Рішення № 103839895, 22.03.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8063/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ОСОБА_1

(адреса: АДРЕСА_1 )

до

відповідач ? Акціонерного товариства «Ідея Банк»

(адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова,11),

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович

(адреса:01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5),

Старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко Анастасія Олександрівна

(69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10)

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позиції сторінтаучасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовомдо Акціонерноготовариства «ІдеяБанк»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович; старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко Анастасія Олександрівна, у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 24.07.2019 р. за № 6708 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в сумі 65207 грн. 27 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем був вчинений виконавчий напис за № 6708 від 24.07.2019 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 65207 грн. 27 коп. Зазначений виконавчий напис ОСОБА_1 , вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Позивач вказує, що вищезгаданий виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, остання вказує на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Таким чином,стягнення заборгованостіу безспірномупорядку,на підставівиконавчих написівнотаріусів можливевиключно щодонотаріально посвідченихдоговорів. Також, ОСОБА_1 повідомляє, що не погоджується із розміром заборгованості, вважає її такою, що не є безспірною. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 та вважає, що наявність у виконавчому написі вимог, які не підлягають стягненню, та проти яких боржник заперечує, свідчить про відсутність безспірності заборгованості, тобто є підставою для скасування виконавчого напису. Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимогам підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, відповідач не надсилав жодних повідомлень та вимог про усунення порушень зобов`язань, що також є самостійною підставою для скасування виконавчого напису.

Разом з позовною заявою надійшло клопотання позивача про витребування від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича виконавчого напису №6708 від 24.07.2019 року та документів, які стали підставою для його вчинення.

Одночасно з пред`явленням позову, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. №6708 від 24.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в сумі 65207 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 28.09.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дорошенко Анастасія Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено, зобов`язано Київський обласний державний нотаріальний архів, подати до Галицького районного суду міста Львова, в строк до 01 листопада 2021 року, засвідчені копії виконавчого напису №6708 від 24.07.2019 року та документів, які стали підставою для його вчинення.

Заяву позивача про забезпечення позову, ухвалою суду від 28.09.2021 року залишено без задоволення.

28.10.2021 року, до суду від Київського обласного державного нотаріального архіву надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що документи Київських державних нотаріальних контор та документи від приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу передаються до Київського державного нотаріального архіву.

29.10.2021 року, до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Ідея Банк» на позовну заяву, з підстав наведених у відзиві, відповідач просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року, на підставі листа Київського обласного нотаріального архіву, витребувано у Київського державного нотаріального архіву (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 76-Г), належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, вчинявся виконавчий напис від 24.07.2019 року № 6708 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в сумі 65207 грн. 27 коп.

10.01.2022 року до суду від Київського державного нотаріального архіву надійшли належним чином завірена копія виконавчого напису та документів на підставі яких він посвідчувався.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 22.03.2022 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином, зокрема у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

До матеріалів позовної заяви, позивачем долучено заяву про проведення розгляду справи у її відсутності.

У відзиві представник відповідача просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,судвідкладаєрозглядсправи всудовомузасіданнівмежахвстановленогоцим Кодексомстрокузтакихпідстав: 1)неявкавсудовезасіданняучасникасправи,щодоякоговідсутнівідомостіпроврученняйому повідомленняпродату,часімісцесудовогозасідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач та треті особи неодноразово не з`являлися в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності учасників судового провадження є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

При цьому, суд виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦКУкраїни,кожнаособамає правоназахистсвого цивільногоправауразі йогопорушення,невизнанняабооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, відповідно достатті 6Конвенціїпрозахист правлюдини іосновоположнихсвобод,кожнійфізичнійабо юридичнійособігарантованоправо нарозглядсудомпротягом розумногострокуцивільної,кримінальної,адміністративноїабогосподарської справи, атакож,справипроадміністративне правопорушення,уякійвона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право надоступдосуду має"застосовуватисянапрактиціі бутиефективним".Длятого,щобправона доступбулоефективним,особа"повиннаматиреальнуможливість оскаржитидію,щопорушуєйого права". Суворетрактуваннянаціональнимзаконодавством процесуальногоправила(надмірнийформалізм)можутьпозбавитизаявників правазвертатись до суду.

Наведене вищевідповідаєвисновкуВерховного Судуускладіколегії суддівПершоїсудовоїпалати Касаційногоцивільногосудувисловленому упостанові від 08квітня2020року (справа № 761/41071/19, провадження №61-2192св20 ).

Згідно висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня2019року, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (справа № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З позовної заяви та долучених до неї матеріалів, а також наявних у справі доказів судом встановлено, що 24.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис №6708 про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на підставі якого старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О. 20.08.2019 року відкрито виконавче провадження № 59843411.

Також, з досліджених судом позовної заяви, відзиву та долучених до справи матеріалів (доказів), судом встановлено наступне.

Відповідно довідзиву,25.07.2018рокуміжпозивачем тавідповідачембулоукладено кредитнийдоговір №Р51.13023.004126443, згідно якого Акціонерне товариство «Ідея Банк» надало ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 35942 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами кредитного договору. Оскільки позивач, як позичальник, згідно кредитного договору, власних зобов`язань не виконав, станом на 10.06.2019 р., згідно розрахунку банку, утворилася заборгованість у розмірі 63307,27 грн., за кредитним договором, а тому Акціонерним товариством «Ідея Банк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань та довідку-розрахунок заборгованості, які були залишені нею без задоволення.

Відповідач вказує, що підписавши кредитний договір сторони погодили усі його умови, в тому числі щодо розмірів та строків погашення грошових зобов`язань позивачем, відповідальності за порушення договірних умов кожного із сторін. Боржниці було надіслано вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та довідку-розрахунок заборгованості, які містили інформацію про наявність у останньої кредитної заборгованості, її розмір, складові, а також повідомлено, що у випадку непогашення такої заборгованості в тридцятиденний строк банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір Банку, на підтвердження чого до відзиву долучено копію реєстру відправки поштового повідомлення та довідку розрахунку.

Таким чином, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 було відомо про кредитну заборгованість, її розмір та структуру, проте станом на день вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи раніше, останньою не було вчинено жодних дій з метою оскарження сум заборгованості в судовому/позасудовому порядку. Ознака безспірності грошового зобов`язання, щодо якого вчинено виконавчий напис, повинна була встановлюватись власне на момент його вчинення.

Щодо дійсності та чинності положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, відповідач зазначає, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності зазначеної постанови.

В свою чергу, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88ЗаконуУкраїни«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року з розгляду справи №137/1666/16-ц, яку суд вважає за необхідне врахувати при розгляді даної справи, оскільки така висловлена щодо подібних правовідносин.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084\14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

З огляду на вищевикладене, вчиняючи 24.07.2019 року виконавчий напис № 6708, приватний нотаріус Гуревічов О.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час вже була нечинною, згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов`язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20.

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Також, Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне:

Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинноюпостанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач і відповідач дійсно мають спір стосовно надання кредитних коштів ОСОБА_1 банком і неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Крім того, судом встановлено, що сторони подали до суду письмові докази, які засвідчують наявність відповідних правовідносини сторін. Так, позивач подав докази і навів обставини стосовно заперечень вимог та дій банку, а відповідач надав суду докази щодо надання грошових коштів позивачу, невиконання ним зобов`язань та наявності у позивача заборгованості. Наведені докази детально проаналізовані та досліджені судом.

Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.

Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні та можуть бути застосовані у даній справі.

Водночас, суд не вважає, що наведена відповідачем судова практика касаційного суду не має значення для даної справи, оскільки дійсно деякі висновки, зокрема щодо порядку скерування вимоги або переліку документів які подаються нотаріусу можуть бути застосовані у цій справі. Водночас, як наведено вище, у цій справі доказуванню підлягає законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.

Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Наведене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 6708 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

У відповідностідо вимогст.76,77,ЦПК України,доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи .Належнимиєдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметомдоказуванняєобставини,щопідтверджуютьзаявлені вимогичизапереченняабо маютьіншезначеннядля розглядусправиіпідлягають встановленнюприухваленнісудового рішення. Сторонимаютьправообґрунтовувати належністьконкретногодоказудля підтвердженняїхніхвимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача щодо наявності законних підстав для задоволення позовної заяви знайшли своє підтвердження в ході судового провадження.

Відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі ? 908, 00 грн., судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454, 00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №6708 від 24.07.2019 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 65207 грн. 27 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства«Ідея Банк»» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1362,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (адреса:01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5);

Старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко Анастасія Олександрівна(69006,м.Запоріжжя,вул.Лобановського,10)

Повний текст рішення складено 01 квітня 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.