Постанова № 10377166, 05.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.07.10Справа №2а-3757/10/6/0170 (16 г. 27 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. ,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача Ніколайчука С. І., представника відповідача Володькіна С. А,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 19 лютого 2010 року № 0000112301/1. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 31.12.2009 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності, оскільки складаючи вищезазначений акт податковий інспектор допустив некоректні посилання на нормативні акти, невірно застосував положення Закону України "Про податок на додану вартість" та вжив норми цивільного права у правовідносинах, які регулюються податковим законодавством. Так у вступній частині акту перевірки податковий інспектор зазначив, що проводить невиїзну перевірку на підставі власного посвідчення та ч.б п. 1 ст. 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні». Однак вказана норма регулює порядок та умови проведення документальної виїзної перевірки. Порядок проведення невиїзної документальної перевірки регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Наказом ГНА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 18 серпня 2005 року № 350. У висновках акту первірки від 31.12.2009 року інспектор - ревізор зазначив, що невиїзною документальною перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року (по операціям здійсненим у травні 2007 року) та за квітень 2008 р. ( по операціям здійсненим у березні 2009р.) встановлене порушення пп. 7.2.1. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5., п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило за собою завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ за червень 2007р. та квітень 2008р., та у зв'язку з використанням вказаної суми підлягає нарахуванню: - за червень 2007р. на 49026 грн., - за квітень 2008р. на 30050 грн. Однак вказані вище періоди були перевірені податковими інспекторами, про що було складено відповідний акт та довідку. Крім того, в акті перевірки податковий інспектор зазначив, що підприємство, заявляючи суму до відшкодування з бюджету, сформувало податковий кредит з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки його контрагент ТОВ «НПО Інфотех» виписало податкові накладні в порушення норм діючого законодавства ( підприємство не знаходиться за юридичною адресою, яка зареєстрована в установчих документах) у зв'язку з чим податковий інспектор посилаючись на положення ст. 93 ЦК України, п. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визнає податкову накладну, видану ТОВ «НПО Інфотех», недійсною та такою, що суперечить нормам цивільного та податкового законодавства. Позивач вважає такий висновок хибним, суперечущим податковому законодавству, а податкове повідомлення-рішення помилково прийнятим.

У судовому засіданні 05.07.2010 року представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вказівку в акті перевірки від 31.12.2009р. №3604/31067903/23-4/31 на ч. 6 п.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) зроблено помилково, замість «документальна позапланова невиїзна перевірка» слід вважати «документальна невиїзна перевірка», а у вступній частині акту замість слів «згідно із ч.б п.1. ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні», слід вважати «згідно з п.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні». Що стосується самої перевірки, то право на проведення документальних невиїзних перевірок надано не п. «в» ст. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 та Наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 18.08.2005р. №350, а п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (зі змінами та доповненнями). У раніше проведених позапланових виїзних документальних перевіркам з питання дотримання податкового законодавства України по відшкодуванню ПДВ, заявленого СП у формі ТОВ «Іст Інвестментс» (код 31067903) до бюджетного відшкодування згідно Декларацій по ПДВ за червень 2007 року, квітень 2008р., а саме у розділі 3 довідки перевірки №16707/10/23-4 від 07.09.09р. та акту перевірки №2003/23-4/31067903/31 від 22.08.08р. вказано, що у випадку одержання інформації, що не відповідає даним обліку підприємства, керівником ДПІ в м. Ялта будуть вжиті заходи, щодо проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Така інформація у відповідача є, в результаті чого ДПІ у м. Ялта за результатами перевірки 31.12.2009 року дійшло висновку, що позивач, заявляючи суму до відшкодування з бюджету, сформував податковий кредит з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки його контрагент ТОВ «НПО ІНФОТЕХ» (ЄДРПОУ 33742003, м. Київ) виписав податкові накладні в порушення норм діючого законодавства (підприємство не знаходиться за юридичною адресою, яка зареєстрована в установчих документах та вказана в свідоцтві). Посилаючись на те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 19 лютого 2010 року № 0000112301/1 прийняте відповідно до вимог податкового законодавства просить у задоволені позову відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2009 року ДПІ у м. Ялта було проведено перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "НПО ІНФОТЕХ" ( ЄДРПОУ 33742003 м. Київ) за період з 01.04.2007 року по 31.05.2009 року, з 06.03.2008 р. по 31.03.2008 року, за результатами якої було складено акт від 31.12.2009 року № 3604/31067903/23-/. ( а. с. 12-26).

На підставі зазначено акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги № 3022/10/25-0 від 17.02.2010 року ДПІ у м. Ялті було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 року № 0000112301/1, яким СП у формі ТОВ "Іст Інвестментс" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118614,00 грн., де 79076,00 грн. основний платіж, 39538,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. ( а. с. 27).

Не погодившись з зазначеним висновком Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 19 лютого 2010 року № 0000112301/1.

Суд вважає за необхідне зазначити, що формальні недоліки оформлення акту перевірки Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "НПО ІНФОТЕХ" ( ЄДРПОУ 33742003 м. Київ) за період з 01.04.2007 року по 31.05.2009 року, з 06.03.2008 р. по 31.03.2008 року від 31.12.2009 року, суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не призвели до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 19 лютого 2010 року № 0000112301/1, суд зобовязаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "НПО ІНФОТЕХ" ( ЄДРПОУ 33742003 м. Київ) за період з 01.04.2007 року по 31.05.2009 року, з 06.03.2008 р. по 31.03.2008 року зазначено, що невиїзною документальною перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року (по операціям здійсненим у травні 2007 року) та за квітень 2008 р. ( по операціям здійсненим у березні 2009р.) встановлене порушення пп. 7.2.1. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5., п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило за собою завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ за червень 2007р. та квітень 2008р., та у зв'язку з використанням вказаної суми підлягає нарахуванню: - за червень 2007р. на 49026 грн., - за квітень 2008р. на 30050 грн.

Зазначені висновки відповідача обґрунтовуються тим, що працівниками податкової міліції ДПІ м. Києва проведено обстеження юридичної адреси ТОВ «НПО Інфотех». За результатами проведених обстежень встановлено відсутність підприємства та відповідальних осіб за вказаною адресою, що послугувало у подальшому накладення на Підприємство штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що за наслідками перевірки встановлено, що Підприємство, заявляючи суму до відшкодування з бюджету, сформувало податковий кредит з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки його контрагент ТОВ «НПО Інфотех» виписало податкові накладні в порушення норм діючого законодавства (підприємство не знаходиться за юридичною адресою, яка зареєстрована в установчих документах).

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди. Податок на додану вартість по операціям з отримання товару від ТОВ «НПО Інфотех» підтверджуються податковими накладними від 17.04.2007 р. № 1704002, від 10.05.2007 року № 1005001, від 22.05.2007 року № 2205001, від 06.03.2008 року № 0603005, від 19.03.2008 р. № 1903003, від 27.03.2008 р. № 2703002, платіжними дорученнями № 800 від 17 квітня 2007 року, № 1040 від 10 травня 2007 року, № 1160 від 22.05.2007 року, № 498 від 06.03.2008 р., № 628 від 19.03.2008 року, № 699 від 27.03.2008 року, рахунком - фактурою № 1-1104-001 від 11 квітня 2007 року, № 1-0405-001 від 04.05.2007 р., № 1-2105-001 від 21.05.2007 року, № 2902-01К від 29 лютого 2008 року, № 1703-01К від 17 березня 2008 року, № 1203-02К від 12.03.2008 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за 2007 року, на 18 липня 2007 року, за травень 2007 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року, за березень 2008 року, актами приймання виконаних підрядних робіт від 18.07.2007 року, № 1 за червень 2007 року, за травень 2007 року, за квітень 2008 року, за березень 2008 року, за березень 2008 року.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому відсутність контрагента постачальника позивача за юридичною адресою не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо продавець товару відсутній за адресою реєстрації, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі відсутність продавця за місцем реєстрації не впливає на податковий кредит покупця.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця у разі відсутності продавця за місцем реєстрації, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

До того ж, суми податку на додану вартість за червень 2007р. та квітень 2008р. сплачені позивачем в складі ціни саме того товару, який одержано ним протягом цього періоду від ТОВ «НПО Інфотех».

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивач ніяким чином не порушив діюче податкове законодавство, ним правомірно було включено спірні суми до податкового кредиту у червні 2007 року та квітні 2008 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та скасування, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

У звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.07.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 08.07.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 19 лютого 2010 року № 0000112301/1 на суму 118614,00 грн., з яких 79076,00 грн. основний платіж, 39538,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.