Постанова № 10382791, 22.06.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2339/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.11

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Притула Т.Ю.

за участю представників

позивача: Шибаєв А.М. (довіреність від 28.09.2009 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Лікувально оздоровчий комплекс "Форель" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13375,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 23 червня 2010 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства "Лікувально оздоровчий комплекс "Форель" (далі відповідач, ДП ЛОК "Форель"), яким просить стягнути адміністративно господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13375,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у сумі 13375,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДП ЛОК "Форель" від 27.06.2009 року № 25), яким проти позову заперечив, посилаючись на ту обставину, що ним щомісячно до районного центру зайнятості подаються звіти про наявність вільних робочих місць на посаду двірника, але інвалід центром зайнятості не направлявся, в звязку з чим просить відмовити в задоволенні позову, оскільки Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" відповідачем не порушено.

Явку представника в судові засідання 04.02.2010 року та 21.06.2010 року відповідач не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений судом про відкриття провадження в адміністративній справ, про дату, час і місце розгляду даної справи. Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, та відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2008 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік" (форма № 10 -III), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом. Згідно поданого відповідачем звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 16 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає відсутні (згідно ч. 1 ст. 19 Закону 875 норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця (працює від 8 до 25 чоловік), середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відсутні, середньорічна заробітна плата штатного працівника 1114,00 грн.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 (зареєстровано в Мінюсті України 13.02.2007 року за № 117/13384) затверджено форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі Інструкція).

Відповідно до п. 3.6 Інсрукції, у рядку 5 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою (рядок 4 *1000: рядок 1), при цьому, згідно п. 3.7 Інструкції, у рядку 6 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій: рядок6=(рядок3-рядок2)хрядок5. За наведених обставин та згідно вищенаведених положень Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 13375,00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 13375,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Довідкою Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23 серпня 2008 року зазначено, що працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачами дій, до яких відносяться: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; запровадження у разі потреби посад інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При цьому, із аналізу нормативно - правових актів щодо повноважень відповідних органів вбачається, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону 875, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

Судом не приймаються доводи відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно господарських санкцій з тих підстав, що фондами зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів саме на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. ст. 18, 20 Закону 875, оскільки вказаними нормами не ставиться відповідний обов'язок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Лікувально оздоровчий комплекс "Форель" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13375,00 грн. - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Лікувально оздоровчий комплекс "Форель" (Закарпатська область, Воловецький район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 243 код 05391946) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13375,00 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривен).

3.Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Рейті