Рішення № 103820098, 29.03.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/718/21 Провадження № 2/304/43/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №304/718/21 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Муругова Вячеслава Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

адвокат Муругов В.О. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 13 грудня 2016 року сторони уклали шлюб, від якого у них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що спільне життя у них не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення господарства. Відповідач періодично вживав алкогольні напої та бив позивача, що негативно відбивалося на дітях. На даний час вони не ведуть спільного господарства, не піклуються один про одного, не проживають спільно близько двох років, а відтак представник вважає, що шлюб сторін фактично розпався, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. На підставі наведеного представник просить розірвати шлюб між сторонами, а також визначити місце проживання малолітніх дітей з позивачем та залишити їх проживати при матері.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак її представник - адвокат Муругов В.О. подав заяву про розгляд справи без їх участі, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, відзив не подав, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.

У судове засіданні представник Т.Реметівської сільської ради Ужгородського району будучи головним спеціалістом служби у справах дітей вказаної ради Мулеса М.М. також не з`явилася, однак подала відповідну заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, повністю підтримавши висновок органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Встановлено, що 13 грудня 2016 року у Дубенському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 309; прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » (а. с. 5).

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6, 7).

Також встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні характери та розходження поглядів на шлюб і сім`ю.

Відтак питання розірвання шлюбу сторонами обдумане, а неявку сторін у судове засідання суд розцінює як байдуже ставлення до шлюбу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їх дітей, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а відтак на прохання позивача їй слід залишити шлюбне прізвище.

При вирішенні позовної вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, нормами чинного цивільного законодавства, зокрема главою 4 підрозділу 1 розділу 2 ЦК України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою (ст. 31 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч. 3 ст. 29 ЦК України).

Вказані норми кореспондуються із нормами СК України, зокрема положеннями ст. 160 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 по справі №640/2670/17.

З наявного у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування Т.Реметівської сільської ради Закарпатської області від 02 листопада 2021 року № 736/02-07 видно, що орган опіки та піклування сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 34-35).

Враховуючи вищенаведене та те, що діти сторін на момент ухвалення рішення не досягли десятирічного віку, проживають із своєю матір`ю, яка просить залишити синів на подальше проживання при ній, проти чого не заперечує у своєму висновку й орган опіки та піклування, тому у цій частині позовна заява також може бути задоволена судом.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що батько дітей не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із синами, вияву турботи стосовно них та участі у їх вихованні.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 816 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 29, 31, 32 ЦК України, ст. 24, 105, 110, 112, 160 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 280-282, 337, 338 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 - адвоката Муругова Вячеслава Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований у Дубенському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 309 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Дітей, а саме синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати при матері - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Муругов Вячеслав Олександрович; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Ужгородський район м. Перечин, пл. Незалежності, 1/33.

Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351280; місцезнаходження: 89221 Закарпатська область Ужгородський район с. Т.Ремета, вул. Тканка, 1.

Головуючий: Ганько І. І.