Рішення № 103895461, 08.04.2022, Франківський районний суд м. Львова

463/4862/21

2/465/1125/22

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2022 року Франківський районний суд м. Львова, в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.,

з участю секретаря Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського Національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Львові про зняття арешту з квартири, -

В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулася із позовною заявою до відповідачів про зняття арешту з квартири. В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 про одруження, виданим міським відділом реєстрації актів громадського стану Львівського обласного управління юстиції 29.09.2001 року. У 2019 році чоловік захворів на тяжку хворобу та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується витягом з актового запису про смерть № 001059/2020 виданого 08.01.2020 року. З метою прийняти спадщини дружина ОСОБА_2 - позивач звернулась до приватного нотаріуса Камінського Юрія Івановича. На підставі її заяви приватним нотаріусом 03.03.2020 року заведено спадкову справу №5/2020, номер спадкової справи у спадковому реєстрі - 65620419, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59683371 від 03.03.2020 року. Згідно довідки приватного нотаріуса Камінського Ю.І. від 03.03.2020 року № 27/02- 14 виданої позивачці, вбачається, що приватним нотаріусом цією довідкою підтверджується, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу №5/2020 та підтверджено, що спадкоємцями померлого ОСОБА_2 являються: його дружина ОСОБА_1 (Позивач) та його малолітній син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), якого позивач на даний час є законним представником. На момент смерті ОСОБА_2 був співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на власності № НОМЕР_3 від 10.11.2004 року та витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна, що долучено до позовної заяви. Тобто, після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Після спливу шестимісного строку, під час проведення процедури оформлення для видачі свідоцтва про право на спадщину на частину зазначеної квартири приватним нотаріусом повідомлено, що на даний час видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену квартиру не може та з цього приводу надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №240600058 від 15.01.2021 року з якої встановлено, що наданий час має місці обтяження на дану квартиру - накладено арешт на квартиру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 51954877 від 25.08.2016 року виданою державним виконавцем Франківським відділом виконавчої служби м. Львів Вільчинською Христиною Ігорівною. З врахуванням вищенаведеного та за відсутністю у ДВС на виконанні стосовно ОСОБА_2 виконавчого провадження позивач просить вирішити питання щодо зняття з арешту майна померлого чоловіка ОСОБА_2 . В досудовому порядку таке вирішити неможливо, у зв`язку з чим позивач позбавлена на даний час скористатись правом на спадщину та оформити право власності на частину квартири, користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд. Просить суд зняти арешт майна (квартири) померлого.

Позивач зазначає, що з врахуванням наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/93/16, який перебував на виконанні у виконавчому провадженні № 51954877 в рамках якого накладався арешт на майно померлого чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Позивачем сплачено відповідачу - Львівському Національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.ҐЖИЦЬКОГО борг у розмірі 15 014, 64 грн. в повному обсязі. Відтак, станом на даний час заборгованість перед відповідачем відсутня. Зазначені обставини підтверджуються заявою відповідача від 10.11.2021 року, яка надсилалась 10.11.2021 року на електронну пошту представника позивача та суду, в якій відповідачем підтверджено про сплачу зазначеної суми та не заперечено про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.05.2021 року матеріали позовної заяви скеровані до Франківського районного суду м.Львова за підсудністю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 17.06.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі. За результатами проведеного підготовчого судового засідання 31.03.2022 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача подав заяву про завершення розгляду справи у його відсутності, просить позов задоволити.

Представники відповідачів подали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

У відповідності до положень ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 про одруження, виданим міським відділом реєстрації актів громадського стану Львівського обласного управління юстиції 29.09.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується витягом з актового запису про смерть № 001059/2020 виданого 08.01.2020 року.

З метою прийняти спадщини дружина ОСОБА_2 - позивач звернулась до приватного нотаріуса Камінського Юрія Івановича. На підставі її заяви приватним нотаріусом 03.03.2020 року заведено спадкову справу №5/2020, номер спадкової справи у спадковому реєстрі -65620419, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59683371 від 03.03.2020 року.

Згідно довідки приватного нотаріуса Камінського Ю.І. від 03.03.2020 року № 27/02- 14 виданої позивачці, вбачається, що приватним нотаріусом цією довідкою підтверджується, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу №5/2020 та підтверджено, що спадкоємцями померлого ОСОБА_2 являються: його дружина ОСОБА_1 (Позивач) та його малолітній син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), якого позивач на даний час є законним представником.

На момент смерті ОСОБА_2 був співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на власності № НОМЕР_3 від 10.11.2004 року та витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна, що долучено до позовної заяви. Після спливу шестимісного строку, під час проведення процедури оформлення для видачі свідоцтва про право на спадщину на частину зазначеної квартири приватним нотаріусом повідомлено, що на даний час видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену квартиру не може та з цього приводу надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №240600058 від 15.01.2021 року з якої встановлено, що наданий час має місці обтяження на дану квартиру - накладено арешт на квартиру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 51954877 від 25.08.2016 року виданою державним виконавцем Франківським відділом виконавчої служби м. Львів Вільчинською Христиною Ігорівною.

Відповідно до ч.1 ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.З ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статтей 1268-1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який у встановлений шестимісячний строк подав заяву про прийняття спадщини з часу її відкриття, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 статті 1268) тобто з дня смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка подавши заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини.

Спадщиною є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємця.

Таким чином, у зв`язку зі смертю спадкодавця - ОСОБА_2 у позивача виникло право на квартиру АДРЕСА_2 , яка входить до складу спадщини, тому позивач є належним позивачем для зняття арешту з квартири, що належало померлому.

Як зазначено вище, 17.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 51954877, боржником якого являвся ОСОБА_2 .

В рамкам даного виконавчого провадження 24.11.2016 року державним виконавцем керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та внесено у відповідні реєстри.

31.05.2017 року державним виконавцем керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Із роздрукованої із реєстру зазначеної постанови про арешт майна вбачається, що накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2

02.03.2021 року до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (надалі-ДВС) представником Позивача - адвокатом Кецком Володимиром Ярославовичем подавався адвокатський запит, в якому представник Позивача просив надати інформацію про перебування на виконанні виконавчих проваджень, які стосуються боржника - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) , щодо прийнятих рішень про закінчення виконавчих проваджень або повернення виконавчих документів, також інформацію щодо вирішення питання про зняття арешту з майна померлого ( ОСОБА_2 ).

У відповідь на даний запит листом від 08.02.2021 року № 4811 ДВС повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №51954877 з примусового виконання наказу №914/931/16 виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологїї імені С.З. Гжицького боргу розмірі 15 014,64 грн. В рамкам даного виконавчого провадження 24.11.2016 року державним виконавцем керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та внесено у відповідні реєстри.

31.05.2017 року державним виконавцем керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також, ДВС повідомлено, що оскільки вищевказане виконавче провадження завершено та не перебуває на примусовому виконанні, воно не підлягає закінченню керуючись п.З ч.1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та одночасно ДВС у своєму листі послався на підстави для зняття зиконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ч.4 59 Закону України «Про виконавче провадження» та звернув увагу на ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», в якій передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Окрім цього, ДВС до розгляду поданого апиту повідомлялось, що матеріали виконавчого провадження зберігаються три роки.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення тільки у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно із ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Враховуючи, що будь-яких виконавчих проваджень, за якими боржником є чоловік позивача - немає та те, що виконавче провадження знищено через сплив строків зберігання, суд вважає, що відсутні законні підстави для збереження арешту даного майна.

Частиною 3ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за якими зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини здійснюється у відкритому виконавчому провадженні.

Згідно частини 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тож у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналізуючи вищенаведені обставини, в даний час дія арешту на нерухоме майно порушує право позивача, оскільки відповідно до відомостей наданих Франківським ВДВС ЛМУЮ виконавчі документи відносно спадкодавця позивача у відділі на виконанні не перебувають. Позивач у свою чергу не може скористатись правом спадкування.

Відповідно до ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, належно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Нормами ч.ч.1.2 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст.16ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевказаного та враховуючи встановлені обставини,на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право позивача на володіння майном,внаслідок чого вона буде позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, оскільки будь-яке виконавче провадження відносно 31.05.2017 року державним виконавцем керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також, ДВС повідомлено, що оскільки вищевказане виконавче провадження завершено та не перебуває на примусовому виконанні, воно не підлягає закінченню керуючись п.З ч.1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та одночасно ДВС у своєму листі послався на підстави для зняття зиконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ч.4 59 Закону України «Про виконавче провадження» та звернув увагу на ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», в якій передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Окрім цього, ДВС до розгляду поданого апиту повідомлялось, що матеріали виконавчого провадження зберігаються три роки. Крім того, суду надано копію квитанції № 57209624 від 10.11.2021 року про сплату коштів у розмірі 15 014,64 грн. Відтак суд прийшов до висновку, що відповідно до встановлених обставин та закону, арешт накладений на майно боржника знімається та скасовується, державним виконавцем не були здійснені заходи щодо зняття арешту, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом скасування постанови про арешт майна та зняття арешту з даного майна.

Керуючись статтями 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 та заборону на її відчуження, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.08.2016 року, винесеною в рамках виконавчого провадження № 51954877 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Вільчинською Х.І.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

Національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, код ЄДРПОУ 00492990, адреса: м.Львів, вул.Пекарська, 50.

Франківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 35009269, адреса: м. Львів, вул. Конотопська, 6.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Мартьянова С.М.