Рішення № 103814128, 14.03.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3287/21

ЄУН 226/3287/21

Провадження № 2/226/56/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2022 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепка Л.І.

за участю секретаря Новикової К.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог вказала, що в серпні 2021 року їй стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Дорошкевич В.Л. виконавчого провадження №61952901 за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика В.В. №8752 від 15.04.2020 про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в сумі 8582,00 грн. Вказуючи на те, що жодних угод з вказаним Товариством вона не укладала, будь-яких боргових зобов`язань перед ним вона не має та що перед вчиненням виконавчого напису нотаріус в порушення п.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не пересвідчився у безспірності вказаної заборгованості, просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, клопотань про розгляд справи за їх участю не надали. Відповідач, зареєстрований в системі «Електронний суд», правом відзиву на позов не скористався, заперечень проти позовних вимог не надав. Треті особи своїх позицій щодо виниклого спору також не висловили. Приймаючи до уваги, що про час і місце судового розгляду справи сторони були повідомлені завчасно, клопотань щодо відкладення судового розгляду суду не надали, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за заявою ТОВ «Фінфорс», яке відповідно до договору Відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779 від 12.09.2019 отримало право вимоги за Кредитним договором №598542-А від 05.07.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинено виконавчий напис за реєстровим №8752 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором № 598542-А від 05.07.2019 за період з 12.09.2019 по 11.03.2020 в розмірі 8582,00 грн, в тому числі простроченої заборгованості за сумою кредиту в сумі 3500 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 3349,50 грн та строкової заборгованості за штрафами і пенями в сумі 1732,50 грн (а.с. 49).

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 30.04.2020 на виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінфорс» 8582,00 грн, було відкрито виконавче провадження № 61952901 (а.с.7).

За загальним правилом ст.ст.15, 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 Цивільного Кодексу, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства, що випливає з ч.1 ст.39 цього Закону. Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, правове регулювання якої визначається гл.14 Закону «Про нотаріат» та гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 87 Закону «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до приписів ст.88 цього Закону, якою визначені умови вчинення виконавчих написів, нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника відповідно до ст.88 Закону «Про нотаріат» є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» суд у такому спорі повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

У зв`язку з тим, що постанова КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» втратила чинність з моменту її прийняття, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова КМ України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року (Висновок ВП ВС від 15.04.2020 року № 554/6777/17 (61-19494св18)).

При цьому колегія суддів відступила від висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, та вказала, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач не погоджується з заборгованістю, зазначаючи, що подані відповідачем нотаріусу документи її безспірності не підтверджують.

Будь-яких доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача та наявності у відповідача права вимоги ні відповідачем, ні іншими учасниками справи суду не надано, а існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису (так як строк виконання основного зобов`язання змінився, у зв`язку з чим право банківської установи нараховувати передбачені кредитним договором відсотки припинилося) є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18), від 17 вересня 2020 року у справі № 759/6167/18.

Отже, доводи позивача щодо небезспірності виниклої за кредитним договором заборгованості є слушними.

Вирішуючи питання процесуальних витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 8752, вчинений 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колей чиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорос» боргу на загальну суму 8582 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка