Рішення № 10389129, 14.07.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "14" липня 2010 р. по справі № 8/76-38

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Рута- С”, м. Житомир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”,

м. Луцьк

про стягнення 11 148 грн. 99 коп.

                                                             Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з.

від відповідача: Мельничук В.В., довіреність від 05.01.2010 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Рута- С” просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” 11 148 грн. 99 коп., в тому числі: 10 112 грн.

55 коп. основного боргу згідно договору поставки №011009-10/1п від 01.10.2009 року, 857 грн. 55 коп. пені, 52 грн. 79 коп. збитків від інфляції, 126 грн. 10 коп. річних та судові витрати по справі: 111 грн. 49 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

14.07.2010 року на адресу суду від позивача по факсу надійшла заява від 12.07.2010 року №133, згідно якої останній просить розгляд справи проводити без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі; а також пояснення від 12.07.2010 року №135, де на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2010 року позивач повідомляє, що згідно накладної №РР-0000689 від 05.01.2010 року товар поставлено на суму 833 грн. 62 коп., проте при прийомці товару виявлена його нестача на суму 42 грн. 88 коп., про що зазначено у накладній, тому сума фактичної поставки по даній накладній складає 790 грн. 74 коп.; згідно накладної №РР-0004573 від 21.01.2010 року товар відпущено на суму 2412 грн.

79 коп., проте у зв’язку з нестачею товару на суму 51 грн. 21 коп. сума фактичної поставки по даній накладній складає 2361 грн. 58 коп..

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 14.07.2010 року №4115 повідомив про часткову оплату основного боргу в сумі 5000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 07.07.2010 року №21750, проте, з’ясувавши в судовому засіданні, що кошти в сумі 5000 грн. згідно зазначеного платіжного доручення повернулись на рахунок відповідача, представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 10112 грн. 55 коп. Нарахування пені, річних та збитків від інфляції представник відповідача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стверджує, що поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №011009-10/1п від 01.10.2009 року, на який посилається позивач, а згідно доданих до позовної заяви накладних, у яких відсутні посилання на зазначений договір поставки.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -           

в с т а н о в и в:

1 жовтня 2009 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Рута- С” та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” був укладений договір №011009-10/1п, (далі договір а. с. 5-7).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 01.10.2009 року №011009-10/1п.

Згідно п. п. 1.1, 3.1, 5.3, 8.2.1 договору в редакції протоколу розбіжностей

(а. с. 8-10) позивач зобов’язувався передавати у власність відповідачу товар партіями, асортимент та кількість якого зазначаються в накладних, а відповідач – приймати та своєчасно – протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто підписання відповідних накладних, що фіксують прийом – передачу товару, проводити його оплату. У разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п. 9.1 договору він діє до 31.12.2009 року, але в будь – якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік у разі відсутності заяви однієї із сторін про його розірвання протягом 5 днів до закінчення дії договору. Докази припинення дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач у період з 23.12.2009 року по 21.01.2010 року передав відповідачу товар на загальну суму 12 829 грн. 78 коп., що стверджується накладними (а. с. 12-25).

В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково.

Заборгованість відповідача в сумі 10 112 грн. 55 коп. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем згідно розрахунку 126 грн. 10 коп. річних за період з 23.01.2010 року по 17.06.2010 року та 52 грн. 79 коп. збитків від інфляції за лютий – травень 2010 року підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 8.2.1 договору у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нараховані позивачем 804 грн. 91 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 8.2.1 договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем збитків від інфляції, річних та пені, оскільки поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №011009-10/1п від 01.10.2009 року, а згідно накладних, не прийняті судом до уваги, так як підписання сторонами договору №011009-10/1п від 01.10.2009 року відповідач не заперечує; будь - яких інших підстав поставки йому товару позивачем, аніж договір №011009-10/1п від 01.10.2009 року, відповідач не навів. Крім того, посилання на договір значиться в накладних

(а. с. 12-25): «згідно договору №2634 від 01.10.2009 року», відмітка про №2634 значиться на договорі (а. с. 5); платіжному дорученні від 07.07.2010 року №21750.

Відпуск позивачем продукції без довіреностей є підставою для винесення судом окремої ухвали.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 111 грн. 49 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”,

м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21а, код 34928470, р/р 26004070297671 у ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Рута- С”, м. Житомир, вул. Кооперативна, 20, код 33649845, р/р 26001001012535 у ВАТ «Перший Інвестиційний банк» у

м. Києві, МФО 311056

- 10 112 грн. 55 коп. основного боргу, 857 грн. 55 коп. пені, 52 грн. 79 коп. збитків від інфляції, 126 грн. 10 коп. річних, 111 грн. 49 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього:

11 496 грн. 48 коп. (одинадцять тисяч чотириста дев’яносто шість грн. 48 коп. ).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 14.07.2010 року

          Суддя                                                   Кравчук А.М.