Рішення № 1038987, 12.04.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.07 Справа № 22/95/07

Суддя Скиданова Ю.О.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна фірма “ПРОМСНАБ” (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Радянська, 52/11),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс Центр”, (69091, м. Запоріжжя, вул. Возз’єднання України, 2, кв. 21)

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники:

Від позивача: Пахомова О.Є. –довіреність №33 від 19.03.2007 р.

Подгайном Д.О. –довіреність №48 від 02.04.2007 р.

Від відповідача: Теремецька О.О. –довіреність №15-03/2004 р.

Кукурудз Р.О. –довіреність б/н від 11.04.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна фірма “ПРОМСНАБ” (надалі ТОВ “Багатопрофільна фірма “ПРОМСНАБ” або позивач) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс Центр” (надалі ТОВ “Інтерсервіс Центр” або відповідач) про стягнення 446726,74 грн., що складається з 363375,00 грн. основного боргу, 17184,00 грн. вартість залізничного тарифу, 53907,94 грн. втрат від інфляційних процесів, 11416,77 грн. 3% річних, 18027,03 грн. пені.

14.02.2007 р. ухвалою господарського суду Запорізької області порушено провадження у справі №22/95/07, розгляд якої призначено на 19.03.2007 р.. З метою забезпечення виконання рішення вжиті заходи по забезпеченню - накладено арешт на грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться на його рахунках.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2007 р. скасовано заходи по забезпеченню позову застосовані ухвалою від 14.02.2007 р. у справі №22/95/07, та на підставі ст. ст. 66,67 ГПК України, з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно відповідача.

Розгляд справи відкладався до 12.04.2007 р..

У судовому засіданні 12.04.2007 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частину рішення (за згодою представників сторін).

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 691, 692, 625 ЦК України та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві, пояснив суду, що 17.11.2005 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №17-11/05 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача вугільну продукцію за ціною визначеною у специфікації, а саме 375,00 грн. без НДС за тонну (450,00 грн. з урахуванням НДС) на загальну суму 900000,00 грн. у тому числі НДС. Строк поставки листопад 2005 р.. 17.11.2005 р. позивачем отримано лист від відповідача з проханням відвантажити в листопаді 2005 р. вугілля марки “Ж” фракції 0-100 в кількості 2000 т.. Позивачем 20.11.2005 р. та 21.11.2005 р. здійснено відвантаження відповідачу вугілля в кількості 807,5 т на загальну суму 363375,00 грн. ( у тому числі НДС), що підтверджується первинними та залізничними документами, окрім того між сторонами підписано акти прийому-передачі від 23.11.2005 р.. Відповідач порушив умови договору, за отримане вугілля з позивачем не розрахувався. Окрім того, відповідно до п. 4.6. договору, вартість залізничного тарифу з поставки товару від станції відправника оплачує покупець (відповідач у справі). На оплату залізничного тарифу відповідачу виставлено рахунок-фактуру від 23.11.2005 р., видаткова та податкова накладні від 23.11.2005 р. на загальну суму 17184,00 грн.. Однак відповідач в порушення умов договору оплату зазначеної суми залізничного тарифу не провів. У зв’язку з тим, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу, позивач просить суд, стягнути з відповідача також 53907,94 грн. втрат від інфляційних процесів, 11416,77 грн. 3% річних, 18027,03 грн. пені. Судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката) покласти на відповідача.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач надав до суду письмовий відзив на позовну заяву ( вх. №02-6/6404 від 19.03.2007 р.), в якому пояснив суду, що фактично підприємство відповідача та АТЗТ “Харківський коксовий завод” (що був зазначений у замовленні як отримувач вантажу) не отримувало товару за договором купівлі-продажу №17-11/05 вугільної продукції від 17.11.2005 р., а тому, і вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів з відповідача є безпідставними.

На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2007 р., повноважним представником відповідача директором Дараган А.М. надано письмові пояснення (вх. №02-6/8583 від 11.04.2007 р.) відносно підписання актів прийому-передачі від 23.10.2005 р. вугільної продукції та вказівок в листі №85 від 17.11.2005 р.. Так, представник відповідача зазначає, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №17-11/05 від 17.11.2005 р.. 17.11.2005 р. в адресу ТОВ “Багатопрофільна фірма “ПРОМСНАБ” було направлено лист, в якому відповідач просив відвантажити в листопаді 2005 р. вугілля марки “Ж” фракція 0-100 в кількості 2000 тон отримувачу АТЗТ “Харківський кокосовий завод”, станція: Основа, Південній залізниці. З приводу підписання актів прийому-передачі представник позивача зазначив, що зазначені акти були підписані ним 23.11.2005 р., однак фактично він ще не знав, чи відвантажене його підприємству вугілля за заявкою. 25.11.2005 р. відповідачу стало відомо, що вагони з вугільною продукцію без відвантаження повертаються позивачу. 25.11.2005 р. позивач листом №235 просив вагони які прибули на станцію зі станції Кривий Торець з вугільним концентратом марки “Ж” в адресу АТЗТ “Харківський КЗ” переадресувати на станцію Кривий Торець в адресу ДВАТ “ЦОФ “Дзержинська”.

11.04.2007 р. представниками відповідача надано до суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву(вх №02-6/8584). В зазначених доповненнях зазначено, що підприємство відповідача (покупець) та АТЗТ “Харківський коксовий завод” (що був зазначений у замовленні як отримувач вантажу), не зважаючи на факт підписання акту прийому-передачі товару від 23.11.2005 р., фактично вугільну продукцію не отримувало, повторно звертає увагу суду що фактично поставка не відбулася.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що 17 листопада 2005 р. сторони уклали Договір купівлі продажу № 17-11/05, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідачу (покупцю) вугільну продукцію, надалі товар, а останній прийняти та сплатити її вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору строки поставки товару узгоджуються стронами додатково та зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Листом від 17.11.2005 р. №85 ТОВ “Інтерсервіс Центр” зробило замовлення, згідно якого просило відвантажити у листопаді 2005 р. вугілля марки “Ж” фракція 0-100 в кількості 2000 тон, при цьому отримувачем зазначено АТЗТ “Харківський коксовий завод”, адреса отримавача 61071, м. Харків, Карачевське шосе, 44, код станції 440209.

Відповідно до додатку №1 до договору - специфікації від 17.11.2005 р. сторони узгодили, що позивач зобов’язується поставити вугілля марки “Ж” фракції 0-100 у кількості 2000 т. за ціною 375,00 грн. за тону без НДС, на загальну суму 900 000,00 грн. ( у тому числі НДС), а згідно п. 6.1. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата здійснюється: 20% попередньої оплати, 80% по факту надання позивачем 4 залізничної накладної на відвантажену партію товару.

Обов’язок щодо поставки товару позивач виконав належним чином, що підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу № 52416072 від 20.11.2005 р. та №52416075 від 21.11.2005 р., двома актами б/н прийому-передачі від 23.112005 р., відомостями обліку відвантаження (відпуску) вугілля та продуктів вуглезбагачення від 20.11.2005 р. та від 21.11.2005 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні. Згідно зазначених документів відповідач отримав вугілля марки “Ж” фракції 0-100 у загальній кількості 807,5 тон на загальну суму 363375,00 грн., при цьому претензій до кількості та якості не виставлялось.

Згідно з п.4.7. Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання акту прийму-передачі. Таким чином, після підписання актів прийому-передачі 23.11.2005 р. до відповідача перейшло право власності на вугілля марки “Ж” фракція 0-100у кількості 807,5 тон на загальну суму 363375,00 грн..

Відповідно до п. 4.6. Договору вартість залізничного тарифу з доставки товару від станції відправлення сплачує покупець (відповідач).

Відповідно до залізничних квитанцій про приймання вантажу № 52416072 від 20.11.2005 р. та №52416075 від 21.11.2005 р. та відомостей обліку від 20.11.2006 р. та від 21.11.2006 р. залізничний тариф склав 17184,00 грн. В матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000084 від 23.11.2005 р., податкова накладна №1442 від 23.11.2005 р. на загальну суму 17184,00 грн.. На оплату відповідачу виставлено рахунок-фактуру №СФ-000403 від 23.11.2005 р. на загальну суму 363375,00 грн. з ПДВ для сплати вартості отриманої у власність вугільної продукції та рахунок-фактуру №СФ-000404 від 23.11.2005 р. на загальну суму 17184,00 грн. з ПДВ для оплати вартості залізничного тарифу. Факту отримання на оплату рахунків-фактур №СФ-000403 від 23.11.2005 р. та №СФ-000404 від 23.11.2005 р. відповідач у судових засіданнях не заперечив.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист №216 від 12.12.2006 р. (оригінал якого судом оглянуто), яким позивач звернувся до відповідача з вимогою провести оплату за отримане вугілля та залізничного тарифу на загальну суму 380559,00 грн..

Оцінивши надані докази, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав доказів виконання зобов’язання належним чином.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті вартості товару та залізничного тарифу в сумі 17184,00 грн. позивачем доведений у судовому засіданні, підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним товару спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18027,03 грн. за період з 24.11.2005 р. по 24.05.2006 р..

Частиною 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, із змісту ст.ст.546, 547, 549 ЦК України слідує, що неустойка (штраф, пеня) є видом забезпечення виконання зобов’язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (недійсним). Таким чином, оскільки сторони не встановили відповідальність за порушення зобов’язань, зокрема, у вигляді пені у письмовій формі, позивач на цій підставі, не має права вимагати сплати пені. Таким чином, суд вирішив відмовити позивачу у стягненні пені.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11416,77 грн. та 53907,94 грн. втрат від інфляційних процесів за період з 24.11.2005 р. по 24.11.2006 р..

Стаття 612 Господарського кодексу України передбачає, якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк, вважається таким, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована сума втрат від інфляції за не виконання грошового зобов’язання в сумі 53907,94 грн.. Зазначена сума нарахована позивачем правомірно, перевірена у судовому засіданні, тому підлягає задоволенню.

За період з 24.11.2005 р. по 24.11.2006 р. позивачем нараховано - 11416,77 грн. 3% річних.

У судовому засіданні судом перевірено розрахунок 3% річних, при перевірці встановлено, що сума річних за зазначений період складає 11416,77 грн., тому вимога позивача, щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача про неотримання вугілля за договором судом до уваги не приймаються, тому, що позивачем надані всі докази які підтверджують факт отримання товару ТОВ “Інтерсервіс Центр”. Факту отримання на оплату рахунків-фактур №СФ-000403 від 23.11.2005 р. та №СФ-000404 від 23.11.2005 р. відповідач у судових засіданнях не заперечив.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До матеріалів даної справи позивачем надано документи, які свідчать, що послуги по захисту його інтересів надано саме адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір №0111-06 від 09.11.2006 р. про надання юридичних послуг) з яких можливо зробити висновок, що послуги по даній справі надано саме адвокатом та віднести ці витрати до складу судових витрат. Окрім того, встановлено, що платіжним дорученням №940 від 14.11.2006 р. позивачем оплачено послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інтресервіс Центр” (69091, м. Запоріжжя, вул. Возз’єднання України, 2/21, п/р 26006301158717 в ЗЦВ ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 33011522) ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна фірма “ПРОМСНАБ” (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Радянська, 52/11, п/р26007158159001 в ФКБ ПриватБанк м. Павлоград, МФО 305727, код ЄДРПОУ 21891718) 380559,00 грн. основного боргу, 53907,94 грн. втрат від інфляційних процесів, 11416,77 грн. 3% річних, 4458,84 грн. –витрат на сплату державного мита, 117,77 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Скасувати заходи по забезпеченню позову, які було застосовано за ухвалою господарського суду від 15.03.2007 р. у справі №22/95/07.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення оформлене, підписане та оголошено згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.04.2007 р.

Суддя Ю.О. Скидано ва