Вирок № 103807816, 29.03.2022, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 457/919/18

Провадження № 1-кп/442/27/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Крамара О.В.,

з участю секретаря Малик О.Я., Михавко І.І.,

прокурора Романського Н.Я.,

захисника обвинуваченого-адвоката Галишина А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140140000337 від 13.08.2018 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобича, Львівської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, з середньо освітою, раніше судимий вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 08.05.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.09.2015 ОСОБА_1 скасовано звільнення від відбування покарання та направлено для відбуття покарання, 24.07.2017 року звільнений Миколаївської ВК (№50) згідно ст. 81 КК України з невідбутим терміном 1 рік 2 місяці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-

- у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,-

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 раніше судимий вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 08.05.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.09.2015 ОСОБА_1 скасовано звільнення від відбування покарання та направлено для відбуття покарання, 24.07.2017 року звільнений Миколаївської ВК (№50) згідно ст. 81 КК України з невідбутим терміном 1 рік 2 місяці.

Так, ОСОБА_1 , 16.07.2018 року приблизно о 15.00 год. перебуваючи біля приміщення ритуальних послуг «Вічність» по вул. Стебницькій, 75Б у м. Трускавці, Львівської області, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, із корисливих мотивів, з метою збагачення, під приводом отримання для проведення ремонтних робіт, шляхом обману ОСОБА_2 заволодів скутером марки «Viper Storm» 2000 року випуску, синього кольору, з номером шасі НОМЕР_1 , номером двигуна № НОМЕР_2 об`ємом 49,9 куб.см., вартістю 4900 гривень. Отримавши вказаний скутер, ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_2 в тому, що поверне його через декілька днів, однак насправді такого наміру не мав. В подальшому ОСОБА_1 не маючи наміру повертати потерпілому ОСОБА_2 вказаний скутер марки «Viper Storm», в один з днів кінця липня 2018 року, продав його ОСОБА_4 , та таким чином повторно, незаконно заволодів транспортним засобом, чим завдав ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 4900 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив своїми умисними і протиправними діями, що виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення вину не визнає, так як не викрадав скутера. Він отримав скутер від потерпілого, який віддав йому, щоб він його відремонтував. Однак сам не зміг відремонтувати і попросив свого сусіда ОСОБА_4 , який проживає у с. Доброгостів, щоб він йому допоміг в ремонті та залишив йому скутер. ОСОБА_4 не зміг відремонтувати скутер і відвіз його до моториста в м. Дрогобич. Потерпілому про такі обставини не говорив. Потерпілий звертався до нього не один раз з питання де скутер, та чому так довго він ремонтується, на що він йому говорив, що ремонтується та й взяв і написав заяву в поліцію про те, що він викрав скутер. Покази надані під час досудового розслідування, а також судового розгляді в суду першої інстанції не підтримує. Окрім цього під час додаткового допиту в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що надані покази в даному судовому засідання теж не підтримує та повідомив, що скутер передав ОСОБА_4 в заставу за 1500 гривень, оскільки потерпілий не повернув йому кошти за ремонт та запчастини. Також повідомив, що перебуває у не приязних відносинах із ОСОБА_4 , оскільки мали конфлікт у 2014 році, а тому на його думку ОСОБА_4 дав неправдиві покази. Незважаючи на неприязні відносини звернувся до ОСОБА_4 за допомогою з приводу перевезення речей, так як не мав іншого виходу.

Окрім того, що ОСОБА_1 свою вину не визнав, його вина у вчинені кримінального правопорушення підтверджується і іншими доказами, зібраними по справі, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засідання суду повідомив, що 16.07.2018 перебуваючи на роботі на вул. Стебницькій у м. Трускавці Львівської області передав для ремонту скутер ОСОБА_1 . Наступного дня подзвонив ОСОБА_1 та повідомив, що необхідно якусь запчастину, через 3 днів подзвонив ОСОБА_1 і повідомив, що скутер відремонтовано і повинен був привезти його на роботу у м. Трускавець, але цього не зробив. Після цього неодноразово телефонував до ОСОБА_1 , однак він не піднімав трубки та виключав телефон (телефонував по 5-10 разів щодня більше тижня часу). 2-3 рази ОСОБА_1 піднімав трубку (у різні дні) та повідомляв, що привезе скутер мені на роботу, але цього не робив. Під час останньої розмови повідомив ОСОБА_1 про те, що буде звертатись у поліцію, на що ОСОБА_1 відповів, що йому все рівно і кинув трубку. В результаті обвинуваченим скутер так і не було повернуто та завдану шкоду не відшкодовано. Покази обвинуваченого вважає неправдивими та такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.

Показання свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні повідомив, що вкінці липня 2018 року ОСОБА_1 запропонував купити у нього скутер за 1500 гривень сказав, що скутер належить йому, однак документи він дасть пізніше, бо не має біля себе. Він неодноразово запитував у ОСОБА_1 чи скутер його і чи все з ним добре, але він мене запевнив, що скутер його і з документами проблем немає, на наступний день він їх мені передасть. Через декілька днів прийшов ОСОБА_1 і повідомив, що особа в якої він придбав скутер просила його повернути, оскільки передумала його продавати. Він ОСОБА_1 повідомив, що поверне скутер, коли він поверне йому грошові кошти, однак він не мав грошей, тому скутер він йому не повернув. Тоді зрозумів, що з скутером щось недобре і ОСОБА_1 не був його власником. Після цього до нього телефонувала дружина потерпілого та повідомила, що у нього на ремонті перебуває скутер, однак він їй повідомив правду, що йому його продали, а не дали на ремонт. Після цього декілька разів дзвонив до ОСОБА_1 та питався коли він поверне йому грошові кошти за те що продав крадений скутер, він обіцяв що поверне, але цього так і не зробив, та в подальшому на його дзвінки перестав піднімати трубку.

Крім наведеного, вина стверджується матеріалами справи, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, а саме:

- Заявою ОСОБА_4 від 27.08.2018 про видачу скутера марки «Вайпер» синього скутера, який він купив у ОСОБА_1 .

- Постановою про визнання скутера речовим доказом та передачу його на зберігання.

- Довідкою про вартість майна №379 від 28.08.2018, відповідно до якої вартість скутера марки «Viper Storm» 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 49,9 куб.см., становить 4900 гривень.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (п. 17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза будь-яким розумним сумнівом. Його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він, своїми умисними і протиправними діями, що виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

Суд приходить до висновку, що формування матеріалів справи відносно обвинуваченого ОСОБА_1 відбулося в порядку передбаченому КПК України. Усі слідчі дії, проведені у відповідності до положень КПК України та зміст таких є однозначним. Подані письмові докази стороною обвинувачення, на думку суду, є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, на думку суду, не встановлено.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, що він вчинив шахрайство (ч.2 ст. 190 КК України), оскільки такі спростовані судом. При цьому зазначені доводи суд розцінює як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, неодноразово змінював та плутався у своїх показах, не зміг пояснити причину надання ним неправдивих показів, що на думку суду хоче перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим уникнути відповідальності за вчиненні ним інкриміновані йому діяння і настанні злочинних наслідків.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Пом`якшуючих покарання обставин відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Отже, призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, обставини та характер його вчинення, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин під час умовного відбуття покарання, вину не визнав, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога не знаходиться.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах встановлених в санкції ч.2 ст. 289 КК України, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім злочином.

Судових витрат немає.

Зняти арешт накладений ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 27.08.2018 року.

З речовими доказами слід поступити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під варто, слід залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити - «тримання під вартою». Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання, а саме з 10.02.2022 року.

Зняти арешт накладений ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 28.08.2018 року, а саме на скутер марки «Viper Storm» 2000 року випуску, синього кольору, з номером шасі НОМЕР_1 , номером двигуна № НОМЕР_2 об`ємом 49,9 куб.см.

Речові докази:

- скутер марки «Viper Storm» 2000 року випуску, синього кольору, з номером шасі НОМЕР_1 , номером двигуна № НОМЕР_2 об`ємом 49,9 куб.см, який зберігається у відділення поліції №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області - повернути потерпілому ОСОБА_2 (а.с.31-33);

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя О.В. Крамар