Рішення № 10389829, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/23515.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Енергобуд”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпроукоінвест”

Про           стягнення 588964,86 грн.

                                                                                           Суддя Курдельчук І. Д.

Представники учасників процесу:

від позивача Ткаченко А.Г. –директор

від відповідача не з’явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр Енергобуд” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпроукоінвест” про стягнення 588964,86 грн., з яких 376335,37 грн. становить сума основного боргу за виконанні за договором субпідряду № 208/07-03 від 14.07.2008 року, але неоплачені роботи, 137362,41 грн. –сума пені, 13171,74 грн. –сума 3% річних та 62095,34 грн. –збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті виконаних за договором субпідряду № 208/07-03 від 14.07.2008 року робіт.

Як слідує з доданого відповідачем до клопотання акту звірки, проти наявності спірної заборгованості він не заперечує, проте звертається до суду з заявою про застосування до позовних вимог про стягнення пені спеціального строку позовної давності та встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку її нарахування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду та присвоєно їй номер 13/235.

Судове засідання, яке мало відбутись 25.05.2010 року в зв’язку з перебуванням судді у відпустці відбулося 15.06.2010 року, про що сторін повідомлено під розписку.

Заява позивача про вжиття заходів по забезпечення позову, викладена в позовній заяві, шляхом накладення арешту на майно відповідача на суму заявлених по даній справі позовних вимог, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду, або зробити його неможливим.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст. ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього у судовому засіданні роз’ясненні вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2008 року позивач та відповідач уклали договір субпідряду № 208/07-03 (далі Договір), відповідно до умов якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт з монтажу навісної вентилюємої системи на об’єкті: „Будівництво житлово –офісного комплексу з паркінгом” у кварталі, обмеженому вул. Кузминського та вул. Степана Руданського у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до умов Договору, проектної документації, яка передається відповідачем позивачу та зобов’язується якісно та своєчасно їх виконати.

Відповідно до п. 2.1 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 14.01.2009 року, загальна вартість робіт та послуг за Договором згідно кошторисної документації становить 999296,40 грн.

Згідно п. 4.1 Договору позивач щомісячно приймає виконання робіт на підставі акта виконаних робіт (КБ2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 981335,37 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належними чином засвідченими довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) за вересень 2008 року за листопад 2008 року та за січень 2009 року та Актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 за вересень 2008 року від 30.09.2008 року, № 1 та № 2 за листопад 2008 року від 30.11.2008 року, № 1 та № 1 за січень 2009 року від 30.01.2009 року. Вказані документи підписані сторонами без зауважень.

Відповідач проти факту виконання вказаних робіт та їх вартості не заперечує.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів відповідач сплачує позивачу аванс у розмірі 555000 грн. від загальної вартості робіт за Договором згідно листу та виставленому рахунку протягом 3 –х днів після підписання Договору; протягом 3-х календарних днів після підписання акта виконаних робіт –розрахунок за виконані роботи.

Як слідує з доданих до матеріалів справи документів на виконання умов Договору відповідач перерахував позивачеві аванс в розмірі 555000 грн. та 26.11.2008 року ще 50000 грн. Отже загальна сума перерахована відповідачем на виконання умов Договору становить 605000 грн.

Таким чином несплаченими залишились роботи на суму 376335,37 грн.

Відповідач проти наявності вказаної заборгованості не заперечує про що свідчать підписані ним акти звірки розрахунків від 31.01.2009 року, від 30.06.2009 року та від 31.05.2009 року.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 01 від 17.11.2009 року та з вимогою № 3 від 19.01.2010 року щодо сплати спірної суми. На доказ направлення вказаних документів до матеріалів справи долучено копії повідомлень про вручення поштових відправлення № 13766740 та № 13090843 з відмітками відповідача про отримання вказаних листів 25.11.2009 року та 08.02.2010 року відповідно.

Відповідач на вказані листи не відповів, заборгованість не погасив.

Отже, на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за виконані останнім за умовами Договору роботи становить 376335,37 грн.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання в частині оплати робіт на загальну суму 376335,37 грн., як свідчать матеріали справи, не виконав що ним і не заперечується, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 376335,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 137362,41 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 13.7 Договору за порушення строків оплати робіт за виконані роботи з відповідач стягується 0,1 % вартості робіт, за якими допущене прострочення оплати за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, як слідує з умов Договору та положень ст. 549 ЦК України, визначений Договором вид відповідальності, за своєю правовою природою фактично є пенею, що свідчить про те, що умовами Договору сторони досягли згоди про застосування відповідальності за порушення відповідачем строку оплати робіт у вигляді пені.

Проте, слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви він розраховує пеню, виходячи з розміру 0,1 % від вартості несплачених робіт за період 12 місяців.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже нарахування пені в даному випадку мало бути проведено виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідачем на виконання умов Договору сплачено 605000 грн. Вказані оплати зараховуються наступним чином:

- акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 за вересень 2008 року вважається оплаченим повністю.

Залишок коштів становить 440175,99 грн. (605000-164824,01)

- акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 2 за листопад 2008 року на суму 701586,90 грн. вважаються погашеними на суму 440175,99 грн.

Несплачена сума за вказаними актами становить 261410,91 грн. (701586,90-440175,99).

- акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 1 за січень 2009 року від 30.01.2009 року на суму 114924,46 грн. вважаються повністю не оплаченими.

Отже, позивач мав розраховувати пеню за наступні періоди:

- за актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 2 за листопад 2008 року від 30.11.2008 року на суму 261410,91 грн. (неоплачений залишок) за період з 04.12.2008 року по 04.06.2009 року;

- за актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 1 за січень 2009 року від 30.01.2009 року на суму 114924,46 грн. за період з 03.02.2009 року по 03.08.2009 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як слідує з матеріалів справи, а саме з конверту, в якому позовна заява надійшла до суду, з позовом до суду позивач звернувся 13.04.2010 року (штамп відділення зв’язку), тобто частина з пені, на яку позивач має право знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В наданому відповідачем клопотання він вертається до суду з заявою про застосування до позовних вимог про стягнення неустойки спеціальної позовної давності в 1 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за наступні періоди:

- за актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 2 за листопад 2008 року від 30.11.2008 року на суму 261410,91 грн. (неоплачений залишок) за період з 13.04.2009 року по 04.06.2009 року;

- за актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) № 1 та № 1 за січень 2009 року від 30.01.2009 року на суму 114924,46 грн. за період з 13.04.2009 року по 03.08.2009 року.

Загальна сума пені які підлягає стягнення з відповідача на користь позивача становить 19481,53 грн.

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.Період прострочкиКількість днів прострочкипеня НБУ*2Сума пені

261410,9113.04.200904.06.200953249109,99

114924,4613.04.200914.06.200963244760,71

114924,4615.06.200903.09.200981225610,83

Всього19481,53

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 13171,74 грн. та збитків від інфляції в сумі 62095,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 376335,37 грн., пеня в сумі 19481,53 грн., 3 % річних в сумі 13171,74 грн. та збитки від інфляції в сумі 62095,34 грн., в задоволенні решти вимог підмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпроукоінвест” (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, ідентифікаційний код 33611827, р/р 2600168576 у КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Енергобуд” (61010, м. Харків, вул. Першої Кінної Армії, 70, к. 16, ідентифікаційний код 33817623, р/р 26005001307390 в АТ „ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) основний борг в сумі 376335 (триста сімдесят шість тисяч триста тридцять п’ять) грн. 37 коп., пеню в сумі 19481 (дев’ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 53 коп., 3 % річних в сумі 13171 (тринадцять тисяч сто сімдесят одна) грн. 74 коп., збитки від інфляції в сумі 62095 (шістдесят дві тисячі дев’яносто п’ять) грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4710 (чотири тисячі сімсот десять) грн. 84 коп. та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                 І. Д. Курдельчук

Дата підписання 15.07.10