Рішення № 103828063, 21.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2022 Справа №607/17568/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») про захист прав споживачів шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 14 січня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № АРТЕ000000000121810 про надання послуг фінансового лізингу шляхом підписання заяви № АРТЕ000000000121810ЗАЯВА від 14 січня 2021 року відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в AT «Акцент-Банк», розміщений на офіційному веб-сайті Лізингодавця. Предметом вказаного договору є передача відповідачем - Лізингодавцем у лізинг Позивачу - Лізингоодержувачу автомобіля SUBARU FORESTER з державним номерним знаком НОМЕР_1 відповідно до специфікації та акту прийому передачі (додаток 1 до договору фінансового лізингу № АРТЕ000000000121810 від 14 січня 2021 року). Вказаний договір укладений строком на 60 місяців із щомісячними лізинговими платежами в розмірі 5 740,00 грн згідно графіку лізингових платежів відповідно до додатку 2 до договору фінансового лізингу № АРТЕ000000000121810 від 14 січня 2021 року. Позивачем на виконання умов договору було сплачено відповідачу 05 січня 2021 року грошові кошти в сумі 25 500,00 грн, та 15 січня 2021 року грошові кошти в сумі 73 500,00 грн та 1000,00 грн. В подальшому позивачем були сплачені наступні щомісячні лізингові платежі: 22 січня 2021 року - 5 800,00 грн; 24 лютого 2021 року - 5 750,00 грн; 24 березня 2021 року - 5 750,00 грн; 23 квітня 2021 року - 5 750,00 грн; 24 травня 2021 року - 5 750,00 грн; 24 червня 2021 року - 5 750,00 грн; 23 липня 2021 року - 5 750,00 грн; 25 серпня 2021 року - 5 750,00 грн. Вказані платежі підтверджуються банківською роздруківкою наданою відповідачем позивачу 28 вересня 2021 року на його усний запит. У вказаній роздруківці сплачені позивачем платежі вказані під назвою « Транзитний рахунок ». Відповідно до «Умов та правил надання фінансового лізингу», які розміщенні станом на сьогоднішній день на офіційному сайті Відповідача (https://a-ba№k.com.ua), визначена дефініція «Транзитний Рахунок» - рахунок, який зазначений у статті 1.1.5. в Заяві про надання послуги з фінансового лізингу для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за цим Договором. Таким чином, станом на сьогоднішній день позивачем сплачено відповідачу на виконання вказаного вище договору фінансового лізингу грошову суму в розмірі 146 050,00 грн.

Позивач звертає увагу, що він не здійснює підприємницької діяльності, не є фізичною особою - підприємцем, а є найманим працівником в Адвокатському Бюро «Андрія Кукурудзи», а тому вказаний вище договір фінансового лізингу був ним укладений виключно для задоволення власних особистих потреб безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Також ОСОБА_1 зазначає, що вказаний вище договір про надання послуг фінансового лізингу містить ряд несправедливих умов, які всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Однією із таких несправедливих умов є та, що в разі дострокового припинення дії договору фінансового лізингу грошові кошти, які сплачені в переддень або в день укладення договору фінансового лізингу споживачем як авансовий платіж лізингодавцю в рахунок погашення вартості предмету лізингу (сплата тіла кредиту), а не щомісячні лізингові платежі за користування предметом лізингу, не повертаються споживачу. Як вже зазначалося, у даній справі позивач сплатив відповідачу на укладення вказаного вище договору фінансового лізингу грошову суму в розмірі 100 000,00 грн (25 500,00 грн + 73 500,00 грн. + 1 000,00 грн), які не є лізинговими платежами за користування предметом лізингу, і які відповідач відмовився повернути позивачу з посиланням на умови договору фінансового лізингу. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що був позбавлений реальної можливості ознайомитись із умовами оспорюваного договору фінансового лізингу, оскільки в момент його підписання йому була надана лише заява про надання фінансових послуг без можливості ознайомитись під час її підписання із повним текстом договору про надання фінансового лізингу. Також в договорі відсутні права та умови дострокового розірвання (припинення) договору фінансового лізингу з ініціативи лізингоодержувача.

Відтак, ОСОБА_1 вважає, що зазначені вище обставини однозначно вказують на обмеження прав позивача як споживача послуги фінансового лізингу та є підставою для визнання договору фінансового лізингу № АРТЕ000000000121810, укладеного 14 січня 2021 року недійсним відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім цього, зазначений договір є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення.

З огляду на вказане, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути на його користь з АТ «Акцент-Банк» сплачені за договором про надання послуг фінансового лізингу № АРТЕ000000000121810 від 14 січня 2021 року грошові кошти в сумі 146 050 грн 00 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

23 листопада 2021 року судом зареєстровано зустрічну позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків.

У судовому засіданні, яке відбулося 01 грудня 2021 року суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом у зв`язку із пропуском строку для подання такої, а також закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

29 грудня 2021 року судом зареєстровано уточнену зустрічну позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків, яка судом повернута відповідачу у зв`язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, про що 21 лютого 2022 року постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, що, в свою чергу, не позбавляє заявника права на звернення до суду з зазначеним позовом в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, що у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Разом з тим 21 лютого 2022 року на електронну адресу суду надійшло заперечення на дії головуючого судді від представника АТ «Акцент-Банк», у якому він, зокрема просив судове засідання, призначене на 21 лютого 2022 року провести без його участі.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

14 січня 2021 року ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було підписано заяву № АРТЕ000000000121810ЗАЯВА, у якій він дав свою згоду на отримання послуги з фінансового лізингу у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» (далі - Договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Лізингодавця www.a-ba№k.com.ua. З моменту підписання Лізингоодержувачем даної Заяви та прийняття її Лізингодавцем, Сторони набували прав та обов`язків, визначених Договором, та почали нести відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання). За цим договором Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно Специфікації, викладеної у додатку 1 (п. 1.1. Договору; строк лізингу: 60 місяців з моменту підписання Додатку 2 (графік лізингових платежів) (п. 1.2. Договору); щомісячні платежі: платіж по відшкодуванню частини вартості Предмету лізингу, відсотки за користування Предметом лізингу, щомісячна комісія Лізингодавця (п. 1.3. Договору). Період сплати: з 20 по 25 число місяця (п. 1.4. Договору). Після прийняття Лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу Лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 100 000 грн (п. 1.1.7 Договору). Щомісяця в період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 5 740 грн та відшкодовує Лізингодавцю всі витрати Лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору, та які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць (п. 1.2. Договору).

Із Специфікації та акту приймання передачі від 19 січня 2021 року вбачається, що предметом лізингу був автомобіль Subaru Forester з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Додатком 2 до договору фінансового лізингу № АРТЕ000000000121810 від 14 січня 2021 року передбачено, що 14 січня 2021 року загальний лізинговий платіж становить 99 325 грн, а з 20 лютого 2021 року по 14 січня 2026 року щомісячно загальний лізинговий платіж становить 5 740,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі предмету лізингу № 000000160202934 від 15 вересня 2021 року Лізингоодержувач ОСОБА_1 повернув Лізингодавцю предмет лізингу, від подальшого обслуговування угоди фінансового лізингу відмовляється, своїм підписом підтверджує, що будь-яких претензій матеріального характеру до АТ «Акцент-Банк» не має та усвідомлює, що раніше сплачені кошти за договором поверненню не підлягають. Вказано, що станом на 15 вересня 2021 року за договором лізингу сума до повного погашення: 179 590 грн, оцінна вартість предмету лізингу: 182 000 грн. При візуальному огляді автомобіля виявлено дефекти салону (потертості, потребує хімчистки).

Як вбачається із виписки АТ «Акцент-Банк» № 4E1U-O6EB-2GEU-S9HI від 28 вересня 2021 року, ОСОБА_1 були сплачені наступні щомісячні лізингові платежі: 22 січня 2021 року - 5 800,00 грн; 24 лютого 2021 року - 5 750,00 грн; 24 березня 2021 року - 5 750,00 грн; 23 квітня 2021 року - 5 750,00 грн; 24 травня 2021 року - 5 750,00 грн; 24 червня 2021 року - 5 750,00 грн; 23 липня 2021 року - 5 750,00 грн; 25 серпня 2021 року - 5 750,00 грн.

З інформації, отриманої на безкоштовний запит від Міністерства юстиції України з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ОСОБА_1 в період з 26 червня 2002 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. 29 серпня 2011 року позивач припинив підприємницьку діяльність про що в реєстрі вчинено відповідний запис.

Відтак, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. п. 1, 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відносини, які виникли у зв`язку із укладенням договору лізингу для придбання транспортного засобу регулюються положеннями ЦК України, Законами України «Про фінансовий лізинг», «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За сукупністю норм ст. 203 ч. ч. 1, 4, ст. 209 ч. 1, ст. 215 ч. ч. 1, 2, ст. 220 ч. 1, ст. 628 ч. 2, ст. 798 ч. 1, ст. 799 ч. ч. 1, 2, ст. 806 ЦК України, ст. 1, ст. 2 ч. 1, ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір фінансового лізингу транспортного засобу, укладений із фізичною особою, є змішаним договором і містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу; такий договір підлягає нотаріальному посвідченню; недотримання обов`язкової нотаріальної форми договору тягне його нікчемність; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16), Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа № 288/383/15-ц).

Окрім того, згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб Subaru Forester, а сторонами договору фізична особа ОСОБА_1 і юридична особа АТ «Акцент-Банк», всупереч положень ст. 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним.

З вищенаведеного слід зробити висновок, що правочин за яким ОСОБА_1 отримав від АТ «Акцент-Банк» в лізинг транспортний засіб є нікчемним позаяк сторони у справі не додержалися вимоги закону про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору про надання послуг фінансового лізингу, де стороною є фізична особа, що і свідчить про його нікчемність. В судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, нікчемний договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору.

Водночас, на виконання зобов`язань за нікчемним правочином ОСОБА_1 сплатив 100 000 авансу та 46 050 грн щомісячних лізингових платежів (вказані суми були внесеними на транзитний рахунок у АТ «Акцент-Банк»), які позивач просить повернути застосувавши наслідки недійсності нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено нікчемність укладеного між сторонами правочину, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів слід задовольнити - застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за договором про надання послуг фінансового лізингу № APTE000000000121810 від 14 січня 2021 року грошові кошти в сумі 146 050 грн 00 коп.

Встановлена судом нікчемність правочину виключає його недійсність з підстав недодержання вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на що також посилається позивач у позовній заяві, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині вимог суд вважає спроможними, однак не у виниклих між сторонами правовідносинах.

Як вбачається із матеріалів справи позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отож, з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 460,50 грн.

Щодо заперечень представника відповідача.

21 лютого 2022 року на електронну адресу суду надійшло заперечення представника АТ «Акцент-Банк» на дії головуючого судді, у якому він вказав, що 16 листопада 2021 року відповідач АТ «Акцент Банк», користуючись своїм правом, передбаченим ст. 193 ЦПК України пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків. 04 лютого 2022 року у судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції представнику АТ «Акцент Банк» стало відомо, що суддя Герчаківська О.Я. відмовила у прийнятті зустрічного позову з підстав пропущення строків для подання зустрічного позову без винесення ухвали про повернення позову, що позбавляє можливості оскаржити таке рішення суду в апеляційній інстанції. Покликаючись на положення ч. 1 ст. 353 (перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду), ч. 2 ст. 194, яка передбачає наслідки недотримання вимог ст.ст. 175, 177 при поданні зустрічної позовної заяви, ч. 6 ст. 185 ЦПК України, яка регулює питання повернення позовної заяви, представник відповідача просив вирішити питання про прийняття зустрічної позовної заяви та прийняти рішення у формі ухвали в порядку ст.ст. 185, 187 ЦПК України. Окрім цього, він вказав, що строк ним не було пропущено при поданні зустрічної позовної заяви, оскільки копію ухвали про відкриття провадження він отримав 02 листопада 2021 року, а зустрічний позов поданий 16 листопада 2021 в межах строків, визначених ухвалою від 05 січня 2021 року.

З приводу строків звернення із зустрічним позовом, то при матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу, а саме ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками повноважному представнику банку 20 жовтня 2021 року (штамп про отримання та підпис вчинено працівником банку, а с. 18), а тому суд, вирішуючи питання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову, вважав, що строк визначений ухвалою про відкриття провадження від 05 жовтня 2021 року для подання відзиву сплив.

Щодо постановлення судом протокольної ухвали про відмову в прийнятті зустрічного позову, то відповідно до частин 4, 5 та 8 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Верховний суд у постанові № 756/12128/15-ц від 23 вересня 2020 року вказав, що постановлення судом першої інстанції ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідача повідомлялося завчасно та належним чином про всі судові засідання у справі № 607/17568/21, будь-яких перешкод в ознайомленні з матеріалами справи, протоколами судових засідань, в тому числі і шляхом виготовлення їх копій на електронному носії у представника банку не було. Прийняте судом рішення про відмову прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним не позбавляє АТ «Акцент-Банк» права на звернення до суду з зазначеним позовом в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором про надання послуг фінансового лізингу № APTE000000000121810 від 14 січня 2021 року грошові кошти в сумі 146 050 (сто сорок шість тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1 460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, адреса місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074.

Повний текст рішення складено 02 березня 2022 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська