Рішення № 10389784, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/18208.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»

До: 1) Науково-виробничої фірми «ТЕХНОЛОГІЯ»(далі –відповідач-1)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРПРІНТ»

(далі –відповідач-2)

Про стягнення 2221495,29 грн. та 50000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Софієнко І.О. –представник за довіреністю № б/н від 01.06.10.

Від відповідача-1 не з’явився

Від відповідача-2 не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»до відповідачів: Науково-виробничої фірми «ТЕХНОЛОГІЯ»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРПРІНТ»про:

- стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості в сумі 2221 495,29 грн. (2 102 391,38 грн. - несплачена частина основного боргу, 25 474,88 грн. –3% річних, 93 629,03 грн. – інфляційні втрати);

- стягнення солідарно з відповідача-2 на користь позивача суми поруки 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.10. порушено провадження у справі № 30/182, розгляд справи було призначено на 22.06.10. о 15-20.

Представником відповідача-1 22.06.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва та в судовому засіданні 22.06.10. було подано клопотання про відкладення розгляду справи № 30/182 для отримання Науково-виробничою фірмою «ТЕХНОЛОГІЯ»копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами та надання часу для складення письмових заперечень на позовну заяву.

Представник відповідача-2 в судове засідання 22.06.10. не з’явився, але 22.06.10. подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРПРІНТ»зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а також просить суд слухання справи проводити буз участі повноважного представника-2 в зв’язку відсутністю в штаті товариства посади юрисконсульта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/182 було відкладено на 02.07.10. о 14-30.

Представник відповідача-1 в судове засідання 02.07.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.10. не виконав, але 01.07.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надіслав телеграму, відповідно до якої просить суд відкласти розгляд справи № 30/182 в зв’язку неможливістю повноважного представника Науково-виробничої фірми «ТЕХНОЛОГІЯ»бути присутнім в судовому засіданні 02.07.10.

Представник відповідача-2 в судове засідання 02.07.10. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.10. розгляд справи № 30/182 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 08.07.10. о 11-10.

В судовому засіданні 08.07.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання 08.07.10. не з’явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Таким чином, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, наприклад, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії або переходу до нього прав кредитора іншим чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.08.09. між Науково-виробничою фірмою «ТЕХНОЛОГІЯ»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІАДА»(Продавець) було укладено договір поставки № 1230 (надалі –договір поставки).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України та п. 1.1. Договору заміни сторони у зобов’язанні № б/н від 03.03.10. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»перейшли усі права та зобов’язання, які існували у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІАДА»за договором поставки № 1230 від 03.08.09., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІАДА»(Постачальником) та Покупцем –Науково-виробничою фірмою «ТЕХНОЛОГІЯ»–відповідач-1.

Відповідач-1 погодив заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІАДА»на нового кредитора –Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»шляхом підписання відповідного Договору заміни сторони у зобов’язанні № б/н від 03.03.10.

Згідно п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до Специфікацій, що додаються до Договору і є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 2.1. Договору поставки, номенклатура, ціна, кількість та асортимент «Товару»повинні відповідати Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 3 від 01.12.09. до Договору поставки № 1230 від 03.08.09., предметом договору поставки є вузли та комплектуючі для несамохідного транспортного обладнання для технічного обслуговування верхньої будови колії залізниць з переробкою твердих відходів МПК-400, у тому разі: сортувальна лінія «СЛ-1»в комплектації, стаціонарна маніпуляторна установка ОМТ-70М з гідростанцією та грейфером, рукавний фільтр ФРИР-36, вентилятор ВР132-30-6,3 (ВР 129-28,1-6,3.1) з двигуном 22/3000, вентилятор В-Ц6-28-5 (ВР 129-28,1-5,1) з двигуном 11/3000, пневмообладнання, осушувач АБОВ-0150А в комплекті з фільтрами ФСВ-О-0140А та ФСВ-Т-0140, експериментальні нейтралізатори І та ІІ ступенів каталітичної очистки випускних газів пересувного сміттєспалювального комплексу МПК-400, компресор роторно-пластичний ACS 7L, електро-гідравл. прес HSM VL-45, адсорбціонний вуглетканевий фільтр ФАУ-900, центробіжно-вихровий пилоуловлювач, димоохолоджувач ІІ ступень з осьовими вентиляторами, термокаталітична футерована піч з камерою опалювання, завантажувальним пристроєм, системами подачі палива, вентиляторного та компресорного повітря, димовідводжуючим трактом, укріпленням платформи, східцями, площадками, настилами, з контейнерами для зборки шлаку та приймання ТПВ, в зборі, електрообладнання та КВПтаАз монтажем та накладкою; загальна сума продукції, що поставляється складає 5488215, 00 грн.

Згідно п. 3.1. Договору поставки, умови поставки визначаються в Специфікаціях до Договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до видаткової накладної № 165 від 25.12.09. та видаткової накладної № 35 від 05.10.09. Постачальник поставив а Покупець прийняв Товар на загальну суму 3306802,20 грн.

Отже, Постачальник свої зобов'язання за договором поставки виконав в повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Ппокупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Специфікації № 3 від 01.12.09. до Договору поставки № 1230 від 03.08.09., оплата здійснюється по факту поставки і допускається попередня оплата.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.4 Договору поставки, розрахунки за даним договором проводяться в національній валюті України у порядку безготівкового розрахунку.

Згідно з п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем-1 повністю виконано не було, оскільки Покупець лише частково оплатив поставлений Товар, що підтверджується банківською випискою № б/н від 14.08.09. та платіжним дорученням № 128 від 16.11.09. враховуючи повернення певних сум отриманої передплати, що підтверджується платіжним дорученням № 555 від 23.10.09., платіжним дорученням № 411 від 17.09.09., платіжним дорученням № 425 від 21.09.09., платіжним дорученням № 84 від 23.11.09., платіжним дорученням № 125 від 10.12.09.

Отже, відповідачем-1 було частково виконано грошове зобов’язання з оплати поставленого Товару та перераховано на користь позивача грошові кошти за поставлений товар у сумі 1154410, 82 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за поставлений товар складає 2152391, 38 грн.

30.04.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»(Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВЕРПРІНТ»(Поручитель) було укладено договір поруки № 3/6 (надалі –договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Згідно з п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника –Науково-виробничої фірми «ТЕХНОЛОГІЯ»за договором поставки № 1230 від 03.08.09.

Виконання основного зобов’язання за договором поставки № 1230 від 03.08.09. боржником забезпечується порукою частково.

Розмір зобов’язання боржника (виключно в частині оплати отриманого товару за договором поставки № 1230 від 03.08.09.), яке забезпечується порукою за даним договором складає 50000,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за договором поставки № 1230 від 03.08.09. поручитель зобов’язується погасити заборгованість боржника перед кредитором у сумі поруки, а саме 50000,00 грн.

Але, зобов’язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов’язання поруки то і право кредитора, і обов’язок поручителя по його закінченні припиняються, а отже жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Враховуючи вищевикладене, поручителя слід вважати зобов’язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Сторонами по даному договору поруки було встановлено, що він діє до 15.05.10. (п. 4.2 договору поруки).

Вимога позивача за договором поруки була отримано відповідачем-2 18.02.10.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості в сумі 50000,00 грн. слід визнати необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 2271495, 29 грн. слід визнати обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по платежах за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь інфляційні втрати в розмірі 93629,03 грн., та 3% річних в розмірі 25474,88 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат в розмірі 93629,03 грн., та 3% річних в розмірі 25474,88 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості в сумі 2221495,29 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не надано суду жодних належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Науково-виробничої фірми «ТЕХНОЛОГІЯ»(61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 8, код ЄДРПОУ 22638602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗХОЛРИНГ»(83009. м. Донецьк, пр-т Засядька, д. 2 А, код ЄДРПОУ 36888105) 2152391 (два мільйони сто п’ятдесят дві тисячі триста дев’яносто одна) грн. 38 коп. –основного боргу; 93629 (дев’яносто три тисячі шістсот двадцять дев’ять) грн. 03 коп. –інфляційних втрат; 25474 (двадцять п’ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 88 коп. –3% річних; 22714 (двадцять дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 95 коп. –державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕПРІНТ»50000,00 грн. в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.М. Ващенко