Ухвала суду № 103852756, 10.03.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27491/21

Провадження №: 1-кп/752/1185/22

У Х В А Л А

10.03.2022 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бушеленко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Глоба К.О.

прокурора Литвинчук Є.О.

розглянувши у залі судового засідання у місті Києві питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого обвинувачено у рамках кримінального провадженні №12021100010001604у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва розглядається зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України - нападу з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та поєднаному з проникненням.

Станом на 10.03.2022 відносно обвинуваченого діє запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого добігає свого завершення 11.03.2022.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президентом України видано Указ "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно зі ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході розгляду питання про доцільність продовження тримання під вартоюобвинуваченого прокурор у справі клопотала перед судом про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 діб, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на наявність ризиків за п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, тяжкість інкримінованого злочину, суспільну небезпеку обвинуваченого, вказувала на недоцільність застосування наразі інших видів забезпечення кримінального провадження.

Розгляд описуваного питання проведено за участю прокурора та без решти учасників провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілої, представника потерпілої особи) з огляду на необхідність забезпечення досягнення завдань кримінального провадження і неможливість обмеження повноважень судів, а також виходячи з реальної поточної обстановки у м. Києві, наявності загрози життю, здоров`ю та безпеці сторін і потерпілих, працівників установи тимчасового ув`язнення, фізичної неможливості наразі транспортування обвинуваченого до приміщення суду, відсутності технічної можливості для забезпечення відеоконференцзв`язку з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", де утримується ОСОБА_1 .

На переконання суду вирішення описуваного процесуального питання головуючим суддею за відсутності в судовому засіданні обвинуваченого та захисника виправдовується суспільною необхідністю, яка на цей час переважає над потребою у дотриманні звичних процесуальних процедур, забезпечення яких повністю унеможливлене через агресивні воєнні дії Російської Федерації відносно України та її громадян і суцільною небезпекою для невизначеного кола осіб, які перебувають на території держави-жертви війни.

При цьому, з метою дотримання права обвинуваченого на захист при вирішенні питання доцільності продовження тримання його під вартою суд приймає до уваги заперечення захисника ОСОБА_1 - адвоката Березіної С.Г. проти аналогічних клопотань прокурора, які вже ставали предметом судового розгляду попередньо, зокрема на недоведеність проголошених прокурором ризиків, відсутність жодних заяв від потерпілої чи свідків, які б вказували на застосування відносно них ОСОБА_1 незаконного протиправного впливу.

Також суд враховує клопотання захисника від 10.03.2022, в якому остання просить суд відхилити вимоги сторони обвинувачення та не продовжувати тримання ОСОБА_1 під вартою. Своє клопотання захисник мотивує тим, що наразі на території України запроваджено воєнний час, а тому тримання обвинуваченого під вартою є безпідставним.

Враховуючи правові позиції сторін, керуючись вимогами ст. 331 КПК України, враховуючи, що раніше продовжуваний строк тримання обвинуваченого піж вартою спливає, тоді як реальна можливість завершити судовий розгляд відсутня, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведення винуватості, передбачено можливість застосування покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. При цьому, викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення (щодо події і способу, поведінку після), а також наявне в матеріалах справи документальне підтвердження інкримінування ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України (кримінальне провадження № 12021100030001886, що розглядається Деснянським районним судом міста Києва) дозволяють з певною вірогідністю вести мову про суспільну небезпечність обвинуваченого, а з огляду на стадію цього кримінального провадження, де не відбувся допит ані потерпілої ОСОБА_2 , ані свідків, суд вважає наявними і такими, що не зменшилися, ризики переховування від правосуддя, вчинення нового кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та потерпілу, представника потерпілої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр".

Дійшовши зазначеного висновку, суд зауважує, що у своїй усталеній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

Також суд вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить на цей час за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується.

Щодо передумов для обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, як-то домашнього арешту, суд зазначає, що з огляду на навислі над державною ризики, зумовлені військовою агресією проти України, можливості виконання органами влади, зокрема правоохоронними органами, своїх повноважень щодо контролю за дотриманням обвинуваченим режиму домашнього арешту є об`єктивно та обґрунтовано обмеженою, тоді як погіршення криміногенної обстановки може мати місце та вимагати збільшеної уваги органів Національної поліції.

Обставин, які б унеможливлювали обрання такого суворого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, судом не встановлено.

На переконання суду менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.

Крім того, суд відхиляє можливість вжиття відносно обвинуваченого застави, адже відомості про наявність у ОСОБА_1 відповідних фінансових можливостей до суду не надходило.

Проаналізувавши заперечення захисника обвинуваченого, суд не розцінює їх як такі, що дають змогу вести мову про зменшення ризиків, на які вказав прокурор та про можливість забезпечення завдань кримінального провадження без застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Отже, суд вважає за належне наразі продовжити раніше обраний запобіжний захід на 60 діб та залишити його без змін та без визначення альтернативного заходу.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 з-під варти як українця з бойовим досвідом для подальшого виконання ним завдань з оборони держави судом не встановлено.

Керуючись ст. 177, 331, 350, 372, 395 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

2. Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: по 09.05.2022 включно без визначення альтернативного, більш м`якого виду запобіжного заходу.

3. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 10.03.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Бушеленко