Постанова № 1037800, 04.10.2007, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2007 р.

Справа № 02/58-2А.

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Федоренко І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Щирба Ю. Є., директор

від відповідача: Редько Л. І., довіреність №18 від 09.01.2007 року, Харічева І. І., довіреність № 12 від 18.07.2007 року

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»

до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

В судовому засіданні сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Любомльської МДПІ від 13.06.2007 року:

- за № 0000202301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 17995 грн. та застосовано штраф в розмірі 8106,90 грн.;

- №0000192301/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 10566грн. та застосування штрафу в розмірі 5283 грн.;

- № 0000212301/0 про визначення зобов’язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 33,02грн. та застосування штрафу в розмірі 66,04грн.

Підставою для визнання нечинними оспорюваних рішень позивач зазначає порушення податковим органом п.1.3 ч.3, п.1.4, п.1.7, п.1.8, пп. 2.1.4, 2.1.8, 2.2.1 п.22, пп. 2.3.4, п. 4.2, ч.3 п.4.5, п.4.6, п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 та пп. б), п.3.1, п.2 ч.1, п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 (у редакції наказу ДПА від 27.05.2003р. № 247).

Заявою від 18.07.2007 року позивач уточнив підстави позову та просить визнати нечинним оспорювані податкові повідомлення-рішення також з підстав невідповідності їх чинному законодавству. При цьому також посилається на висновок спеціаліста Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз № 0266 від 16.07.2007 року.

Відповідач в запереченнях на позов вимоги позивача повністю відхиляє, вказуючи, що про порушення допущені при оформленні матеріалів перевірки засновника підприємства було повідомлено ще до прийняття податкових повідомлень-рішень, по суті донарахованих податків та застосованих штрафних санкцій по оспорюваних рішеннях МДПІ діяла у відповідності до чинного законодавства.

З представлених суду матеріалів вбачається наступне.

З 24.05.2007 року по 18.05.2007 року працівниками податкової інспекції проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Автоком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2004 року по 31.12.2006 року, по матеріалах перевірки складено акт від 23.05.2007 року № 23-32887140.

Матеріалами перевірки встановлено, що в порушення п.1.20,1.26 ст. 1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7, п.п.7.42 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР (надалі Закон - № 283/97-ВР), товариство не врахувало обмеження щодо рівня звичайної ціни і проводило в окремих випадках реалізацію автомобільної техніки за ціною нижчою від митної вартості, внаслідок чого занизило валовий дохід в 2005 році на суму 26533 грн., в 2006 році на суму 36307грн.; по послугах наданих підприємцем Семенюком М. М. занижено валовий дохід на суму приросту балансової вартості запасів 10000 грн., чим порушено п.5.9 ст.5 Закону № 283-97-ВР. При перевірці валових витрат встановлено, що товариство до валових витрат у 2006 році віднесено орендну плату за землю в сумі 6222 грн. та витрати по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки, яка не використовується в господарській діяльності в сумі 2925 грн., чим порушило п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».Внаслідок порушень допущених з обчисленням валових доходів та валових витрат занижено: податок на прибуток в сумі 17995 грн. та податок на додану вартість в сумі 10566 грн., з якої за 2005 рік –5304 грн. та 2006 рік –5262 грн.

На підставі матеріалів перевірки Любомльською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000202301/0 від 13.06.2007 року про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток в сумі 17955 грн., згідно п.п.б п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8106,90 грн. згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 даного закону;

- № 0000192301/0 від 13.06.2007 року про визначення суми податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 10566 грн. та застосування штрафу в розмірі 5283 грн.;

- № 0000213301/0 від 14.06.2007 року про визначення суми податкового зобов»язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 33,02 грн. та застосування штрафу в розмірі 66,04 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом спору по даній адміністративній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності господарський суд дійшов висновку, що оспорюванні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх нечинними відсутні, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Даного висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік продажу балансової вартості товарів . У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Внаслідок того, що послуги по транспортуванню згідно акту виконаних робіт без номера від 01.10.2006 року надані приватним підприємцем Семенюком М. М. в сумі 10000 грн. не було включено до собівартості придбаних товарів було занижено залишок товарів, що обліковуються на балансовому рахунку 28 станом на 01.10.2006 року та в порушення п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР занижено приріст балансової вартості запасів на суму 10000грн. за три квартали 2006 року внаслідок чого занижено валовий дохід (рядок 01.2 Декларації з податку на прибуток підприємства) на суму приросту балансової вартості запасів 10000 грн.

Об’єкт, база та ставки оподаткування податком на додану вартість, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначені спеціальним Законом України “Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Згідно пункту 4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”база оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче рівня за звичайні ціни з врахуванням акцизного збору, мита та інших загальнодержавних податків та зборів.

Фактично позивачем база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена виходячи із договірної ціни з контрагентами, зазначеними у договорах, тобто без врахування митних платежів, акцизного збору та інших платежів як це передбачено п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Договірну ціну з реалізації товарів на митній території України позивач вважає звичайною, в той час як податкова інспекція вважає, що база оподаткування ПДВ повинна бути не нижче за звичайну ціну з врахуванням акцизного збору, мита та інших платежів. При цьому сторони посилаються на одні і ті ж норми чинного законодавства.

Як встановлено матеріалами перевірки, ТзОВ «Автоком» при ввезенні на митну територію України товарів для подальшої їх реалізації при їх розмитненні сплатив ПДВ, виходячи з митної вартості і врахуванням акцизного збору, мита, митних зборів та сплачену суму ПДВ відніс до податкового кредиту. Митна вартість перевищувала договірну ціну на суми донарахованих платежів, що стверджує сам позивач в позовній заяві, відповідно позивач зобов’язаний був визначати базу оподаткування виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайну ціну з врахуванням акцизного збору, мита та інших платежів, як це визначено п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки матеріалами перевірки встановлено, що товариство в порушення п.1.20, 1.26 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.42 п.7.4 ст.7 Закону №283/97-ВР не враховано обмеження, щодо рівня звичайної ціни і в окремих випадках провело реалізацію автомобільної техніки за ціною нижчою від митної вартості, це призвело до заниження валового доходу, а відтак і до заниження податкових зобов»язань по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо неправомірності включення товариством до валових витрат в 2006 році орендної плати за землю в сумі 6222 грн. згідно договору оренди від 03.05.2006 року та витрат по грунтовому обстеженню земельної ділянки в сумі 2925 грн. згідно договору № 39 від 04.08.2007 року укладеного з Волинським інститутом землеустрою, то судом враховано положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема п.5.1 ст.5 даного Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів(робіт, послуг, які придбаваються, (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10 і ст. 13 цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Представленими позивачем матеріалами, зокрема, статутом товариства, договором оренди земельної ділянки, платіжними дорученнями про сплату орендної плати за землю, розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 21.02.2006 року, не підтверджено факту здійснення господарських операцій, що дають позивачу право на віднесення витрат по сплаті орендної плати та витрат по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки до складу валових витрат в порядку передбаченому Законом № 283/97-ВР, тому є правомірним висновок відповідача в частині завищення валових витрат та донарахування по оспорюваних рішеннях податкових зобов»язань. При цьому суд вважає, що товариство повинно було відносити зазначені витрати на валові витрати майбутніх періодів.

Також позивач ставить вимогу визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 000212301/0 на суму 99,06 грн., з якої 33,02 грн. податок з доходів найманих працівників та 66,04 грн. штрафна санкція, з підстав порушення податковим органом Порядку оформлення результатів перевірки та Порядку прийняття рішення.

В даній частині суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, оскільки допущені відповідачем недоліки не призвели до прийняття незаконного рішення по суті. Крім того, як слідує з матеріалів справи, позивач був ознайомлений з зазначеними порушеннями ще до прийняття оспорюваних рішень листом № 3680/23-113 від 08.06.2007 року.

Керуючись нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 86, 158-160 КАС України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. В позові відмовити.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя