Рішення № 10389798, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/9401.06.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Велта»

до закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Сатіс»

про стягнення 513,07 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Сушко Б.В. представник за довіреністю №3/10 від 11.01.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Велта» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Сатіс»про стягнення 513,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 21.05.2008 року було укладено договір №2008/15/ФП про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії.

Відповідно до ковер-ноту № TP 177/2008 від 22.09.2008 року та додаткової угоди №1 до ковер- ноту від 12.01.2009 року, позивач передав, а відповідач прийняв у перестрахування автомобіль Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.

01.06.2009 року з застрахованим автомобілем стався страховий випадок.

Відповідно до страхового акту №77ТР від 08.07.2009 року, позивачем була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 54381,17 грн.

Частка страхового відшкодування ЗАТ CK «Сатіс»по зазначеному страховому випадку склала 16,67 % від суми збитку, тобто 9125,02 грн. (включаючи частку відшкодування ЗАТ CK «Сатіс»на експерте дослідження, на оформлення довідки ДАІ).

Частину своєї частки страхового відшкодування у розмірі 8 809,61 грн. відповідач перерахував 04.09.2009 року. Таким чином, позивачем не було отримано 315,41 грн. у звязку з чим останній звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року порушено провадження у справі № 33/94, розгляд справи призначено на 02.03.2010 року.

В судовому засіданні 02.03.2010 року оголошено перерву до 11.03.2010 року для надання додаткових доказів по справі.

11.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2010 року.

В судове засідання 27.04.2010 року представник позивача не зявився, проте через загальний відділ діловодства подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи те, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті, а також необхідність витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 01.06.2010 року.

У судове засідання 01.06.2010 року представник позивача не зявився, проте через загальний відділ діловодства подав заяву про розгляд справи без участі представника, документи на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2010 року, а також відзив на заперечення відповідача на позовну заяву.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.05.2008 року між закритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Сатіс»та акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «Велта»було укладено договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії №2008/15/ФП.

Частина 1 статті 987 ЦК України передбачає, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно ч.1 статті12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п.1.1 договору №2008/15/ФП від 21.05.2008 року предметом договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній (необовязковій) основі, а також основні взаємні права і обовязки сторін, повязані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування або ретроцесію.

Пунктом 1.5 договору №2008/15/ФП від 21.05.2008 року передбачено, що на підставі та на умовах договору сторони укладають конкретні договори перестрахування. Конкретні договори перестрахування укладаються у формі ковер-нот. Кожний конкретний договір перестрахування укладається на умовах договору, якщо інше прямо не зазначено в ньому. Конкретний договір перестрахування, укладений сторонами в рамках договору, не залежить від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування.

Згідно з п.2.7 договору №2008/15/ФП від 21.05.2008 року, підписуючи конкретний договір перестрахування, перестраховик однозначно і беззаперечно погоджується з тим, що всі умови, викладені в такому договорі, вважаються такими, що повністю задовольнили перестраховика, і були для нього цілком достатніми для визначення ступеня ризику по конкретному договору перестрахування, а умови, що не викладені в підписаному конкретному договорі перестрахування, повністю відповідають умовам договору страхування та Правилам страхування страховика, що уклав договір страхування.

На виконання вимог договору, 22.09.2008 року сторонами був підписаний та скріплений їх печаткою ковер-нот №ТР 177/2008.

Відповідно до ковер-нот №ТР 177/2008 від 22.09.2008 року, страхувальником є ОСОБА_1., обєктом страхування транспортний засіб Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1, 2008 року випуску, страхова сума 150000,00 грн., частка відповідальності ЗАТ «СК «Сатіс»становить 30000,00 грн.

Згідно з додатковою угодою №1 від 12.01.2009 року до ковер-ноту № ТР 177/2008 від 22.09.2008 року, у звязку з збільшення ринкової вартості ТЗ, страхова сума становить 180000,00 грн.

Зазначений автомобіль був застрахований страхувальником у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту №289 серія ТР від 22.09.2008 року від дорожньо-транспортних пригод та інших ризиків, зазначених у договорі добровільного страхування, на період з 23.09.2008 року по 22.09.2009 року. Згідно п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 12.01.2009 року) страхова сума становить 180 000,00 грн.

01.06.2009 року представник страхувальника телефонограмою за вх. № 653 сповістив позивача про настання страхового випадку, що стався 01.06.2009 року за участю автомобіля Toyota Camry д.н. НОМЕР_1.

Листом вих. № 1451 від 02.06.2009 року позивач повідомив відповідача про настання страхової події та зазначив, що розмір нанесеного матеріального збитку встановлюється.

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця №161/2009 від 01.07.2009 року, матеріальний збиток, завданий власникові Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП становить 54381,17 грн.

07.07.2009 року позивачем був складений і затверджений розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику.

08.07.2009 року позивачем був складений страховий акт № 77 ТР, на підставі якого, згідно видаткового касового ордеру №399 від 09.07.2009 року страхувальнику була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 54381,17 грн.

15.07.2009 року позивачем був направлений на імя відповідача лист вих. №1705 від 13.07.2009 року із додатком всіх необхідних документів для здійснення, у відповідності з умовами пункту 7.1 договору, виплати на користь позивача своєї частки страхового відшкодування по автомобілю Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1, який належить страхувальнику ОСОБА_1. Даний пакет документів було отримано відповідачем 17.07.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8162566. У вказаному листі №1705 від 13.07.2009 року позивач зазначив, що сума страхового відшкодування по договору страхування становить 54381,17 грн., частка страхового відшкодування відповідача становить 16,67% від суми збитку, тобто 9065,34 грн. Доля витрат перестраховика по експертному дослідженні становить 45,84 грн. Доля витрат перестраховика на оформлення довідки ДАІ становить 13,84 грн. Загальна відповідальність перестраховика по заявленому збитку становить 9125,02 грн.

Листом № 367/1 від 30.09.2009 року відповідач повідомив позивача, що ним було проведено перерахунок суми страхового відшкодування, і визначена сума страхового відшкодування за ковер-нотом №ТР 177/2008 від 22.09.2008 року становить 8749,93 грн. (1) коефіцієнт страхового покриття ЗАТ СК «Сатіс» по даному договору складає: 30000 1034,66 = 28965,34/30 000 = 0,9655, де 30000 грн. відповідальність перестраховика, 1034,66 попередні виплати проведені відповідачем. 2) 16,67%* 0,9655 = 16,09% - відкоригована частка відповідальності ЗАТ СК «Сатіс». 3) 54381,17 грн.* 16,09% = 8749,93 грн. частка страхового відшкодування СК «Сатіс»).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами відповідачем 04.09.2009 року було перераховано на користь позивача частку страхового відшкодування в розмірі 8809,61 грн. (8749,93 грн. частка страхового відшкодування + 45,84 грн. за проведення експертного дослідження + 13,84 грн. за оформлення довідки ДАІ).

Спір щодо суми перестрахового відшкодування виник на підставі того, що відповідач вважає, що її розмір має розраховуватися в частці від страхової суми зважаючи на попередню сплату страхового відшкодування, а позивач вважає, що страхове відшкодування має розраховуватися із повної страхової суми.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Частиною 17 статті 9 Закону України «Про страхування»передбачено, що у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Таким чином, законодавство про страхування допускає випадки страхування майна як на повну вартість майна, так і на частину його вартості.

Відповідно до п. 4.11 Правил № 23 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджені президентом Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії «Велта»від 28 серпня 2006 року (надалі Правила №23) встановлено, що після виплати страхового відшкодування страхова сума зменшується на суму вже сплаченого страхувальнику страхового відшкодування.

В пункті 12.7 Правил № 23 вказано, що договір страхування, за яким частково виплачено страхове відшкодування, продовжує діяти в розмірі різниці між страховою сумою та сумою сплаченого страхового відшкодування.

Аналогічні положення містять і в 8.5 договору добровільного страхування наземного транспорту №289 серія ТР від 22.09.2008 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, в період дії договору (до 01.06.2009 року) з автомобілем Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 відбулися страхові випадки, виплата по яким становила 5530,48 грн., а саме:

- 2506,68 грн. (видатковий касовий ордер №637 від 23.12.2008 року);

- 1223,80 грн. (видатковий касовий ордер №094 від 23.02.2009 року);

- 1800,00 грн. (видатковий касовий ордер №093 від 23.02.2009 року).

Таким чином станом на 01.06.2009 року (дату настання четвертого страхового випадку) ринкова вартість транспортного засобу становила 180 000,00 грн., а страхова сума 174469,52 грн., тобто: 180000,00 грн. 2506,68 грн. 1223,80 грн. 1800,00 грн. = 174468,52 грн.

Згідно з п. 4.8 договору добровільного страхування наземного транспорту №289 серія ТР від 22.09.2008 року, якщо страхова сума менше дійсної ринкової вартості ТЗ, вступає в силу страхування в частці (пропорційне страхування).

За такого підходу частка відповідальності страховика по Ковер-ноту складає: 174469,52 * 100/ 180000 = 96,93 %.

А частка відповідача становить: 16,16% (16,67% *93,96% = 16,16% або 30000,00 грн. * 96,93%/180 000,00 грн. = 16,16%).

Таким чином, сума страхового відшкодування до виплати відповідачем становить: 54381,17 грн. * 16,16% = 8787,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частку страхового відшкодування виплачено в розмірі 8749,93 грн.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню в розмірі 38,06 грн. (8749,93 грн. 8787,99 грн.)

В частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 277,35 грн. відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12.2 договору №2008/15/ФП від 21.05.2008 року передбачено, що якщо сторонами не були дотримані терміни проведення розрахунків по сплаті страхового відшкодування, та інше не було передбачено умовами договору та конкретним договором перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на момент порушення цих термінів, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.17.2 ковер-ноти №ТР 177/2008 від 22.09.2008 року, перестраховик зобовязується виплатити страховику чи по його дорученню страхувальнику страхове відшкодування, пропорційно частці відповідальності перестраховика по страховому випадку протягом 10 банківських днів після отримання необхідних документів.

Як встановлено судом всі необхідні документи відповідачем були отримані 17.07.2009 року.

Тобто, відповідач зобовязаний був виплати страхове відшкодування до 31.07.2009 року включно.

Розрахунок пені:

За період з 01.08.2009 року по 11.08.2009 року:

8847,67 грн. * 2* 11,0%/365 * 11 дні прострочення = 58,66 грн.;

За період з 12.08.2009 року по 04.09.2009 року:

8847,67 грн. * 2* 10,25%/365 * 24 дні прострочення = 119,26 грн.;

За період з 05.09.2009 року по 23.11.2009 року:

38,06 грн. * 2* 10,25%/365 * 80 днів прострочення = 1,71 грн.;

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 179,63 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 18,03 грн. відмовити.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 58,72 грн., на відповідача 43,28 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 135,87 грн., на відповідача 100,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Сатіс»(юридична адреса: 011333, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, поштова адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, оф.4, п/р 26502301240652 в Київміськвідділенні ПІБ України, МФО 322250, код ЄДРПОУ 22963118) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Велта» (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 46, п/р 26503000417501 у відділенні №11 ТОВ Астра Банк в м. Харків, МФО 380548, р/р 26506820008300 у Київському відділенні Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016; ЄДРПОУ 23465084) суму основного боргу 38 (тридцять вісім) грн. 06 коп., пеню в розмірі 179 (сто сімдесят девять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 43 (сорок три) грн. 28 коп. та 100 (сто) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в розмір 277,35 грн. та пені в розмірі 18,03 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 15.07.2010 року.