Рішення № 10389767, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/20705.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-TV» доВідкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»

простягнення 44005,08 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-TV»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»про стягнення 44005,08 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 09/34 від 17.08.2009 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 103330,80 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 38158,48 грн., пеню у розмірі 3236,15 грн., збитки від інфляції у розмірі 2136,87 грн. та 3 % річних у розмірі 473,58 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          В позовній заяві позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що облікуються на його поточному рахунку.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки в позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на майні відповідача та грошових коштах, що облікуються на його поточному рахунку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 14.06.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 27.05.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2010 року судом встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: 03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19-А.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 05.07.2010 року.

          Представник позивача у судове засідання 05.07.2010 року не з’явився, однак, через загальний відділ діловодства суду подав докази, витребувані ухвалою суду від 14.06.2010 року, та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

          Представник відповідача у судове засідання 14.06.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 27.05.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          17.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-TV»(надалі –позивач) укладено договір субпідряду № 09/03 (надалі –договір).

          Відповідно до пункту 1.1 договору відповідач доручив, а позивач зобов’язався виконати роботи з будівництва швейної фабрики, що знаходиться на земельній ділянці розміром 1,204 га, розташованій у селищі міського типу Гоща, Гощанського р-ну, Рівненської обл., 35400, Україна, кадастровий номер 5621255100:01:001:0140, та передати виконані роботи у встановлений договором строк.

          Пунктом 1.4 сторони погодили, що позивач здійснює перелік передбачених договором робіт, передає відповідачу роботи за типовими формами КБ-2а КБ-3, а відповідач приймає та оплачує вартість виконаних позивачем робіт.

          Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що вартість робіт встановлюється на підставі узгодженої сторонами договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору та складає 103814,40 грн.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за вересень 2009 року на суму 1654,80 грн., за вересень 2009 року на суму 4075,20 грн., за вересень 2009 року на суму 2644,00 грн., за вересень 2009 року на суму 14954,40 грн., за вересень 2009 року на суму 18744,00 грн., за листопад 2009 року на суму 422,40 грн., за листопад 2009 року на суму 14794,80 грн., за листопад 2009 року на суму 17955,60 грн., за листопад 2009 року на суму 8085,60 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 103330,80 грн.

          Відповідач оплатив виконані роботи частково, здійснивши на користь позивача переказ 62072,40 грн., що підтверджується наданим суду платіжним дорученням № 973 від 06.10.2009 року.

          Роботи на суму 41258,40 грн., виконані позивачем в листопаді 2009 року, залишилися неоплаченими.

          Відповідно до пункту 3.3 договору позивач зобов’язався перераховувати відповідачу 3 % від суми договірної ціни за послуги генерального підряду.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000190 від 01.10.2009 року на суму 1862,17 грн. та № ОУ-0000239 від 01.12.2009 року на суму 1237,75 грн. загальна вартість наданих за договором послуг генпідряду склала 3099,92 грн.

          Позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 38158,48 грн., попередньо вирахувавши з вартості виконаних за договором робіт вартість послуг генпідряду.

          Виходячи зі змісту підпункту 3.2.1 пункту 3.2 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов’язався 1 раз на місяць на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів.

          Надані суду акти типової форми КБ-2в за листопад 2009 року не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що вказані документи були підписані сторонами в останній робочий день звітного місяця, тобто, 30.11.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за роботи, виконані в листопаді 2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 10.12.2009 року.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 38158,48 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 3236,15 грн. за період з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року, збитки від інфляції у розмірі 2136,87 грн. за період з 10.12.2009 року по 01.04.2010 року та 3 % річних у розмірі 473,58 грн. за період з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 11.2 договору сторони обумовили, що за порушення передбачених пунктом 3.3 договору строків розрахунків за фактично виконані позивачем і передані відповідачу відповідно до пунктів 8.2-8.4 договору роботи, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          Наведений вище пункт 3.3 договору регулює питання оплати послуг генпідряду.

          Однак, виходячи з буквального значення слів, вжитих в пункті 11.2 договору («за порушення … строків розрахунків за фактично виконані і передані відповідачу … роботи»), та змісту пунктів 8.2-8.4 договору, які визначають порядок здачі та приймання виконаних робіт, суд визначає, що пунктом 11.2 договору сторони погодили сплату пені за прострочення оплати робіт, а не відшкодування вартості послуг генпідряду.

          Судом встановлено, що розрахуватися за роботи, виконані в листопаді 2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 10.12.2009 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 11.12.2009 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення відповідачем оплати робіт, виконаних в листопаді 2009 року, можливе по 10.06.2010 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, суд обчислює пеню в межах позовних вимог, тобто, в межах періоду, заявленого позивачем.

          За перерахунком суду розмір пені складає:

          38158,48 грн. * 20,5 % * 152 (з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року) / 365 = 3257,58 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 3236,15 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду розмір збитків від інфляції складає:

          38158,48 грн. * 105,6 % (індекс інфляції за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року: 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 %) –38158,48 грн. = 2136,87 грн.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 2136,87 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          38158,48 грн. * 3 % * 152 (з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року) / 365 = 476,72 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 473,58 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19-А; ідентифікаційний код 01414034) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-TV» (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 6; ідентифікаційний код 21095772) основну заборгованість у розмірі 38158 (тридцять вісім тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 15 коп., збитки від інфляції у розмірі 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) 87 коп., 3 % річних у розмірі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 58 коп., 440 (чотириста сорок) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –15.07.2010 року.