Вирок № 103846465, 05.04.2022, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/727/19

Номер провадження 1-кп/341/30/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

прокурора Кабаля А. І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ткачука С. В.,

представника потерпілого Дениса Т. Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2015 під № 12015090140000272, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабухів Рогатинського району Івано-Франківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, працює, з середньою спеціальною освітою, українець, громадянин України, не судимий, військовозобов`язаний,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

встановив:

ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, за наступних установлених судом обставин.

22 травня 2015 року приблизно о 13 годин 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи вантажним фургоном-рефрижератором марки «Мерседес-Бенц», р. н. НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-09 «Мукачево-Львів», км 337+200, що між населеними пунктами с. Крилос та м. Галич, у напрямку м. Галича. Ця ділянка дороги для двох напрямків руху має одну смугу, яка іде на спуск у напрямку руху до м. Галича, та дві смуги в зустрічному напрямку. Протилежні потоки транспорту розділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1.

У цей час на правому узбіччі в напрямку руху до м. Галича знаходився автомобіль марки «Хюндай Елантра», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який у недозволеному місці переконався у безпечності маневру, а саме, що в зустрічному напрямку немає транспортних засобів, а автомобіль «Мерседес-Бенц», який рухався у попутному напрямку знаходився на безпечній відстані, почав виконувати розворот ліворуч на 180 градусів і при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну смугу руху у напрямку на м. Івано-Франківська.

ОСОБА_1 проявив неуважність щодо дорожнього руху і з метою об`їзду автомобіля «Хюндай Елантра», не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча міг і повинен був їх передбачити, не достатньо стежив за дорожньою обстановкою, що склалась, не переконався, що його маневр ліворуч не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, під час виникнення небезпеки, яку водій об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, діючи у порушення вимог п. 34 ПДР України, відповідно до якого дорожню розмітку 1. 1. (вузька суцільна лінія) перетинати заборонено, зманеврував ліворуч, намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем потерпілого. При цьому виїхав на смугу зустрічного руху, по якій уже рухався потерпілий ОСОБА_2 , де учинив зіткнення із автомобілем «Хюндай Елантра».

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема п. п. 2.3, «б», «д», п. 10.1, п.12.3, п. 34, згідно з якими:

- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 «Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки»; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. При цьому у пункті 34.1 ПДР України окремо міститься положення про те, що лінії 1.1 (вузька суцільна лінія) і 1.3 перетинати забороняється.

У наслідок порушення вказаних ПДР України ОСОБА_1 , керуючи вантажним фургоном-рефрижератором марки «Мерседес-Бенц», передньою лівою частиною керованого ним транспорнтного засобу допустив зіткнення з лівою боковою частиною автомобіля «Хюндай Елантра» під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя у момент спричинення.

З огляду на викладене, суд визнає винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

Водночас розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 здійснювався у межах пред`явленого йому обвинувачення.

Установлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Показаннями допитаного в судовому засіданні обвинуваченого, який вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав. Пояснив, що дійсно 22.08.2015 приблизно о 13 годині рухався вантажним фургоном-рефрижератором марки «Мерседес-Бенц» у напрямку м. Галича Івано-Франківської області. Їхав з дозволеною швидкістю руху. Позаду рухались ще два легкові автомобілі. Раптово, під час спуску на повороті побачив автомобіль потерпілого, який з правого узбіччя у напрямку руху до м. Галича у недозволеному місці почав виконувати розворот без покажчика повороту і при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну смугу руху у напрямку до м. Івано-Франківська. Щоб уникнути аварійного зіткнення, яке своїм порушенням спровокував потерпілий, зманеврував ліворуч. При цьому виїхав на смугу зустрічного руху, на якій уже перебував і закінчував маневр розвороту потерпілий ОСОБА_2 . Зіткнення із автомобілем «Хюндай Елантра» уникнути не вдалося, хоч обвинувачений робив усе від нього залежне. Вважає, що ДТП мало місце внаслідок порушення ПДР України саме потерпілим.

Цивільний позов з уточненням, який подав потерпілий ОСОБА_2 , не визнає.

Сторона захисту, також, просила звільнити обвинуваченого, у випадку визнання його винуватим, від відбування призначеного покарання за амністією, оскільки на утриманні ОСОБА_1 є батьки, які на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» досягли сімдесятирічного віку.

Не визнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому йому обвинувачені суд розцінює як спосіб захисту.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який зазначив, що дійсно 22.08.2015 знаходився в автомобілі марки «Хюндай Елантра» на правому узбіччі у напрямку руху до м. Галича. При цьому переконався у безпечності маневру, що у зустрічному напрямку немає транспортних засобів, а автомобіль «Мерседес-Бенц» рухався у попутному напрямку та знаходився на безпечній відстані, почав виконувати розворот і виїхав на зустрічну смугу руху щодо обвинуваченого у напрямку до м. Івано-Франківська. У цей час обвинувачений здійснив маневр ліворуч, внаслідок чого сталося ДТП. У результаті потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. Поданий ним цивільний позов просить задовольнити повністю. Просив не призначати обвинуваченому сувору міру покарання.

Показаннями свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що 22.08.2015 його знайомий ОСОБА_2 , з яким вони спільно працюють на Бурштинській ТЕС, поїхав до м. Івано-Франківська, однак забув документи. Він вирішив підвезти документи ОСОБА_1 , який мав їхати транспортним засобом йому назустріч. На спуску свідок розминувся із ОСОБА_1 . При цьому показав йому жестом, що поїде та розвернеться. Коли він своїм автомобілем розвернувся біля с. Крилос та поїхав у сторону м. Галича, то на спуску побачив уже ДТП за участю транспортних засобів ОСОБА_1 та потерпілого.

Рапортом оперативного чергового Галицького РВ УМВС від 22.08.2015, у якому зазначено, що на ділянці дороги Н-09 «Мукачево-Львів» км 337+200 відбулось зіткнення автомобілів ( а. с. 75).

Протоколом огляду місця події, де зазначено, що місцем огляду є ділянка автодороги Н-09 «Мукачево-Львів», між прилеглими пунктами с. Крилос та м. Галич ( а. с. 76-77).

Фототаблицями до протоколу огляду місця події, на яких зображено розташування автомобілів після ДТП, наслідки зіткнення, розташування автомобілів на зустрічній смузі руху щодо руху автомобіля обвинуваченого ( а. с. 78-87).

Схемою до протоколу огляду місця події наслідків дорожньо-транспортної пригоди ( а. с. 88), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за 200 м до місця ДТП міг виявити перешкоду, тобто ТЗ потерпілого.

Постановою від 23.08.2015 про визнання речовим доказом автомобілів «Мерседес-Бенц» та «Хюндай Елантра», та про передачу їх на зберігання на територію Галицького РВ УМВС.

Письмовою заявою ОСОБА_1 , у якій він просить передати йому на зберігання транспортний засіб «Мерседес-Бенц» та розпискою від 27.08.2015, про те, що йому передано на зберігання указаний автомобіль.

Висновком експерта від 19.10.2015 № 09/17-537, в якому зазначено, що на момент експертного огляду та дослідження рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «Хюндай Елантра» знаходилось у працездатному стані. Несправностей (невідповідностей) рульового керування та робочої гальмівної системи не виявлено.

Висновком експрета від 19.10.2015 № 09/17-538, відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «Мерседес-Бенц» знаходилось у працездатному стані. Несправностей (невідповідностей) рульового та робочої гальмівної системи не виявлено.

Висновком експерта від 17.02.2016 № 09/17-753, згідно з яким у момент первинного контактування транспортні засоби були розташовані так, що повздовжні осі автомобіля «Мерседес-Бенц» та автомобіля «Хюндай Елантра», при первинному їх контактуванні знаходились під кутом біля 105? ± 5?. Зіткнення автомобілів відбулось на проїжджій частині дороги, призначеній для руху у напрямку с. Крилос, при цьому транспортні засоби відносно елементів дороги приблизно були розташовані так, як це зображено на маштабній схемі ділянки проїжджої частини дороги.

Висновком експерта від 13.04.2016 № 31, яким підтверджено, що у ОСОБА_2 були тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння та оснои черепа, забою головного мозгу тяжкого ступеня, гострої епідуральної гематоми у лівій скронево-тім`яно-потиличній ділянках, ускладнена післятравматичним менінгітом, післятравматичним лівобічним перфоративним гнійним середнім отитом, забоєм м`яких тканин голови у лівій лобно-тім`яній ділянці, що викликало необхідність проведення операції, декомпресивна трепанація черепа у лівій лобно- скронево-тім`яній ділянці. Видалення гострої епідуральної гематоми. Фрезева трепанація черепа у лівій лобній ділянці. Всатановлення паренхіматозного датчика ВЧТ, яка утворилась від дії тупих твердих предметів, якими могли бути і виступаючі частини салону автомобіл, може відповідати терміну указаному у постанові і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя у момент спричинення.

Висновком експерта від 30.11.2017 № 4. 2-648/17, з якого убачається, що величина швидкості автомобіля «Мерседес-Бенц», яку погашено, виходячи із зафіксованих слідів юзу, залишеними до зіткнення, кінцевого розташування після зіткнення та відстані, на яку було переміщено автомобіль «Хюндай Елантра», приблизно становила 56 км/год. Величина швидкості цього автомобіля у момент зіткнення приблизно становила 7 км/год.

При розрахунку швидкості руху автомобіля «Мерседес-Бенц» не враховувалась кінетична енергія, яка була витрачена на деформацію транспортного засобу під час зіткнення із автомобілем «Хюндай Елантра», тому визначена розрахункова швидкість руху автомобіля «Мерседес-Бенц» є мінімальною.

Висноском експерта від 12.04.2018 № 25/31/16-Д, згідно з яким підтверджено, що дійсно у ОСОБА_2 були тілесні ушкодження, а саме: відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння та оснои черепа, забою головного мозгу тяжкого ступеня, гострої епідуральної гематоми у лівій скронево-тім`яно-потиличній ділянках, ускладнена післятравматичним менінгітом, післятравматичним лівобічним перфоративним гнійним середнім отитом, забоєм м`яких тканин голови у лівій лобно-тім`яній ділянці, що викликало необхідність проведення операції, декомпресивна трепанація черепа у лівій лобно- скронево-тім`яній ділянці. Видалення гострої епідуральної гематоми. Фрезева трепанація черепа у лівій лобній ділянці. Всатановлення паренхіматозного датчика ВЧТ, яка утворилась від дії тупих твердих предметів, якими могли бути і виступаючі частини салону автомобіл, може відповідати терміну указаному у постанові і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя у момент спричинення.

Довідками про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні, в яких витрати становлять 368,28 грн, 368,28 грн, 613,80 грн та 988,70 грн ( а. с. 97, 102, 107, 124).

Зазначені докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в сукупності безпосередньо указують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого та свідка у справі.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності та допустимості, а також їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим за частиною другою статті 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив пункти 2. 3 «б», «д», 10. 1., 12.3, 34 ПДР України, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому суд не вважає доведеним наявність у діях ОСОБА_1 порушення наступних вимог ПДР України:

- п. 1.2, яким визначено правосторонній рух транспортних засобів в Україні, оскільки це є норма визначення, а не зобов`язальна чи заборонна, тобто її неможливо порушити;

- п. 11.4, відповідно до якого на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, оскільки у місці ДТП наявна лише одна смуга руху в одному напрямку, в якому рухався ОСОБА_1 ;

- п. 12.1, в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, оскільки оцінка дій водія на відповідність приписам цього пункту залежить від конкретних дій водія щодо вибору швидкості руху та прийомів керування автомобілем під час руху в конкретних дорожніх умовах, коли лише односторонні дії водія, пов`язані із не обранням безпечної швидкості руху, призвели до виникнення ДТП (виїзд за межі дороги, втрата керованості через ожеледь тощо).

Під час ухвалення вироку суд враховує, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

При цьому суд зауважує, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

У пункті 7 постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 зазначено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Ухвалюючи вирок у цій справі, суд враховує, що потерпілий також порушив ПДР України, проте за встановлених обставин, на переконання суду, ситуація не вимагала від ОСОБА_1 порушення ПДР України в частині перетину суцільної лінії, виїзду на зустрічну смугу руху, де і відбулось зіткнення автомобілів. Якщо б ОСОБА_1 , який об`єктивно заздалегідь виявив небезпеку для руху (перешкоду), зменшив швидкість і продовжив рух у своїй смузі руху, то зіткнення автомобілів не відбулось би. Тобто, за належної оцінки обстановки ОСОБА_1 об`єктивно мав можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Через недотримання, зокрема, п. 12.3 ПДР України обвинувачений вибрав небезпечний для інших учасників руху об`їзд перешкоди.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням обставин, що характеризують особу винного судом установлено, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, має на утриманні батьків пенсійного віку, судимості не має.

Відповідно до змісту висновку досудової доповіді Рогатинського районного сектору Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Орган пробації вважає що, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, то на ОСОБА_1 необхідно покласти обов`язки, передбачені у статті 76 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 66 КК України, судом не установлено.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно зі статтею 67 КК України, судом не установлено.

Врахувавши характер кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, вину не визнав, завдані матеріальні збитки не відшкодував, відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки особа працює водієм у медичному закладі. Вказана робота є його одним із засобів заробітку та існування. Тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас на підставі статті ст. 75 КК України суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Іспитовий строк, необхідний для того, щоб ОСОБА_1 довів своє виправлення без відбування покарання, суд встановлює тривалістю один рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Приймаючи рішення у цій частині суд ураховує наступне.

Статтею 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» N 1810-VIII від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

ОСОБА_1 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України (на час вчинення).

На день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 має на утриманні обох батьків, які досягли 70-річного віку (а. с. 147-148). Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, у батьків обвинуваченого також є інші працездатні діти, а саме брат обвинуваченого, ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 28.04.2021 № 118/24.8.6-18 (а. с. 205), в якій зазначено, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Відтак, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпілий ОСОБА_2 для спільного розгляду в цьому кримінальному провадженні пред`явив уточнений цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних кримінальним правоаопуршенням.

У позові просить стягнути з ОСОБА_1 86581,56 грн матеріальної шкоди - вартості лікування та операції, 150000,0 грн моральної шкоди та 10000,0 грн витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 указує на те, що в період його перебування у лікарні та на реабілітацію потрачено кошти сумі 86581,56 грн на лікування та операцію, на дослідження комп`ютерної томографії, на плазми тощо. Вважає, що ця сума повинна бути компенсована обвинуваченим.

Також обвинувачений повинен йому сплатити моральну шкоду в розмірі 150000,0 грн. Моральна шкода полягає у стражданнях, які довелось йому перенести. Змінився звичайний ритм життя, часткова втрата працездатності, страждання у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням його здоров`я. На сьогоднійшій час не може у повній мірі працювати, оскільки постійно проходить курс лікування. Все це негативно вплинуло на стан здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 повинен оплатити судові витрати за послуги адвоката у розмірі 10000,0 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 цивільний позов потерпілого не визнав, проте погодився, що пред`явлені квитанції відображають суму витрат у розмірі 86581,56 грн. При цьому сторона захисту вважає такі докази неналежними, оскільки відсутні підстави вважати, що витрати відповідно до вказаних квитанцій, пов`язані з лікуванням через ДТП.

Приймаючи рішення у частині вимог цивільного позову, суд ураховує наступне.

Факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є доведеним.

Згідно з вимогами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас на думку суду, розмір завданої матеріальної шкоди ОСОБА_2 доведено повністю, оскільки розмір такої шкоди підтверджено квитанціями, які надані до матеріалів кримінального провадження потерпілою стороною (а. с. 154-182) і становить 86581,56 грн. При цьому зі змісту квитанцій убачається оплата вартості медичних препаратів, медичних послуг. Дати квитанцій відповідають серпню-вересню 2015 року, тобто після події ДТП.

Згідно зі статтею 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилався на часткову утрату працездатності та моральні страждання.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

Саме суду на підставі наданих доказів надано право визначити розмір моральної шкоди, який при цьому повинен керуватися наступними принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей, поміркованості відповідності вимогам розважливості, розумності об`єктивного відображення дійсності, справедливості неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних страждань, при яких обставинах і якими діями вони заподіяні, ступень вини заподіювача, які саме моральні страждання отримав потерпілий і в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати.

Розмір відшкодування моральної шкоди, як зазначено в пункті 9 цієї Постанови, суд визначає в межах заявлених вимог, в залежності від характеру і об`єму заподіяних позивачу моральних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий у зв`язку із ушкодженням здоров`я при настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: періоду впродовж якого він знаходився на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); часткову втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я; змін усталеного способу життя та душевних переживань.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує те, що потерпілий під час ДТП також порушив вимоги ПДР України і його поведінка здійснили внесок у спричинення злочинного наслідку, хоч і в меншій мірі, ніж внесок цивільного відповідача.

Із огляду на наведене суд вважає, що визначена потерпілим сума відшкодувань за завдану йому моральну шкоду в розмірі 150000,0 грн підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з обвинуваченого підлягає сума у розмірі 50000,0 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Що стосується вимоги цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 118 КПК України установлено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 КПК України установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З наданих до матеріалів справи доказів убачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором від 01.06.2019 № 538/2008 про надання правничої допомоги, укладеним між адвокатом Денисом Т. Д. та ОСОБА_2 , свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю, та квитанцією про сплату гонорару в сумі 10000,0 грн, з яких 5000,0 грн - участь у допиті та підготовка документів на досудовому розслідуванні, 5000,0 грн - участь у судових засіданнях, підготовка клопотань та заяв.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 10000,0 гривень.

Ураховуючи межі позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути матеріальну шкоду у сумі 86581,56 грн, моральну шкоду у розмірі 50000,0 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,0 грн.

Процесуальні витрати відповідно до долучених довідок про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12015090140000272 становлять 2339,06 грн і відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 65, 66, 67, 75, 76, 286 Кримінального кодексу України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до статті 165 КВК України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 2339,06 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 86581,56 гривень матеріальної шкоди, 50000,0 гривень моральної шкоди, 10000,0 гривень витрат на правову допомогу.

Речові докази:

- вантажним фургон-рефрижератор марки «Мерседес-Бенц», р. н. НОМЕР_1 , вважати повернутим ОСОБА_1 .

-автомобіль марки «Хюндай Елантра», р. н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ