Рішення № 1038535, 12.10.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.07 р. Справа № 11/264

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота

при секретарі судового засідання Острополець В.С.

За участю представників:

від позивача: Ніколаєв О.С. – за довіреністю

від відповідача: Сукач Т.В. – за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь

про стягнення 4118,20грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь, штраф за невиконання плану перевезення за № 762, за № 766, за № 781, за № 12/764 за березень 2007р. по дорогах призначення в розмірі 4118,20грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на облікові картки виконання плану перевезення № 762, № 766, № 781, № 12/764 за березень 2007р., претензії, відповіді на претензії, пояснення до облікових карток, телеграми, листи, плани перевезень, копію договору № 84/2462 від 25 березня 2004р., розрахунок суми штрафу та інше.

Відповідач надав до матеріалів справи відзив за № 94/645 від 01.10.2007р. та заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що ані Статутом залізниць України, ані Правилами планування перевезень вантажів не передбачено відповідальності відправника за невиконання плану перевезень вантажів по закордонним залізницям призначення при відправлені вантажів за межі території України.

На думку позивача, штраф нарахований у відповідності з діючим законодавством, тому просить позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача просить стягнути суму штрафу за невиконання плану перевезень у розмірі 4118,2грн.

Представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання в порядку ст.22 ГПК України від 03.10.2007р., в якому просить суд зобов’язати позивача надати докази того, що ті залізниці, по яких нараховано штраф є залізницями призначення експортних вантажів і що перевезення замовлених вантажів здійснювалося саме на ці залізниці.

У відповідь на клопотання відповідача представником позивача у судовому засіданні наданий „Порядок направления вагонопотоков и организация их в грузовые поїзда на железных дорогах Украины на 2007-2008гг. (план формирования поездов)”, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 30.05.07р. № 019-ЦЗ, згідно якого встановлюються станції переходу.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Справа слуханням була відкладена, згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що між сторонами укладено договір № 84/2462 від 25.03.2004р. про організацію перевезень вантажів, за умов якого Залізниця зобов’язалась приймати до перевезення вантажів відповідача, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами та заявками, а також надавати додаткові послуги, які пов’язані з перевезенням вантажу, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався у встановлені строки пред’являти Залізниці місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за планом № 762 на березень 2007р. заявив перевезення вантажу 29758 тон вантажу в 561 вагоні, який до кінця місяця був змінений до 34965 тон у 555 вагонах. Залізниця узгодила план перевезення № 762 з урахуванням його змін до вказаного обсягу.

Згідно п.6.3 Правил планування перевезення вантажів весь обсяг був розбитий на середньодобові норми перевезення. Заповнення облікової картки № 762 та результати перевезення здійснювалися згідно п.6.5.3 Правил, тобто щодекадно, з урахуванням виконання норм щодобового завантаження.

Як пояснив позивач, відповідач штраф по дорогам призначення не визнав, посилаючись на той факт, що при перевезення експортного вантажу відповідальність за невиконання цього плану діючим законодавством не передбачена.

Позивач також вказує на те, що протягом першої, другої та третьої декад відповідач допустив невиконання плану перевезення по дорогам призначення у межах України, в 1 декаді у кількості 14 вагонів, за що йому нарахований штраф в сумі 291,20грн., в 2 декаді у кількості 3 вагона, за що йому нарахований штраф в сумі 62,20грн., в 3 декаді у кількості 171 вагон, позивач у відповідності з пунктом 6.7 Правил виключив недовантаження за загальним планом у кількості 46 вагонів, на інші 125 вагонів йому нарахований штраф в сумі 2600грн.

У березні 2007р. сторони узгодили план вантажоперевезення за № 766 на перевезення вантажу 93985 тон вантажу в 1472 вагонах.

Загальний план вантажоперевезення за березень 2007р. відповідачем не виконаний, нарахований штраф визнаний повністю, однак по дорогах призначення невиконання плану у 1 та 2 декадах відповідач визнав частково, від сплати штрафу в сумі 270,40грн. відмовився, мотивуючи тим, що він перевозив експортний вантаж, при перевезенні якого відповідальність за планом відсутня. Відповідач у 1 декаді допустив недовантаження у кількості 232 вагона, позивач у відповідності з пунктом 6.7 Правил виключив недовантаження за загальним планом у кількості 229 вагонів, у зв’язку з чим залізниця нарахувала йому на інші 3 вагона штраф у сумі 62,40грн., у 2 декаді допустив недовантаження у кількості 309 вагонів з урахуванням недовантаження за загальним планом (274 вагона), позивач нарахував штраф на 35 вагонів в сумі 728грн.

У березні 2007р. сторони узгодили план вантажоперевезення за № 781 на перевезення вантажу 19992 тон вантажу в 294 вагонах.

Позивач також вказує на те, що протягом другої декади відповідач допустив невиконання плану перевезення по дорогам призначення у межах України у кількості 47 вагонів. Позивач з урахуванням перевантаження 5 вагонів, на інші 42 вагона нарахував штраф в сумі 873,6грн, який відповідач відмовився сплачувати, мотивуючи експортним перевезенням.

За обліковою карткою за № 12/764 у березні 2007р. сторони узгодили перевезення 6930 тон у 110 вагонах.

Позивач також вказує на те, що протягом третьої декади відповідач допустив невиконання плану перевезення по дорогам призначення у межах України у кількості 24 вагонів. Позивач з урахуванням недовантаження за загальним планом 23 вагонів нарахував штраф на 1 вагон в сумі 20,8грн.

На думку позивача, у даному випадку спірні відносини підпадають під вимоги ст.106 Статуту залізниць України.

Таким чином, позивач стверджує, що за чотирма обліковими картками загальна сума нарахованого штрафу складає 4118,20грн., яку він намагається стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав: згідно ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України – договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зазначає, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Крім того, одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються до них.

Статут залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. У даному випадку, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р., ратифікованої Україною 05.06.1992р.

Згідно п.3.1 Правил - планування перевезень експортних, імпортних та транзитних вантажів здійснюється залізницями відправлення у порядку, викладеному у пункті 2 цих Правил. Пунктом 2.1 вказаних Правил визначено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

Якщо є обставина, яка згідно із статтею 107 Статуту залізниць України звільняє відправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень, вина відправника за недовантаження зменшується на кількість не завантажених у зв'язку з цим вагонів (тонн), контейнерів (пп.6.5.3).

Згідно п.1 “Тимчасового Положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 357, для перевезення експортних вантажів залізничними або залізнично-водними шляхами сполучення вантажовласники не пізніш як за 20 днів до початку планового місяця подають залізницям відправлення розгорнуті заявки на перевезення експортних вантажів, у яких зазначаються вид та кількість вантажу в тоннах і вагонах, прикордонні залізничні станції, морські та річкові порти, через які прямуватимуть ці вантажі, країна призначення та вантажоодержувач (покупець).

У спірних правовідносинах відповідач здійснив замовлення позивачу на виділення вагонів для здійснення перевезення експортних вантажів залізничними шляхами, і ці замовлення були внесені в плани. Направлення таких замовлень та планування перевезень, як вбачається із вказаних нормативних актів, направлене на упорядкування використання ресурсів залізниці щодо належного обслуговування суб’єктів господарювання у сфері перевезення.

Із встановлених судом обставин вбачається, що перевезення експортних вантажів залізничними шляхами сполучення здійснювалось на підставі замовлень відповідача у порядку, встановленому Правилами.

Згідно пп. 2.2 Правил та додатків 1 і 2, відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів у якому, зокрема, зазначається найменування родів та кількість вагонів, такі ж відомості вказуються і в плані перевезень. Відповідно до пп.2.5 Правил разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів відправники за наявності достатньої кількості вантажу надають управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою (додаток 4). Календарні плани перевезень вантажів маршрутами можуть коригуватися залізницею за заявою відправника, наданою за дві доби до початку декади. Цим підпунктом також визначено, що плани перевезення маршрутами у цілому для залізниці і за родами вантажів затверджуються начальником залізниці з повідомленням начальників дирекцій залізничних перевезень, які в свою чергу доводять ці плани до відома станцій, а станції - до відома відправників. Підпунктом 2.6 Правил визначено, що за два дні (не враховуючи дня подання) до початку декади відправник подає начальнику станції декадну заявку (додаток 5) в електронному вигляді з розподілом подачі вагонів на кожний день.

Відтак на підставі договору залізниця має надати замовлену та заплановану кількість вагонів певного роду. При цьому за невиконання умов договору, а саме плану перевезень, передбачена відповідальність.

Згідно ч.4 ст.106 Статуту залізниць України за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером). При цьому Статут визначає, що Правила – це нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов’язки сторін у процесі перевезення вантажів, а не доповнює чи уточнює їх. Суд зазначає, що Статут та Правила не містять визначення такого поняття як залізниця призначення.

Норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не дають підстав вважати, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись вищевказані нормативні акти, які не суперечать цій Угоді. Крім того, згідно ст.3 § 1 Угоди кожна сторона учасниця угоди зобов’язана здійснювати перевезення всіх вантажів, крім визначених у ст.4, на умовах цієї Угоди, якщо, зокрема, перевезення передбачене у плані перевезень вантажів залізницею відправлення, якщо діючі на дорозі відправлення внутрішні правила не визначають іншого порядку.

Відповідно до ст.7 § 6 Угоди відправник вантажу зобов’язаний у накладній на перевезення вантажу вказати вихідні прикордонні станції переходу (перетинання державного кордону), які і визначають залізницю призначення на території України.

Стаття 36 Угоди передбачає, що за відсутності в даній Угоді необхідних положень застосовуються положення, викладені у внутрішніх законах і правилах відповідної країни, залізниця якої є учасницею даної Угоди.

Відповідно до п 4.4 „Порядка направления вагонопотоков и организация их в грузовые поезда на железных дорогах Украины на 2007-2008гг.” „Оперативное изменение межгосударственных пунктов перехода, установленных действующими таблицами привязки и межгосударственным планом формирования грузовых поездов производится Дирекцией Совета по железнодорожному транспорту по согласованию с причастными железнодорожными администрациями.”

Пунктом 4.5 вищевказаного Порядку передбачено, що «По просьбам грузовладельцев экспедиторских организаций, присланным в Главное управление перевозок, может быть изменен путь следования вагонов и маршрутов, предусмотренный порядком направления вагонопотоков, в соответствии с Правилами эксплуатации и пономерного учета. Срок оформления изменений в пределах Украины в течение трех суток, в пределах СНГ – десять суток.

Відповідно до п.6.7 Правил планування перевезення вантажів „у разі коли відправник не пізніше 3 діб до дня навантаження подасть заявку про зміну залізниць призначення і ця зміна погоджена уповноваженою особою залізниці, планові показники навантаження на залізниці призначення заносяться до облікової картки з урахуванням такої зміни.”

Відповідачем не надано доказів, у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України, щодо внесення змін у відповідному порядку.

З врахування вказаних нормативних актів, норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р., ратифікованої Україною 05.06.1992р., приписів ст.106 Статуту залізниць України, встановлених судом обставин, а також тієї обставини, що згідно ч.4 ст.106 Статуту залізниць України відповідальність настає за невиконання плану перевезень по залізницях призначення, а згідно п.6 Правил, він стосується обліку виконання плану перевезення вантажів, та, зокрема, порядку визначення кількості вагонів (контейнерів), не завантажених з вини відправника, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Правилами планування перевезення вантажів, ст.ст.105, 106, 107 Статуту залізниць України, та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь (вул.Левченка, 1, м.Маріуполь, Донецької області, 87504, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк (вул.Артема, 68, м.Донецьк, 83000, ЄДРПОУ 01074957) суму 4118,20грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення.

Суддя Чернота Л.Ф.