Рішення № 103831447, 30.03.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/82/22

Провадження №2/190/141/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 березня 2022 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

АТ КБ "Приват Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обгрунтування заявлених вимог зазначили, що 04 серпня 2015 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. За життя позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 17051,70 грн.. Спадкоємцями, які прийняли спадщину у зв`язку з тим, що проживали разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02 липня 2021 року до спадкоємців було направлено лист-претензію, проте заборгованість спадкоємцями не погашено. Оскільки відповідачі не відмовлялися від прийняття спадщини та до складу спадщини увійшли в тому числі і кредитні зобов`язання померлої, банк просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Позивач АТ КБ "Приват Банк" свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справі повідомлені належним чином, при подачі до суду позову, надали заяву з проханням справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, інформація про виклик у справі відповідачів розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

Таким чином, оскільки відповідачі у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час судового розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не скористались правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

04 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг - кредиту. Кредитний договір складають заява, підписана ОСОБА_2 , Умови надання і Правила банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»/а.с.19-74/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28.10.2020 року складає 17051,70 грн. з яких 17051,70 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту /а.с.10-14/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть/а.с.79/.

В порядку ст. 1281 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» року направило претензію кредитора до П`ятихатської державної нотаріальної контори/а.с.83, 84/.

З копії спадкової справи № 43/2021 до майна померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребуваної судом вбачається, що спадкову справу після смерті ОСОБА_2 було заведено на підставі претензії кредитора. З заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався /а.с.224-233/.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. ст. 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій ст.1268, ст. 1269 ЦК України.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.112/.

Таким чином в матеріалах цивільної справи наявні належні докази того, що відповідачі прийняли спадщину після смерті позичальника, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, як це передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України. У матеріалах спадкової справи відсутні заяви спадкоємців про відмову від спадщини. Також матеріали справи не містять належних доказів про інше зареєстроване місце проживання спадкоємців, яке було б відмінним від місця проживання спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідачів позивачем було скеровано лист - претензію про необхідність погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором в розмірі 17051,70 грн. /а.с.83,84/.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за цим договором, копію анкети-заяви, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів та копію паспорта відповідача.

Предметом позову у справі є стягнення з спадкоємців боржника заборгованості за кредитним договором від 04 серпня 2015 року в розмірі 17051,70 грн., які позивачем названі тілом кредиту.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Судом встановлено, що 04 серпня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації /а.с.19/.

В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Разом із тим, зазначена анкета-заява взагалі не містить жодних істотних умов договору, а саме - будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру/а.с.19/.

До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів по обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником /а.с.20-69/.

Наданий банком витяг з Умов і Правил надання банківських послуг позичальником не підписаний. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами анкети-заяви діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Тарифи про умови кредитування з використанням кредитних карток, не підписані позичальником.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на мінливість Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З виписки про руху коштів по рахунку вбачається, що банком здійснювалось списання коштів боржника зокрема: на погашення процентів та штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи право таких списань в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 серпня 2015 року банк посилався на Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як за позицією банку є невід`ємними частини укладеного кредитного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла ОСОБА_2 та була ознайомлена і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо штрафних санкцій та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

З врахуванням викладеного відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи суму коштів, які ОСОБА_2 отримала та повернула, а також розмір заборгованості по тілу кредиту, суд вважає, що у позичальника перед банком відсутня заборгованість за тілом кредиту, оскільки відсотки та штрафні санкції банком не підтвердженні, а тому такі не підлягають до перерахунку.

Банком не доведено наявності у ОСОБА_2 перед позивачем заборгованості за кредитним договором б/н від 04 серпня 2015 року у заявленому розмірі, а тому відсутні підстави для стягнення такої заборгованості з спадкоємців померлої, у зв`язку з чим вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса