єкти господарювання вправі передбачити в договорах відповідальність за не додання до накладної супровідних документів.

На підставі вищевикладеного, заперечення відповідача не приймаються.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами , власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки зберігання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ним, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідачу нарахована плата за користування вагонами на суму 716,40 грн. з ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №12080237 та актом загальної форми №17845 від 07.08.2006 р.

Також на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів ( затверджених наказом міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 р. за №866/5087), за зберігання вантажу у вагоні №67866418 на ст. Запоріжжя-Ліве ВАТ ЗМК “Запоріжсталь” нарахована сума боргу в розмірі 1149,12 грн., у тому числі ПДВ на суму 191,52 грн., за зберігання вантажу з розрахунку 1,50 грн. за одну тону за кожну добу та підвищуючим коефіцієнтом 2,565, що підтверджується накопичувальними картками №080814 від 08.08.2006 р. та актом загальної форми №14844 від 07.08.2006 р..

Вказані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44 –49, 82 –85 ХПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”(69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, р/р 26001000101 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00191230) на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м. Дніпропетровськ, вул. К.Маркса, 108, р/р 26038000002001 у Дніпропетровській філії АБ “Експрес-банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 716,40 грн. плати за користування вагонами, 1149,12 грн. збору за збереження вантажу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТО судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14 травня 2007 року.

Суддя Ю.О. Скиданова