Вирок № 103846022, 19.10.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/923/15-к

Провадження № 1-кп/490/194/2017

У Х В А Л А

13 жовтня 2017 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Шаповалової О.І.

за участі прокурора Петренка А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника Лопатишкіна Г.Ю.

представника потерпілої ОСОБА_2 Мілюченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, одруженим, має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що передбачений частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України.

Під час судового розгляду кримінального провадження представник потерпілої ОСОБА_2 - Мілюченко В.А. - заявила клопотання про призначення у справі комплексної судово - авто технічної експертизи для вирішення питань щодо дійсних обставин дорожньо- транспортної пригоди.

Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження вважав проведення вказаної представником потерпілої експертизи доцільним.

Захисник проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Він зазначав, що необхідність у проведенні такої експертизи є відсутньою, її призначення потягне за собою формування у справі нових доказів самим судом, а потерпілий не є стороною у кримінальному процесі, тож - не має права від свого імені клопотати про призначення експертизи у справі.

Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження позицію захисника підтримав.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

І. Щодо обставин розгляду справи.

1. Матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що 30 вересня 2014 року на пішохідному переході, розташованому в районі будинку 120 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, стався наїзд автомобіля "ГАЗ 2752" /реєстраційний номер НОМЕР_1 / під керуванням ОСОБА_1 на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , внаслідок якого ОСОБА_5 загинула, а ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Публічне обвинувачення стверджує, що таке сталось внаслідок порушення обвинуваченим правил дорожнього руху та за його (обвинуваченого) вини.

2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений своєї вини у вчиненні злочину не визнавав та пояснював, що 30 вересня 2014 року з допустимою швидкістю рухався на автомобілі "ГАЗ 2752" /реєстраційний номер НОМЕР_1 / /надалі - автомобіль/ по проспекту Центральному з боку вулиці 3 Слобідської у бік вулиці Садової.

Заздалегідь він побачив, що по розташованому в районі будинку 120 по проспекту Центральному у місті Миколаєві пішохідному переходу в обидві сторони проїжджу частину перетинають пішоходи, через що у другому ряді зупинився інший транспортний засіб.

Наближуючись до пішохідного переходу, він побачив, що пішохід, який рухався відносно напрямку його руху зліва на право звільнив його /обвинуваченого/ смугу руху, отже - небезпеки для його не створював. Що ж стосується пішохода, який рухався відносно напрямку його руху з права на ліво, то він вже звільнив другу смугу руху та перебував на третій, через що автомобіль, що стояв попереду, зрушив з місця. Тоді він /обвинувачений/ подав звуковий сигнал, та пішохід прискорив хід й перетнув проїжджу частину. Оскільки за таких умов небезпека для його не створювалась, він продовжив рух.

Але коли від його автомобіля до пішохідного переходу лишилось близько 5 метрів, раптом на дорогу "вибігла" ОСОБА_5 з малолітньою ОСОБА_6 , що почали рух зліва на право відносно напрямку його /обвинуваченого/ руху.

Він почав приймати ліворуч та вжив заходів екстреного гальмування, але уникнути наїзду не зміг через відсутність технічної можливості.

Спираючись про таке, обвинувачений вказував, що наїзд на потерпілу ОСОБА_5 із дитиною стався через те, що сама потерпіла порушила вимоги пункту 4.14 ПДР, а саме - вийшла на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово вибігла на пішохідний перехід.

Захист під час судового розгляду кримінального провадження звернув увагу суду на те, що такі покази обвинуваченого є послідовними, він надав відомості про такий перебіг подій вперше через декілька годин після дорожньо-транспортної пригоди та ніколи їх не змінював; ці посилання захисту матеріалами справи не спростовуються.

На спростування показів обвинуваченого щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди публічне обвинувачення посилається про покази свідка ОСОБА_7 , який вказував, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою переходив по цьому пішохідному переходу проїжджу частину з права на ліво відносно руху транспортних засобів. При цьому він пройшов першу смугу руху транспортних засобів на дійшов до другої. За такого автомобіль, що рухався, зупинився перед пішохідним переходом, надаючи йому перевагу у русі.

Тим часом йому на зустріч пройшов ще один пішохід, який завершив перехід проїжджої частини проспекту Центрального.

В той час він /свідок/ побачив автомобіль, який рухався по третій смузі руху та не зменшував швидкість й не збирався зупинятись. Побачивши автомобіль, він зупинився на другій смузі руху з тим, щоб дочекатись, доки автомобіль або зупиниться, або проїде перехід. За такого інший автомобіль, що стояв перед пішохідним переходом, продовжив стояти.

Тим часом жінка із дитиною ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), що йшли йому на зустріч, почали переходити проїжджу частину. Вони пройшли декілька кроків, після чого автомобіль здійснив на них наїзд.

Інші надані органом досудового розслідування докази є вторинними (похідними) відносно доказів свідка ОСОБА_7 .

Матеріали судового розгляду кримінального провадження також свідчать, що захистом вжиті всебічні заходи, спрямовані на спростування показів цього свідка або бодай породження об`єктивних сумнівів у їх достовірності, а також - на доведення порушень прав обвинуваченого під час досудового розслідування.

3. Суд відзначає, що додатковим об`єктом злочину в цьому випадку є життя та здоров`я потерпілих.

Відповідно до статті 3 Конституції України життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особа померла в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного позбавлення життя було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити обставини смерті, причину смерті або відповідальних осіб створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

4. Наведені вище обставини судового розгляду кримінального провадження об`єктивно створюють передумови для сумнівів у здатності держави в цьому випадку встановити обставини смерті людини.

ІІ. Щодо клопотання потерпілої ОСОБА_5 .

5. Суд відзначає, що під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений посилався про те, що під час досудового розслідування його права були порушені ще й внаслідок того, що висновок експерта щодо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди був зроблений без належного отримання та належної перевірки його показів щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

За такого заявлене представником потерпілого клопотання в цьому випадку є спрямованим на всебічне встановлення обставин смерті людини, та, зрештою, на захист прав обвинуваченого від стверджуваних ним же порушень під час кримінального провадження.

Отже, це клопотання є вірним за своєю суттю та за своєю спрямованістю.

6. Заперечення ж сторони захисту проти проведення експертизи в цьому випадку не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення за такого.

По-перше, твердження захисту, ніби потерпілий не має право самостійно надавати докази, зокрема - просити про призначення у справі експертизи - не відповідають прямим вказівкам закону. Так, відповідно до прямих вказівок у частині 1 статті 332 КПК України під час судового розгляду суд призначає експертизу, зокрема, за клопотання потерпілого.

По-друге, посилання захисту, ніби в цьому випадку дії щодо призначення експертизи потягнуть за собою невиправдане затягування строків розгляду справи та "виснаженість" учасників процесу в цьому випадку не є доречними за такого.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Гонгадзе проти України" /пункт 177/ чітко зазначив, що вимога щодо строків у справах про сумлінні смерті має розглядатись лише у контексті необхідності проведення ефективного розслідування з тим, щоб були встановлені усі обставини вчинення злочину - з метою вжиття усіх заходів задля збереження доказів, що мають відношення до подій, та вимога щодо строків існує лише опосередковано.

В цьому ж випадку суд не мав відношення ані до збирання, ані до вжиття заходів для їх збереження, навпаки - у єдиній доступній для формі вживає заходів для забезпечення права на життя, та таке, в контексті наведеної вище норми, вочевидь не свідчить про порушення судом вимог щодо розумності строків розгляду справи.

По-третє, посилання захисту щодо відсутності фактичних підстав для проведення експертизи в цьому випадку свідчать лише про непослідовність позиції самого захисту, який, з одного боку, посилається про те, що обставини справи під час досудового розслідування були вивчені неповно, зокрема - однобічно, а з іншого - вживає заходів щодо неможливості усунення цієї неповноти.

По-четверте, посилання захисту про те, що усунення цієї неповноти в цьому випадку може свідчити про упередженість суду знов таки не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення, адже суперечать загальним засадам, що регулюють захист права на життя.

Так, У своєму рішенні у справі "Гонгадзе проти України" Європейського Суду з прав людини в черговий раз наголосив на тому, що обов`язок держави захищати право на життя за статтею 2 Конвенції також вимагає наявності: "Будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили". І далі: "Головна мета та кого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя". Як підкреслив далі Європейський Суд з прав людини: "Форма розслідування, яке досягне такої мети, може бути різною в залежності від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою..." /пункт 175 вказаного рішення/.

За такого задоволення клопотання в цьому випадку свідчитиме про те, що судом за клопотанням потерпілого держава спонукається до проведення розслідування обстваин смерті людини, що відповідає нормам міжнародного права, а позиція захисту в частині, що аналізується, не ґрунтується на законі, нормах міжнародного права, базується на зневазі права на життя, через що не може бути підтриманою під час судового розгляду кримінального провадження.

Отже, клопотання потерпілої підлягає задоволенню, у справі слід призначити автотехнічну експертизу з метою дослідження механізму дорожньо-транспортної пригоди.

ІІІ. Щодо організації проведення авто технічної експертизи.

7. Суд відзначає, що в цьому випадку, як слушно відзначає захист, частина питань, що підлягає дослідженню, зокрема - версія, викладена в обвинувальному акті/, вже були предметом попереднього експертного дослідження. При цьому результати додаткового дослідження, питання про проведення якого ставиться цією ухвалою, є настільки суттєвими, що можуть поставити під сумніви або навіть спростувати висновки попередньої експертизи.

За такого проведення цієї експертизи не може бути доручене тому ж експерту, тобто - в цьому випадку суд має призначити повторну експертизу.

8. Потерпіла та її представник просять про проведення експерти спеціалістами Миколаївського НДЕКЦ МВС України, заперечень проти такого сторони не навели.

За такого суд вважає за необхідне доручити проведення експертизи спеціалістам саме цієї експертної установи.

9. Відповідно до підпунктів 1.3, 1.5, 1.6 розділу ІІ Науково-Методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року /з послідуючими змінами та доповненнями/, призначаючи експертизу механізму дорожньо-транспортної пригоди, суд має зазначити вихідні данні, що є необхідними для її проведення.

При цьому враховуючи, що наразі протиріччя у цих вихідних даних судом не усунуті, суд вважає за можливе запропонувати на експертам варіанти таких вихідних даних.

За такого, з огляду на позиції сторін та інші матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе викласти вихідні данні для проведення експертного дослідження таким чином.

Вихідні данні, які в межах цього кримінального провадження ніким не оспорюються

-Дорожньо-транспортна пригода відбулась в районі будинку 120 по проспекту Центральному /на той час - по проспекту Леніна/ у місті Миколаєві;

-покриття дороги - асфальтне, сухе;

-в районі будинку 120 по проспекту Центральному встановлені інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.25.1, 5.35.2 додатку 1 до Правил Дорожнього руху України та на проїздній частині нанесена дорожня розмітка 1.14.1; 1.1.; 1.5 додатку 2 до Правил Дорожнього руху України.

-автомобіль "ГАЗ-2752" /реєстраційний номер НОМЕР_1 /, яким керував ОСОБА_1 /надалі - автомобіль/, рухався по проспекту Центральному від вулиці 3 Слобідської /на той час - Дзержинського/ у бік вулиці Садової;

-ширина проїжджої частини проспекту Центрального 9,0 метри, дорога призначена для руху в одному напрямку та має три смуги для руху шириною по 3 метри кожна;

-пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 безпосередньо перед моментом ДТП рухались по пішохідному переходу у напрямку зліва направо відносно напрямку руху у бік вулиці Садової;

-на місці дорожньо-транспортної пригоди була виявлені сліди та інша інформація, що зафіксована у протоколі огляду дорожньо-транспортної події /том 1, а.с. ____/;

-в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль мав технічні несправності, що зафіксовані у висновку експерта № 2/257 від 05 листопада 2014 року.

Покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_7 же не відповідають одне одному та дають підстави для визначення двох варіантів вихідних даних.

Перший варіант /за показами свідка ОСОБА_7 /

Цей свідок загалом стверджував, що безпосередньо перед наїздом на вказаному пішохідному переходу склалась така обстановка.

Він /свідок/ переходив по цьому пішохідному переходу проїжджу частину з права на ліво відносно руху транспортних засобів. При цьому він пройшов першу смугу руху транспортних засобів на дійшов до другої. За такого автомобіль, що рухався, зупинився перед пішохідним переходом, надаючи йому перевагу у русі.

Тим часом йому на зустріч пройшов ще один пішохід, який завершив перехід проїжджої частини проспекту Центрального.

В той час він /свідок/ побачив автомобіль, який рухався по третій смузі руху та не зменшував швидкість й не збирався зупинятись. Побачивши автомобіль, він зупинився на другій смузі руху з тим, щоб дочекатись, доки автомобіль або зупиниться, або проїде перехід. За такого інший автомобіль, що стояв перед пішохідним переходом, продовжив стояти.

Тим часом жінка із дитиною ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), що йшли йому на зустріч, почали переходити проїжджу частину. Вони пройшли декілька кроків, після чого автомобіль здійснив на них наїзд.

Повні покази свідка, що підлягають експертному дослідженню, є відображеними на фонограмі судового засідання /___/.

Моментом виникнення небезпеки, відповідно до цих показів, є момент зупинки іншого транспортного засобу перед пішохідним переходом.

Другий варіант /за показами обвинуваченого/

Обвинувачений загалом стверджував, що дійсно 30 вересня 2014 року з допустимою швидкістю рухався на автомобілі по проспекту Центральному з боку вулиці 3 Слобідської у бік вулиці Садової.

Заздалегідь він побачив, що по розташованому в районі будинку 120 по проспекту Леніна у місті Миколаєві пішохідному переходу в обидві сторони проїжджу частину перетинають пішоходи, через що у другому ряді зупинився інший транспортний засіб.

Наближуючись до пішохідного переходу, він побачив, що пішохід, який рухався відносно напрямку його руху зліва на право звільнив його /обвинуваченого/ смугу руху, отже - небезпеки для його не створював. Що ж стосується пішохода, який рухався відносно напрямку його руху з права на ліво, то він вже звільнив другу смугу руху та перебував на третій, через що автомобіль, що стояв попереду, зрушив з місця. Тоді він /обвинувачений/ подав звуковий сигнал, та пішохід прискорив хід й перетнув проїжджу частину. Оскільки за таких умов небезпека для його не створювалась, він продовжив рух.

Але коли від його автомобіля до пішохідного переходу лишилось близько 5 метрів, раптом на дорогу "вибігла" ОСОБА_5 з малолітньою ОСОБА_6 , що почали рух зліва на право відносно напрямку його /обвинуваченого/ руху.

Він почав приймати ліворуч та вжив заходів екстреного гальмування, але уникнути наїзду не зміг через відсутність технічної можливості.

Спираючись про таке, обвинувачений вказував, що наїзд на потерпілу ОСОБА_5 із дитиною стався через те, що сама потерпіла порушила вимоги пункту 4.14 ПДР, а саме - вийшла на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово вибігла на пішохідний перехід.

Повні покази обвинуваченого, що підлягають експертному дослідженню, є відображеними на фонограмі судового засідання /___/.

Моментом виникнення небезпеки, відповідно до цих показів, є момент виходу пішоходів на проїжджу частину дороги

10. При цьому суд вважає за необхідне поставити перед експертом питання в редакції, що передбачена Науково-Методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року /з послідуючими змінами та доповненнями/

11. У розпорядження експертів слід надати матеріали кримінального провадження.

ІV. Щодо подальшого руху справи.

З огляду на те, що інші дії, необхідні для розгляду цього кримінального провадження, є виконаними, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

Керуючись ст. ст. 371 - 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання потерпілої ОСОБА_2 - задовольнити.

I.Призначити у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України - повторну авто технічну експертизу механізму дорожньо-транспортної пригоди, експертизу, проведення якої доручити експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за відмові від надання висновку та надання заздалегідь неправдивого висновку за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України

На вирішення експертів поставити такі запитання:

1)чи спроможні з технічної точки зору покази водія ОСОБА_1 , що були надані ним під час судового розгляду кримінального провадження;

2)чи спроможні з технічної точки зору покази свідка ОСОБА_7 , що були надані ним під час судового розгляду кримінального провадження;

3)за першим варіантом (момент виникнення небезпеки - момент зупинки транспортного засобу перед пішохідним переходом):

-Яка була швидкість автомобіля "ГАЗ-2572" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у момент виникнення небезпеки?

-Як повинен був діяти водій ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

-чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху?

-Чи відповідали дії водія ОСОБА_1 технічним вимогам Правил дорожнього руху?

-Чи були з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

-Чи був з технічної точки зору стан автомобіля "ГАЗ-2572" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

4)за другим варіантом (момент виникнення небезпеки - момент виходу пішоходів на проїжджу частину дороги):

-Яка була швидкість автомобіля "ГАЗ-2572" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у момент виникнення небезпеки?

-Як повинен був діяти водій ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

-чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху?

-Чи відповідали дії водія ОСОБА_1 технічним вимогам Правил дорожнього руху?

-Чи були з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

-Чи був з технічної точки зору стан автомобіля "ГАЗ-2572" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

II.В розпорядження експертів надати матеріали кримінального провадження.

III.До отримання висновків експерта у судовому засіданні оголосити перерву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=

19.10.2017