Рішення № 103797222, 28.03.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.03.2022 Справа № 554/143/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2022 року м. Полтава Справа № 440/143/22

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Савченка А. Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сушка Євгенія Олександровича, Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

10 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сушка Євгенія Олександровича (далі - відповідач 1), Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2, УПП в Полтавській області), у якому просив скасувати постанову серії БАА № 498842 від 26 грудня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Історія справи

Октябрський районний суд м. Полтави своєю ухвалою від 12 січня 2022 року позовну заяву залишив без руху (а. с. 8 - 11). 28 січня 2022 року позивач усунув недоліки, визначені в ухвалі суду від 12 січня 2022 року.

Суд своєю ухвалою від 02 лютого 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі № 554/143/22, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 29 - 30).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 26 грудня 2021 року відповідач 1 виніс оскаржувану постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосував до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Зазначив, що ця постанова складена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджував, що інспектор поліції при її винесенні не дотримався вимог ст. ст. 258 та 283 КУпАП в частині необхідності її складання на місці вчинення правопорушення, оскільки місцем розгляду справи зазначено АДРЕСА_1 , в той час як керування автомобілем позивач здійснював в м. Полтаві по вул. Сковороди, 1/3 . Вказав, що при викладенні суті адміністративного правопорушення, інспектор поліції не зазначив, яким саме транспортним засобом керував ОСОБА_1 та який передній чи задній номерний знак був забруднений. В оскаржуваній постанові також відсутні відомості з приводу того, в який саме спосіб інспектор поліції встановив особу позивача, оскільки за твердженнями відповідача 1, ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія відмовився, а номерний знак автомобіля, яким він керував, не проглядався. Вважав ці доводи інспектора поліції такими, що не відповідають дійсності та категорично проти них заперечував. З цих підстав він вважав неприйнятними рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності та вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, реєстраційні документи й страховий поліс.

21 лютого 2022 року, засобами електронного зв`язку, до суду від УПП в Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача 2 просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з огляду на те, що позивач, 26 грудня 2021 року, о 02 год 07 хв, в м. Полтаві по вул. Г. Сковороди, 1/3, керував транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, чим порушив п. 2.9 ПДР, та не пред`явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР і ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII). Відтак, на думку відповідача 2, інспектор поліції правомірно притягнув позивача до відповідальності за ознаками правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позов не скористався.

За змістом ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

26 грудня 2021 року, поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сушком Є. О., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 498842, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 26 грудня 2021 року, о 02 год 07 хв, в м. Полтаві по вул. Г. Сковороди, 1/3, керував транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу й полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив ст. 16 Закону № 3353-XII та п. 2.9 ПДР (а. с. 25).

Цією ж постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Норми права та висновки щодо їх правозастосування

Згідно з ч. 6 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, з-поміж іншого, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Згідно з ст. 268 КУпАП, зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з ст. 280 КУпАП, зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 16 Закону № 3353-XII, зокрема, водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; на вимогу поліцейського.

Згідно з п. 2.1 ПДР, зокрема, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб;чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4 ПДР, зокрема, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно з п. 2.9 «в» ПДР, водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній керував транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу й полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів зазначив, що у день та час, зазначені в оскаржуваній постанові, працівники поліції зупинили автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , в зв`язку з порушенням останнім п. 2.9 «в» ПДР, що і слугувало причиною зупинки, й тільки після цього поліцейські висунули водієві вимогу надати для перевірки документи, визначені п. 2.1 ПДР.

На підтвердження, викладених у відзиві на позов обставин, представник відповідачів надала суду оптичний диск, на якому містяться окремі уривки відеозаписів з бодікамери ВІ 0148, відеозапис «MOVA4304.avi» з камери без номера та будь-яких ознак, які б дозволили суду хоч якимсь чином ідентифікувати пристрій, на який цей відеоматеріал був записаний, а також два файли з назвами «20211226063839000331.mov», «20211226064708000356.mov», розміром 0 КБ, тобто файли, які фактично відсутні.

Оцінюючи надані докази, суд зазначає, що в силу вимог ст. 251 КУпАП, ні жоден із них окремо, ні всі вони в своїй сукупності не лише не підтверджують факту вчинення інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, а, навпаки, спростовують існування як самої події правопорушень, так і наявності їх ознак в діяннях останнього.

При цьому, суд виходить із такого.

Суд не приймає до уваги як належні та допустимі докази у справі додані до матеріалів справи відеозаписи з бодікамери ВІ 0148, оскільки на оптичному диску відповідачем 2 були завантажені окремі їх уривки, що свідчить про вибірковість фіксації як епізодів порушення особою, що притягається до адміністративної відповідальності вимог ПДР, так і процедури фіксації самого порушення.

Незважаючи на це, суд їх переглянув та пересвідчився в суб`єктивності дій поліцейських, які зупинили ОСОБА_1 й не інформуючи водія про конкретну причину зупинення ними транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, вимагали від нього пред`явити посвідчення водія, у тому числі й свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та страховий поліс.

З окремих уривків відеозапису з бодікамери ВІ 0148 слідує, що у день та час вказані в Постанові, інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Сушко Є. О., зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , спочатку інформує водія, що причиною зупинки є те, що начебто на його автомобілі «не працює габарит». Після того, як відповідач 1 особисто пересвідчився в тому, що габарити працюють, що підтверджується наведеною нагрудною камерою ВІ 0148 на задній бампер автомобіля, поліцейський інформує водія про зовсім іншу причину зупинки, а саме - забруднений номерний знак.

Однак, з дослідженого судом відеозапису з бодікамери ВІ 0148 вбачається, що при відеофіксації події проведеної біля автомобіля ОСОБА_1 , добре видно номерний знак його автомобіля, перевірка на видимість цього номерного знаку при віддаленні від автомобіля до відстані 20 метрів не проводилася, будь-які заміри не проводилися, свідки не залучалися, акт не складався. На запитання позивача, чи проводились заміри, інспектор поліції категорично відповів «ні», зазначивши лише про те, що поліцейські їхали за ним. Також, при озвученні позивачу інкримінованого йому правопорушення, поліцейський про начебто не освітлений номерний знак на автомобілі ОСОБА_1 , хоча годину тому інспектор сам підтвердив той факт, що підсвітка номерного знаку працює.

З огляду на викладене, в суду не залишається сумнівів в упередженості поліцейських, які використовуючи нікчемний привід, завуалювавши його під законний, за відсутності законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII, зупинили ОСОБА_1 й вимагали від нього пред`явлення відповідних документів, що в своїй сукупності підтверджує обставини його безпідставного зупинення поліцейськими.

Відтак, відсутні будь-які відомості, що транспортний засіб позивача було зупинено з підстав порушення ним вимог ПДР. Не надані такі відомості й суду.

З цих підстав, суд критично оцінює твердження відповідача 2 про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП внаслідок невиконання вимог поліцейського щодо пред`явлення для перевірки документів, визначених п. 2.1 ПДР, оскільки згідно з ч. 2 ст. 62 Закону № 580-VIII, законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

У той же час, за відсутності встановлених ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII підстав для зупинення транспортного засобу позивача, вимога щодо пред`явлення ним передбачених у п. 2.1 ПДР документів не може вважатись законною.

З огляду на це, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Окремо, суд констатує про порушення відповідачем 1 процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП здійснюється без складення протоколу, оскільки такі є правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, в силу вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів цієї справи та встановлено судом, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем 1 протоколи про адміністративні правопорушення не складались та матеріали ДТП не оформлювались.

Водночас, зі змісту позовної заяви та дослідженого судом відеозапису з бодікамери ВІ 0148 вбачається, що позивач неодноразово оспорював факт вчинення інкримінованих йому правопорушень і накладення на нього відповідних адміністративних стягнень.

Це, в свою чергу, свідчить про те, що в інспектора поліції виник обов`язок скласти протоколи про адміністративні правопорушення, якого відповідач 1, в порушення вимог ст. 258 КУпАП, не дотримався. Такі протоколи про адміністративні правопорушення згідно з ст. 251 КУпАП мали бути доказами вчинення правопорушень з зазначенням тих матеріалів, що до них додаються (рапорти, пояснення, фото-, відеофіксація, цифровий носій відеозаписів, тощо), однак ці докази зібрані не були.

Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КУпАП, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, відбувся не за місцем їх вчинення, яке в п. 5 Постанови визначено як «м. Полтава, вул. Г. Сковороди, 1/3», а за адресою - м. Полтава, вул. Шевченка, 5-А . При цьому, суду не надано доказів об`єктивної неможливості складання Постанови за місцем вчинення адміністративних правопорушень.

Суд також зазначає й про те, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, позивач наполягав на залученні захисника, який би надав йому ефективну правову допомогу та вимагав від відповідача 1 надати йому для ознайомлення докази, які б підтверджували факт вчинення ним, інкримінованих йому правопорушень, однак такі вимоги інспектор поліції проігнорував, зазначивши, що він це робити не зобов`язаний.

Не забезпечення ж інспектором поліції гарантованих ст. 268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нівелює саму сутність процесуальних прав, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.

Відповідачем 2, як суб`єктом владних повноважень, взагалі не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що саме на відповідачів покладено обов`язок доведення правомірності накладення на позивача адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, про що відповідачем 1 зазначено в оскаржуваній постанові.

Всупереч вимогам ст. ст. 72 та 77 КАС України, відповідачами жодних доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови надано не було.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення відповідачем 1 процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом обставини та беручи до уваги те, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складів інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, оскільки відповідач 2, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією № 05-12294332/С від 05 січня 2022 року (а. с. 1), і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сушка Євгенія Олександровича (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751), Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 498842 від 26 грудня 2021 року - визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, 38751, код ЄДРПОУ 40108646) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. Г. Савченко