Ухвала суду № 103888667, 04.04.2022, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/50/2022

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2022 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

з участю прокурора Шуманського П.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Жовтого М.М. та Горбуляка І.В.

потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши в режимі відеоконференції в судовому засіданні в залі суду м. Бережани в рамках кримінального провадження, внесеного 24 жовтня 2021року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211050000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.2861 КК України, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, із вищою освітою, не працюючому, не одруженому, який до затримання проживав в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Бережанського районного суду Тернопільської області 25 січня 2022 року надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 24 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211050000197 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 2861 КК України, для розгляду по суті.

25 березня 2022 року прокурор звернувся до Бережанського районного суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, термін дії якого спливає 11 квітня 2022 року, оскільки змінювати обраний обвинуваченому запобіжний захід вважає недоцільним, бо інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть усунути ризики, які були передумовою для його обрання.

В клопотанні прокурор вказує, що проведеним досудовим рослідуванням встановлено, що 24.10.2021 р., близько 01 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзаці 4 ч. 2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30.06.1993), із змінами та доповненнями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (у взірцях крові останнього знайдено етиловий спирт в концентрації - 2,14 %о (проміллє), керував технічно справним автомобілем «MITSUBISHI-GALANT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, червоного кольору (належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу громадянину ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_2 , а водій ОСОБА_1 керував ним на підставі наявного в нього свідоцтва про його реєстрацію), з трьома пасажирами в салоні ( ОСОБА_5 , яка займала переднє місце пасажира, ОСОБА_2 , яка займала заднє місце пасажира зліва і ОСОБА_6 , який займав заднє місце пасажира справа), без вантажу, рухався автомобільною дорогою М-30 сполученням «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через

міста Вінницю, Кропивницький)», у напрямку від м. Тернопіль до м. Бережани, Тернопільського району, Тернопільської області.

Рухаючись в межах населеного пункту - с. Шибалин, Бережанської МТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, на 101 км + 200 м, вказаної автодороги М-30 із швидкістю біля 120 км/год., тобто швидкістю, яка значно перевищувала безпечну та дозволену (50 км/год.) на даній ділянці автодороги, що була визначена тимчасовим дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.» (на жовтому фоні); Розділу 33. «Дорожні знаки- Правил дорожнього руху, який разом з тимчасовими дорожніми знаками: 1.15 «Небезпечне узбіччя» та 1.37 «Дорожні роботи» (на жовтому фоні), Розділу 33. «Дорожні знаки» ПДР були встановлені перед місцем ДТП по напрямку руху до м. Бережани та діяли в місці ДТП, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт на ній, водій ОСОБА_1 , зокрема і під дією вжитих алкогольних напоїв, не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав безпечної та дозволеної на даній ділянці автодороги швидкості руху, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.2, 12.4, 12.9 (б) ПДР, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 ЗУ «Про дорожній рух», які зобов`язували його рухатися вказаною вище ділянкою автодороги із безпечною та дозволеною швидкістю руху, тобто не більше 50 км/год., і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час руху ділянкою автодороги із заокругленням ліворуч та ухилом на спуск величиною 6 %, по напрямку руху до м. Бережани, із мокрим асфальтобетонним покриттям, водій ОСОБА_1 не обрав такі прийоми керування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах, обстановці, внаслідок чого на заокругленій ділянці автодороги допустив зміну напрямку руху керованого автомобіля «MITSUBISHI-GALANT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ліворуч, і перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію), розділу 34. Дорожня розмітка, ПДР, яку перетинати забороняється, виїхав цим автомобілем спочатку на зустрічний транспортний потік, на який виїжджати категорично забороняється, а як наслідок в подальшому допустив занос транспортного засобу проти напрямку годинникової стрілки і виїзд автомобіля на конструктивно виділений елемент автомобільної дороги, який не призначений для руху транспортних засобів - ліве узбіччя, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги пунктів: 1.10 (в частині визначення понять: «маневрування (маневр)», «узбіччя», і належне виконання їх вимог), 10.1, а також вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), розділу 34. Дорожня розмітка, ПДР.

Своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 , виїхавши за межі проїзної частини дороги, а саме на ліве узбіччя, лівий кювет не забезпечив безпеку дорожнього руху та як наслідок допустив контактування виступаючих частин керованого автомобіля з нерівностями дорожнього покриття, подальший наїзд правою боковою частиною автомобіля на електричні опори, які були встановлені на лівому узбіччі, і подальше розвертання транспортного засобу навколо центру його ваги проти годинникової стрілки та перекидання на дах.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілі (пасажири автомобіля «MITSUBISHI-GALANT», р.н. НОМЕР_1 ), а саме:

- ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких настала його смерть на місці події;

- ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження від яких настала її смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, що призвели до непоправного знівечення обличчя потерпілої, що, згідно з п. 2.1.1 (е) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995), належить до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «маневрування (маневр)», «узбіччя», і належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 2.9 (а), 10.1,

12.1, 12.2, 12.4, 12.9 (б), а також вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), розділу 34. Дорожня розмітка, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені в абзацах 1. 2 частини 5 статті 14 та абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30.06.1993), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням загибелі кількох осіб, а саме смерті потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та заподіянням потерпілій ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження.

24 жовтня 2021 року на підставі ст.208 КПК України ОСОБА_1 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.2861 КК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

26 жовтня 2021 року ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, із строком дії до 23 грудня 2021 року включно, який надалі ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду продовжено до 14.02.2022, а ухвалою Бережанського районного суду продовжено до 11.04.2022року.

Посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, вважає необхідним у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

Метою продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою згідно з вимогами п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, спеціалістів та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою продовження строку тримання під вартою є те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність зазначених ризиків.

Зокрема ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив дану дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої дві особи загинуло, а 1 особа отримала тілесні ушкодження, у стані алкогольного сп`яніння чим грубо порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, що є кваліфікуючою обставиною даного кримінального правопорушення.

Таке легковажне відношення до порушень вимог ПДР, в частині категоричної заборони керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, може вказувати на аналогічне відношення обвинуваченого ОСОБА_1 до обов`язків, які можуть бути на нього покладені у разі обрання до останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та вчинення ним нових злочинів.

Крім цього, ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , а також має навички керування транспортними засобами (легковими), користується посвідченням водія серії НОМЕР_3 , з категорією «В», яке йому видане в 2015 році і дійсне до 24.02.2045 року, що в умовах дії угоди про безвізовий режим укладеної між Україною та країнами Європейського союзу дозволяє йому безперешкодно виїхати за межі України, і таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 24.10.2021 року, останній неодружений, на утриманні дітей, осіб похилого віку та інвалідів не має, ніде не працює, не є приватним підприємцем, зареєстрований та фактично проживає спільно із батьками в АДРЕСА_1 , що вказує на такі соціальні зв`язки, відповідно сімейні обов`язки, які дозволяють йому безперешкодного переховування від органів досудового розслідування та/або суду, шляхом виїзду за межі України, і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання.

Вказана дорожньо-транспортна пригода набула широкого суспільного резонансу, враховуючи наслідки до яких вона призвела, а саме: загибель двох молодих людей, і травмування однієї особи, а також способу її вчинення, а саме те, що водій вчинив ДТП в стані алкогольного сп`яніння та під час дорожньо- транспортної пригоди, не обравши безпечної та дозволеної швидкості руху, застосував неправильні прийоми керування та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги, перекидання транспортного засобу на дах, враховуючи зазначену обставину обвинувачений ОСОБА_1 , розуміючи такі наслідки, які спричинені його діями, і відповідно міру покарання, яку він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 народився та з народження проживає в смт. Козова, колишнього Козівського на даний час Тернопільського району, Тернопільської області, у нього є міцні соціальні зв`язку на цій адміністративній території, широке коло друзів та знайомих, тому він може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані по даному кримінальному провадженню та проживають на вказаних територіях, з метою не надання ними правдивих показів щодо обставин розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього, на час ДТП в салоні його автомобіля перебували його знайомі, зокрема і пасажир ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_3 , на яку останній, перебуваючи на волі, враховуючи їхні дружні відносини, зможе здійснити вплив, з метою

надання нею, як особи, якій відомі всі обставини ДТП, неправдивих показань з приводу обставин ДТП або не повідомлення слідчому всіх важливих обставин ДТП, що мають значення.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них, а може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. За таких обставин, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він, перебуваючи на волі, використовуючи свої міцні соціальні зв`язки та авторитет, широке коло друзів та знайомих, може незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, знаючи, що вона постійно проживає у смт. Козова, або свідків цієї пригоди, чим перешкодить кримінальному провадженню іншим чином.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, не буде з`являтися за кожною вимогою до прокурора чи суду та належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок якого загинуло дві людини, є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків

кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, - тобто, вказуючи на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просить клопотання задоволити.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, просив його задоволити, дав суду пояснення аналогічні тексту поданого ним клопотання.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотання прокурора підтримали, просили його задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_1 із клопотанням прокурора погодився.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Жовтий М.М. проти клопотання прокурора заперечив та, враховуючи той факт, що в обвинуваченого внаслідок ДТП була пошкоджена щелепа та вибиті зуби, просив змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт для того, щоб обвинувачений міг полікуватися та підготуватися до відбуття покарання, яке останній готовий понести.

Захисник обвинуваченого адвокат Горбуляк І.В. просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та підтримав клопотання свого колеги про зміну запобіжного заходу. Враховуючи той факт, що в Україні введено воєнний стан, просив не тратити державних грошей на утримання обвинуваченого в місцях позбавлення волі, а замінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, на запобіжний захід у виді домашнього арешту в період з 20 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. наступної доби із зобов`язанням обвинуваченого працювати на благо Батьківщини, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час забепечить вказані прокурором у клопотанні ризики, які на його думку є невиправданими.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до переконання, що клопотання прокурора слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 обрано 26 жовтня 2021 року ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області.

17 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 до 14 лютого 2022 року включно.

11 лютого 2021 року ухвалою Бережанського районного суду обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено обраний раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, із строком його дії до 11 квітня 2022 року включно.

Виходячи з наведеного, слідчі судді як Бережанського районного, так і Тернопільського міськрайонного суду прийшли до висновку про те, що в кримінальному провадженні є достатньо обставин, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають над принципом забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила ці дії; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України« від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Він має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Суд, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, враховує, що відповідно до ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього передбачених законом процесуальних обов`язків, а також перешкоджання спробам переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

Відповідно до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 прокурор вважає, що щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні є наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання на наявність ризику у виді можливості переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду суд вважає таким, що знайшло своє підтвердження лише частково. До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що справа розглядається вже судом, а тому ОСОБА_1 не може ухилитися від органів досудового розслідування.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою суд враховує той факт, що:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 2861 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років;

Обвинувачений має паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , а також має навички керування транспортними засобами (легковими), користується посвідченням

водія серії НОМЕР_3 , з категорією «В», яке йому видане в 2015 році та є дійсним до 24.02.2045 року, що в умовах угоди про безвізовий режим, укладеної між Україною та країнами Європейського союзу, дозволяє йому безперешкодно виїхати за межі України, і таким чином переховуватися від суду.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 є неодружений, не має утриманців, ніде не працює, зареєстрований та фактично проживає спільно із батьками в смт. Козова Тернопільської області, і такі соціальні зв`язки та сімейні обов`язки дозволяють йому безперешкодне переховування від суду шляхом виїзду за межі України і тривалий час не повертатися до місця свого постійного проживання.

Суд також враховує те, що ОСОБА_1 народився та постійно проживає в смт. Козова, колишнього Козівського, на даний час Тернопільського району Тернопільської області, тому вважає, що у нього є міцні соціальні зв`язку на цій

адміністративній території, широке коло друзів та знайомих, тому він може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані та які проживають на вказаних територіях, з метою не надання ними правдивих показів щодо обставин даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього, суд вважає, що обвинувачений, враховуючи його дружні відносини із потерпілою ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, може здійснити вплив на неї з метою надання останньою неправдивих показань з приводу важливих обставин ДТП, що має значення для вирішення вказаного кримінального провадження.

Суд вважає, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він, перебуваючи на волі, використовуючи свої міцні соціальні зв`язки та авторитет, широке коло друзів та знайомих, може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, знаючи, що вони постійно проживають у смт. Козова, або свідків цієї пригоди, чим може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, він може не з`являтися за кожною вимогою до суду та належним чином не виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому жоден з більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, не зможе, запобігти зазначеним ризикам.

А так як ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок; якого загинуло дві людини, тому у відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає, що є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до переконання, що застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, та виправдовує подальше тримання його під вартою. Будь-яких даних про те, що застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які були передумовою його обрання в судовому засіданні не встановлено, а тому виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що клопотання прокурора є підставним і його слід задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, ч.2 ст. 369, 371, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів - до 2 червня 2022 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає виконанню з моменту її проголошення та діє до 2 червня 2022 року включно.

Копії ухвали вручити прокурору, захисникам, обвинуваченому та направити для виконання начальнику ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд шляхом подачі протягом семи днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.2 ст.376 КПК України повний текст ухвали складено та проголошено о 9 год. 30 хв. 7 квітня 2022 року.

Головуючий суддя: