Вирок № 103788473, 29.03.2022, Галицький районний суд м. Львова

461/1592/22

1-кп/461/376/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

прокурора Максимціва Б.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лемехи Р.І,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, проте не пізніше вересня 2021 року, керуючись корисливим мотивом, розробив злочинний план, спрямований на вербування жінок, для сексуальної експлуатації, використовуючи їх уразливе становище, з метою подальшого переміщення на територію Чеської Республіки. Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 розпочав пошук дівчат молодого віку, які б внаслідок перебування у скрутному матеріальному становищі через малозабезпеченість, безробіття, відсутність стійких соціальних зв`язків, тощо, погодились надавати послуги сексуального характеру за грошову винагороду.

15.09.2021 у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_1 під час переписки із ОСОБА_2 через менеджер «WhatsApp», розпочав дії, спрямовані на її вербування з метою надання нею послуг сексуального характеру за грошову винагороду за межами території України. ОСОБА_1 вдалося переконати ОСОБА_2 у реальності та вигідності такої пропозиції, проте вона поставила під сумнів його слова та не надала остаточної згоди.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 05.01.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на Залізничному вокзалі м. Львова, за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, зустрівся із ОСОБА_3 та продовжив дії, спрямовані на вербування останньої, як особи молодого віку, привабливої зовнішності, яка опинилась в скрутних життєвих обставинах (без стійких соціальних зв`язків, важкий матеріальний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку), з метою її сексуальної експлуатації в Чеській Республіці, а саме, переконував, що вона зможе заробляти значні суми грошових коштів. При цьому, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що, у разі її згоди надавати сексуальні послуги, він оплатить їй проживання у вказаній державі та забезпечить її охороною при наданні нею платних сексуальних послуг. Окрім цього, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 підшукати серед знайомих осіб жіночої статі тих, котрих влаштує дана пропозиція, і котрі б погодилися поїхати разом з нею.

Окрім цього, 20.01.2022 близько 15:20 год. ОСОБА_2 зустрілась із ОСОБА_1 у ТЦ «Вікторія Гарденс», за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226а, де під час зустрічі, останній продовжував дії спрямовані на вербування останньої, як особи молодого віку, привабливої зовнішності, яка опинилась в скрутних життєвих обставинах (без стійких соціальних зв`язків, важкий матеріальний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку), з метою її сексуальної експлуатації у Чеській Республіці та запропонував їй знайти осіб молодого віку, привабливої зовнішності, котрі погодилися б на таку роботу та в подальшому провести з ними фотосесію еротичного характеру.

26.01.2022 близько 11:50 год. ОСОБА_1 спільно з фотографом, прибув за адресою: АДРЕСА_3 , де вже перебували ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . За вказаною адресою ОСОБА_1 продовжив дії спрямовані на вербування вказаних жінок на роботу в Чеській Республіці, з використанням уразливого стану останніх, розповів про всі умови роботи, проживання, таким чином переконавши вказаних жінок у вигідності і правдивості такої пропозиції, на що вони погодились.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він зустрічався із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Також, він вказав, що час, місце та обставини зустрічей у обвинувальному акті відображено вірно. Зокрема, обвинувачений вказав, що він обговорював з даними особами те, що останні виїдуть у Чеську Республіку для надання послуг сексуального характеру, а також обговорював умови оплати, охорони та характер таких послуг. Також, він зустрічався з даними особами з метою проведення фотосесії еротичного характеру. Крім того, він вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, його мотиви і мета вчинення ним кримінального правопорушення.

У вчиненому розкаюється та просить суд його суворо не карати.

Зважаючи на наведену позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме відсутність заперечень стосовно фактичних обставин справи встановлених органом досудового розслідування та визнання вини у повному обсязі, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані обвинуваченим безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

При цьому, такі покази обвинуваченого надані суду добровільно безпосередньо у судовому засіданні в присутності захисника, за відсутності будь-яких застережень з боку ОСОБА_1 .

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив вербування людини, вчиненому з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, щодо кількох осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 149 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, дані про особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно зі статтями 50, 65 КК України, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд також бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Крім того, суд враховує тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_1 обставинами суд визначає сприяння розкриттю злочину під час судового розгляду та визнання вини.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Як наведено вище, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно ч.1 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані доводи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, зокрема дані про його сімейне становище та позитивну характеристику за місцем проживання, та інші вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, відповідно до положень ст.75 КК України.

Таким чином, суд знаходить можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Крім того, встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2022 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. В подальшому, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 24 березня 2022 року ОСОБА_1 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 297 720 гривень.

Відповідно до квитанції 0.0.2497289037.1 від 24.04.2022 року, ОСОБА_8 було внесено вказану заставу за обвинуваченого на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні подав письмову заяву ОСОБА_8 про перерахунок сплаченої застави у розмірі 297 720 гривень на рахунок Збройних Сил України. У зв`язку з наведеним, захисник просив суд застосований до обвинуваченого запобіжний захід змінити на особисте зобов`язання, вирішивши згадане питання під час ухвалення вироку у нарадчій кімнаті.

Допитаний з цього приводу в судовому засіданні ОСОБА_8 подану заяву підтримав, підтвердив факт добровільного написання даної заяви до суду, внесення застави та просив суд перерахувати згадані кошти на рахунок Збройних Сил України.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заявлене клопотання щодо перерахунку коштів та зміну запобіжного заходу в судовому засіданні підтримали.

Прокурор щодо задоволення заявленого клопотання про скерування застави на рахунок Збройних Сил України та заміну запобіжного заходу обвинуваченому не заперечив.

Згідно ч. 1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен, зокрема вирішити питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 статті 374 КПК України, вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині вироку зазначаються, серед іншого, у разі визнання особи винуватою: мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У резолютивній частині вироку зазначаються, серед іншого, у разі визнання особи винуватою: рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Виходячи з наведеного, зокрема перевірки судом добровільності подачі заяви про перерахунок грошових коштів заставодавцем, відсутність заперечень щодо задоволення даного клопотання та клопотання про зміну запобіжного заходу з боку учасників процесу, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання слід задовольнити та запобіжний захід у виді застави змінити на особисте зобов`язання, а внесений розмір застави слід перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України НОМЕР_1 .

Таким чином, до вступу вироку у закону силу запобіжний захід застосований стосовно ОСОБА_1 у виді застави слід змінити на особисте зобов`язання з покладенням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Арешт накладений в межах даного кримінального провадження на мобільний телефон та рукописні записи - після набрання вироком законної сили слід скасувати.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Негайно змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

До набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-не відлучатися за межі Львівської області без дозволу суду (окрім залишення населеного пункту внаслідок введення воєнного стану та наявності загрози життю чи здоров`ю засудженого та членів його сім`ї);

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Після набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання - скасувати.

Заставу у розмірі 297720 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп., визначену ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року та внесену заставодавцем - ОСОБА_8 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівської області, перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України:

Банк: Національний банк України

МФО 300001

Рахунок № НОМЕР_2

код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України.

Арешт накладений в межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 31.01.2022 року на мобільний телефон марки Iphone IMEI: НОМЕР_3 , із сім карткою та на рукописні записи в кількості 2 штук - після набрання вироком законної сили скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ:

-фотоапарат чорного кольору Canon 750 d - повернути ОСОБА_9 за належністю.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.