Рішення № 103811111, 31.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2022 р. справа № 300/61/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі - відповідач) про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Відділі державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження № 47467345 з виконання виконавчого листа № 2а-2210/09/0970 від 24.12.2012 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом. 10.06.2015 року головним державним виконавцем Середюком В.Ю. відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 47467345. В подальшому, 23.12.2015 року заступником начальника відділу Середюком В.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. На думку позивача, немає правових підстав для подальшого існування арешту на її грошових коштах в АТ КБ "Приватбанк" згідно постанови про накладення арешту коштів боржника від 10.06.2015 року, у зв`язку з тим, що 23.12.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не скасування арешту, що накладений відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції на кошти ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345 та зобов`язати відповідача скасувати арешт на кошти ОСОБА_1 накладений відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.022 року відкрито провадження по справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України (а.с.13-14).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.01.2022 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що на виконанні у відділі ДВС у м. Івано-Франківську перебувало виконавче провадження № 47467345 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 267453,80 грн. боргу з виконання виконавчого листа № 2а-2210/09/0970 від 24.12.2012 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом. 10.06.2015 року головним державним виконавцем Середюком В.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. В подальшому, 23.12.2015 року заступником начальника відділу Середюком В.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ "Про виконавче провадження". Також, зазначено, що стаття 59 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлює перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (а.с.29-30).

До відзиву на позовну заяву також долучено витяг з реєстру АСВП щодо виконавчого провадження № 47467345, які подані відповідачем на виконання пункту 5 ухвали суду від 10.01.2022 (а.с.13-14).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Водночас, на через канцелярію адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Водночас, у відзиві на позовну заяву просив суд про розгляд справи без його участі (а.с.29-30).

Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 КАС України).

Суд зазначає, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану Івано-Франківський окружний адміністративний суд припинив розгляд справ у судовому засіданні. Проте, суд і надалі працює у звичному режимі та приймає рішення в рамках письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи за відсутності сторін, на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

На виконання рішення суду, 24.12.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-2210/09/0970 (а.с.31).

12.05.2015 року головним державним виконавцем Середюком В.Ю. відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68291307 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-2210/09/0970, виданого 24.12.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом (а.с.32).

10.06.2015 року головним державним виконавцем виконавцем Середюком В.Ю. відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про арешт коштів боржника та звернено стягнення на кошти на рахунках боржника (а.с.32).

В подальшому, 23.12.2015 року заступником начальника відділу Середюком В.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ "Про виконавче провадження" №606- XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно) (відсутність у боржника майна) (а.с.32).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з коштів на рахунках боржника, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заступником начальника відділу Середюком В.Ю. під час здійснення виконавчого провадження № 47467345, на кошти на рахунках ОСОБА_1 , як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника.

Окрім того, згідно довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 1020/АП/09-19-13-07-20 від 29.03.2021 року, судом встановлено, що станом на 29.03.2021 року за даними АІС "Податковий блок" в інтегрованій картці податковий борг відсутній (а.с.23).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - «Інструкція №512/5») в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Отже , відповідно до зазначеної статті й Інструкції №512/5 Відділ державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), завершуючи виконавче провадження № 47467345 (в рамках якого було накладено арешт на кошти на рахунках боржника) і повертаючи виконавчий документ стягувачу, повинен був зняти арешт з коштів на рахунках боржника.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2020 року у справі №817/928/17.

Щодо посилань відповідача у відзиві на пропущення позивачем десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає наступне.

Стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 даного Кодексу встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом є десятиденний строк.

Суд зазначає, що листом АТ КБ "ПриватБанк" від 18.05.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-210423/7070 повідомлено позивача про те, що 10.06.2015 року банк отримав від відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції постанову про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345. Постанова накладає арешт на кошти, що знаходять на рахунках ОСОБА_1 в межах суми 267453,80 грн. (а.с.5-6).

Окрім того, за результатами розгляду заяви позивача, листом АТ КБ "ПриватБанк" від 10.11.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-21111/22054 повідомлено ОСОБА_1 про те, що чинним законодавством та умовами договору банківського обслуговування не передбачено надання на запит клієнтів копій документів, пов`язаних із виконавчими провадженнями, у яких клієнт виступає боржником (а.с.7-8).

В подальшому, за результатами розгляду заяви позивача, листом Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09.12.2021 року № 135735 повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно реєстру АСВП у Відділі державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 47467345 з виконання виконавчого листа № 2а-2210/09/0970, виданого 24.12.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 267453,80 грн. 23.12.2015 року заступником начальника відділу ДВС Середюком В.Ю. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (відсутність майна боржника). Зазначено, що дана обставина завершення виконавчого провадження у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження" не передбачає зняття арешту з майна (коштів) боржника. Водночас, роз`яснено, що стаття 59 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлює перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника (а.с.9).

Вказаний лист представник позивача отримав 23.12.2021 року, внаслідок чого, на думку суду, ОСОБА_1 тільки 23.12.2021 року дізналася про порушення її прав, свобод чи інтересів (а.с.10).

Зазначеним обставинам, суд надав оцінку в ході вирішення питання щодо можливості відкриття провадження по справі, та з огляду на відсутність передумов для залишення позовної заяви без руху, зокрема і з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду, зробив відповідний висновок в ухвалі суду від 10.01.2022 року.

Суд звертає увагу, що позивач надіслала конверт із даним позовом на адресу суду 29.12.2021 року, що підтверджується проставленою датою на штемпелі поштового відправлення Укрпошти, тобто в межах десятиденного строку на звернення до суду з даними позовними вимогами (а.с.11).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, тому, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання до вчинення дій - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не зняття арешту, що накладений відділом ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на кошти ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) зняти арешт, що накладений відділом ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на кошти ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2015 року ВП № 47467345.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Відділ державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.