Рішення № 10389669, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/60117.05.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»

До відповідача          Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

Третя особа                    на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство «КРЕЗ»

Про                               стягнення 6622034,4 грн. збитків

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача Григоров М.А. (директор)

від відповідача           Мартинюк О.П. (за дов.)

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»до відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»про стягнення 6622034,40 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконанням відповідачем умов інвестиційного договору № 11-16/04 від 20.07.2004 р. позивачу завдано збитки у розмірі 6622034,40 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/601.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява за підписом представника - Негоди О.В, який діє на підставі довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 р., про відмову від позову. Заява мотивована тим, що 21.02.2008 р. укладено договір б/н про відступлення права вимоги, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»передає, а приватне підприємство «КРЕЗ»приймає право вимоги за договором № 11-16/04 від 20.07.2004 р..

Представник позивача Процков С.В. заперечив проти прийняття зави, посилаючись на те, що директором довіреність Негоді О.В. не видавалась.

Розгляд справи відкладено до 28.01.2010 р. та викликано у судове засідання директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»Григорова Михайла Анатолійовича для надання пояснень щодо видачі довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 р. на представлення інтересів товариства обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»Негодою Олександром Володимировичем.

Григоров Михайло Анатолійович з’явився в судове засідання та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що не підтримує заяву про відмову від позову, наполягає на розгляді справи по суті, доручень Негоді Олександру Володимировичу не видавав, крім того, йому не відомо про існування договору про відступлення права вимоги приватному підприємству «Крез».

За таких обставин судом не прийнято заяву про відмову від позову.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. до участі у справі залучено як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство «КРЕЗ», оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов’язки останнього щодо однієї зі сторін.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що ним неодноразово повертались позивачу отримані за спірним договором кошти, однак не були прийняті останнім.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на договір про відступлення права вимоги від 21.02.2008 р., за яким право вимоги позивачем за договором № 11-16/04 від 20.07.2004 р. відступлено іншій особі. Договір від імені позивача підписано Негодою Олександром Володимировичем, що діяв на підставі довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 р., виданої директором ТОВ «Нафтаінвест»Григоровим Михайлом Анатолійовичем.

За твердженням відповідача, факт підписання довіреності Григоровим М.А. був предметом дослідження спеціаліста, за результатом якого складено висновок № 83 від 09.02.2010 р. Даний висновок проведено у ході перевірки Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві заяви Григорова М.А., на підтвердження чого надано листа від 10.03.2010 р. № 55/2474.

Ухвалою суду від 15.03.2010 р. розгляд справи відкладено та направлено запит до Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві з метою витребування висновку спеціаліста № 83 від 09.02.2010 р..

Станом на 15.04.2010 р. відповідь на запит не надійшла.

У судове засідання 15.04.2010 р. представник третьої особи не з’явився.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповіді на запит.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 17.05.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України.

У судове засідання 17.05.2010 р. представник третьої особи не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.07.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) «Нафтаінвест»(інвестором) та відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт»(виконавцем) було укладено інвестиційний договір №11-16/04 (далі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 Договору виконавець зобов'язався від свого імені та за дорученням інвестора і за рахунок залучених від інвестора коштів вчинити дії щодо будівництва об'єкта інвестування, яким є вбудоване нежиле приміщення № 3 в секції № 3 по вул. Юрківська, буд. 28 в Подільському районі м. Києва розташоване в напівпідвальному приміщенні та першому поверсі загальною площею 201 кв.м. (площа приміщення підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ) (далі - Приміщення).

Відповідно до п.1.4 Договору, запланований термін здачі Приміщення в експлуатацію - 3 квартал 2004 р.

Згідно з п. 2.4 Договору виконавець зобов'язався надати інвестору протягом 60 діб після здачі вбудованого Приміщення в експлуатацію за актом державної комісії документи, необхідні для оформлення права власності на Приміщення в державних органах в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору інвестор в двохмісячний термін з моменту підписання Договору перераховує на рахунок фінансування будівництва виконавця 385920 грн.

Протягом серпня-вересня 2004 р. інвестор перерахував на рахунок виконавця 385920 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в матеріали справи.

У передбачений Договором строк виконавець зобов’язання щодо передання протягом 60 діб після здачі вбудованого Приміщення в експлуатацію за актом державної комісії документів, необхідних для оформлення права власності на Приміщення в державних органах в установленому порядку, не виконав, чим порушив умови Договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення зобов’язання щодо передачі після здачі вбудованого Приміщення в експлуатацію за актом державної комісії документів, необхідних для оформлення права власності на Приміщення в державних органах в установленому порядку, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Невиконання своїх зобов’язань за Договором мало місце внаслідок відчуження приміщення відповідачем.

Зокрема, рішенням господарського суду міста Києва по справі 30/238 від 11.06.2007 р. було визнано дійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежилого приміщення під номером 49, що знаходиться в секції номер 3 у будинку під номером 28, що розташований по вул. Юрківській в м. Києві, загальною площею 199 кв. м, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш» як покупцем та відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт»як продавцем на умовах, викладених у попередньому договорі від 12.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В., та визнано право власності на нерухоме майно - вбудоване нежиле приміщення під номером 49, що знаходиться в секції № 3, буд. 28, по вул. Юрківській у м. Києві загальною площею 199 кв.м. за товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш».

Рішенням господарського суду міста Києва по справі 21/521 від 27.09.2007 р. було визнано право власності на нерухоме майно - вбудоване нежиле приміщення під номером 49, що знаходиться в секції № 3, буд. 28, по вул. Юрківській у м. Києві загальною площею 201,3 кв.м., за товариством з обмеженою відповідальністю «Щебень України».

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, на час розгляду справи виконання в натурі відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт»зобов’язання передати документи, необхідні для оформлення права власності на Приміщення в державних органах в установленому порядку та оформлення товариством з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) «Нафтаінвест»права власності на приміщення, є неможливим.

Згідно з ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Обґрунтовуючи завдані збитки позивач просить стягнути з відповідача реальну вартість Приміщення на час звернення до суду, визначену на підставі незалежної оцінки.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом приймається як належний доказ висновок спеціаліста з будівельно-технічних досліджень та визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8252 від 12.08.2008 р., яким встановлено, що дійсна (ринкова) вартість Приміщення становить 6622034,40 грн. з ПДВ.

Також суд погоджується з твердженням позивача, що збитки були йому завдані внаслідок дій відповідача, що порушують права позивача, а саме продажу Приміщення. Тобто, позивачем доведено причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням та завданими збитками.

Твердження відповідача про те, що позивач не є стороною за спірним Договором не приймається судом до уваги, оскільки Договір про відступлення права вимоги від 21.02.2008 р., на який посилається відповідач, підписано неповноважною особою.

Зокрема, в силу ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 ЦК України визначено як обов’язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженої на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї установи.

Обставини справи, які відповідно до законодавств сова повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

У той же час, суду не подано оригінал довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 р., на підставі якої Негода О.В. 21.02.2008 р. від імені позивача уклав договір про відступлення права вимоги.

Подана копія довіреності не засвідчена директором позивача, а тому не може бути прийнята судом як допустимий доказ.

Також не є допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України висновок спеціаліста від 09.02.2001 р. № 83, оскільки останній не має статусу судової експертизи, а тому його висновки не можуть бути використані як доказ при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04071, місто Київ, вул. Верхній вал, 70, код 03150071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»(03058, місто Київ, вул. Деснянська, 19, код 31748574) 6622034,40 грн. збитків, 25500 грн. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 14.07.2010 р.