Ухвала суду № 10384788, 08.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6743/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" липня 2010 р. м. Київ

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Ізмайлової Т.Л.

суддів - Костюк Л.О., Маслія В.І.

при секретарі - Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Києво Святошинському районі на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року в справі за позовом ТОВ «Лойко Україна»до ДПІ у Києво Святошинському районі про визнання податкового повідомлення рішення недійсним.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво Святошинському районі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 0000052301/0 від 27.02.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року позов задоволений.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2009 року №54/23-3/35411165.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7, абз. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: ТОВ «Лойко Україна»завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 458775,00 грн.

Підставою для такого висновку стало те, що підприємством не надано до перевірки документи щодо підтвердження фактичної сплати залишку відємного значення у грудні 2007 року, січні 2008 року, червні 2008 року, липні 2008 року.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 27 лютого 2009 року, яким позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування в розмірі 458775,00 грн.

В цьому ж рішенні зазначено, що з цієї суми відшкодовано 72058,00 грн., та визначено штрафні санкції у розмірі 7206,00 грн.

Апелянт посилається на те, що документи, які підтверджують факт оплати залишку відємного значення за грудень 2007 року, січень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року до перевірки не надано;позивач не надав заперечення до акту перевірки; скарга на податкове повідомлення рішення підприємством не подавалась.

Колегія суддів вважає, що вищевказані доводи є безпідставними та не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 ЗУ Про ПДВ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податкового кредиту розрахована позивачем відповідно до вимог Закону про податок на додану вартість, зокрема підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ про ПДВ, відповідно до якого, обовязковою умовою для включення сум ПДВ, сплаченого у звязку з придбанням товарів (послуг), до складу податкового кредиту, є наявність податкового накладної, оформленої у відповідності до вимог Закону про ПДВ.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача відповідають вимогам законодавства.

Вищевказані податкові накладні наявні в матеріалах справи.

Наявність відємного значення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 ЗУ про ПДВ, та відсутність на момент перевірки податкового боргу з цього податку, свідчать про те, що така сума правомірно зарахована до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

Частина залишку відємного значення, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону про ПДВ, фактично сплачена позивачем (отримувачем товарів (послуг)) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до р.2 розрахунку бюджетного відшкодування) складає 458775,00 грн.

Фактична сплата суми ПДВ позивачем постачальника підтверджується виписками по банківському рахунку позивача, засвідченими печатками банку.

Оскільки сума, правомірно розрахована відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 ЗУ про ПДВ, складає 458775,00 грн., то бюджетному відшкодуванню підлягає саме ця сума, оскільки вона дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Позивачем наведено доказів щодо наявності фактичної сплати ПДВ у грудні 2007 року, січня 2008 року, червні 2008 року, липні 2008 року.

Посилання податкового органу на те, що позивач не скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач в межах річного строку, визначеному КАС України, звернувся з вказаним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апелянт як субєкт владних повноважень в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірності винесеного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, а послався тільки на те, що в момент перевірки позивачем не надані документи, які б підтверджували факт оплати залишку відємного значення за грудень 2007 року, січень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, оскільки позивач надав належні документи в судове засідання в суді першої інстанції та які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, у колегія суддів є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Києво Святошинському районі залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 13 липня 2010 року.